4. Зясуйте сутність міжнародного науково-технічного співробітництва, тенденції, фактори розвитку

Науково-технічне співробітництво відіграє велику роль як у розвитку науки і техніки країн-учасниць, так і в розвитку їх економік в цілому. Це співробітництво здійснюється у вигляді спільних програм науково-дослідницьких і проектно-конструкторських робіт шляхом обєднання наукових, фінансових і матеріальних ресурсів, створення спільних науково-дослідницьких груп фахівців чи організацій.

Найбільш раціональними іефективними формами цього співробітництва є:

Створення спільних науково-дослідних центрів,бюро,лабораторій для використання новітніх науково-технічних ідей, конструювання, маркетингових розрахунків

Спільні експерименти в області вдосконалення діючої техніки і технології з метою поліпшення техніко-економічних показників роботи фірми

Спільні дослідження та вивчення закордонного досвіду в області виробництва і праці

Поточна координація та консультації з питань науково-технічної політики

Організація підготовки кваліфікованого дослідницького персоналу

МНТС-це форма МЕВ, яка являє собою систему економічних зв’язків у сфері перетину науки, техніки, виробництва, послугової діяльності та торгівлі і існує на основі спільних, наперед вироблених та узгоджених намірів, які закріпленні в міжнародних економічних договорах.

Структура МНТС:

Створення координаційних міжнародних програм

Міжнародне ліцензування, обмін науково-технічними документами, патентами

Міжнародний інжиніринг

Співробітництво у підготовці наукових та інженерно-технічних кадрів

Проведення міжнародних науково-технічних конференцій

Розробка науково-технічних прогнозів

Пріоритетні напрямки розвитку МНТС

Електронізація та автоматизація виробничих процесів

Надійне мирне використання атомної енергії

Розширення практичного використання генної інженерії(клонування)

Космічні дослідження

5.Терміни кооперація та міжнародна кооперація – використовуються в двох значеннях: у широкому та у вузькому.

В широкому розумінні ці поняття синонімічні поняттям “співробітництво”, “міжнародне співробітництво”. Інакше кажучи, ці категорії визначають суттєві риси економічної, міжнароднох економічної діяльності як такої.

-У вузькому плані зазначені терміни трактуються як кооперування виробництва.

Під кооперуванням розуміють безпосередньо спрямовану на виробництво матеріальних цінностей та послуг діяльність економічних суб¢єктів, які поєднують свої зусилля з метою економії витрат, підвищення ефективності та прибутковості виробництва, підвищення продуктивності праці, якості продукції, що виробляється, поліпшення системи управління та умов реалізації продукції.

Змістовним наповненням міжнародної промисловості кооперації в сучасних умовах є спільне виготовлення складної, технологічної, наукомісткої продукції зі спеціалізацією (надетальною, повузловою) окремих суб¢єктів виробництва. Міжнародне кооперування відбувається на базі довгострокових договірних відносин, які передбачають безпосередні постійні виробничі та/або науково-технічні, конструкторсько-впроваджувал зв¢язки між партнерами двома або більшою кількістю різнонаціональних юридично та функціонально незалежних одна від одної

Особливого розвитку кооперування набуло у сфері створення великих технічних об¢єктів, складних машин, високотехнологічного обладнання, у науково орієнтованих виробничих процесах.

Згідно з класифікацією ЄЕК (Європейська економічна комісія) ООН формами виробничої кооперації можна вважати:

-поставку комплектних підприємств та обладнання з наступною оплатою їх вартості продукцією, що має бути виготовлена на їх основі;

-надання ліцензії та (або) виробничого досвіду і знань з наступною оплатою їхньої вартості поставками продукції, отриманої з їх використання;

-спільне виробництво-організацію спільних підпримєств;

-запровадження спільних проектів;

На відміну від цього у класифікації ЮНКТАД виділяються такі виробничо-коопераційні форми:

-спільне виробництво;

-поставки в рамках ліцензійних угод;

-взаємне доповнення виробничих потенціалів;

Україна зацікавлесована в розвитку різноманітних кооперативних форм спільного господарювання. Адже дуже часто міжнародне кооперування передбачає технологічне лідерство однієї зі сторін, а стан різних галузей вітчизняної економіки обумовлює як можливість упровадження передових технічних ідей інших країн на власних підприємствах, так і потенціал виходу з власними технологіями на ринки інших країн сумісно з фірмами-резидентами. Прикладом останнього може стати проект випуску літаків моделі АН за участі українських фахівців в Ірані. Прикладом поєднання виробничих потенціалів є співробітництво українського НВП “Машинопроект” та російського ВАТ “Рибінські мотори” з метою створення двигунів потужністю 60 МВт. Попередній проект, в якому взяли участь миколаївські та російські машинобудівники, мав результатом створення газутурбінного двигуна потужністю 110 МВт на Іванівській ГРЕС. Перспективним є українсько-російський проект щодо створення найкращого в світі літака нового покоління АН – 70. У Сімферополі працює підприємство, яке здійснює складання автомобілів “Газель” і комплектуючих, що надходять до російського АТ “ГАЗ”.

Є перспективи спільного виробництва в авіаційній галузі за участі авіаційного об¢єднання ім. Антонова (м. Київ) та білоруського НВО “Агат”.

Україна має великі коопераційні та кредитно-інвестиційні можливості у сфері космічного співробітництва з Європейською космічною агенцією (ЄКА). Адже в Україні існує потужний космічний потенціал, який далеко не завжди може претендувати на самостатність, як один із конкуретнихавтономних світових центрів промисловості. Серед напрацювань, які могли б становити перспективний напрям комерційної взаємодії з ЄКА, можна навести технології супутникового зв¢язку, дистанційного зондування Землі, систем космічного транспортування, а також виробництва ракет “Зеніт” та “Циклон”, створення систеи орієнтації й управління орбітальними станціями та багато іншого.

6. До основних елементів світової валютної системи належать:

міжнародна валютна ліквідність — це здатність певної країни забезпечити своєчасне погашення своїх міжнародних зобов’язань. Міжнародні ліквідні ресурси включають такі елементи, як золотовалютні резерви, резервні кредити в МВФ і розрахунки в СПЗ та євро;

резервні валюти (золото й національні валюти провідних розвинутих країн світу, євро та СПЗ), міжнародні розрахункові одиниці (євро та СПЗ);

уніфікований режим валютних паритетів;

регламентація режимів валютних курсів;

світовий грошовий товар. Приймається кожною державою самостійно як еквівалент вивезеного з неї багатства та для обслуговування міжнародних економічних відносин. Міжнародним грошовим товаром можуть бути резервні валюти;

міждержавне регулювання валютних обмежень;

уніфікація правил використання міжнародних кредитних засобів обігу;

режим світових валютних ринків і ринків золота;

міжнародні організації, які здійснюють міждержавне валютне регулювання.

У своєму розвитку світова валютна система пройшла такі основні етапи:

І (до 1914 року) – період панування системи золотого стандарту, коли золоту надавалась роль резервної валюти й інструменту врегулювання сальдо платіжних балансів;

ІІ (з 1914 до 1946 року) - період її розпаду, пов’язаний з заміною золотого стандарту золотовалютним, де провідну роль грали фунт стерлінгів і американський долар;

ІІІ (з 1946 до 1973 – 1974 років) – відміна золотовалютного стандарту, створення міжнародних фінансових інститутів і панування долара як основної резервної валюти. Долар перетворився в основну резервну валюту і зайняв панівне положення в системі міжнародних платежів. Були створені нові міжнародні гроші – спеціальні права запозичення (СПЗ), які є розрахунковим кошиком провідних валют світу;

ІV (з кінця 70-х років) – відбувається формування сучасної світової валютної системи.

Фактично з кінця 70-х років почала формуватися сучасна валютна система, в рамках якої склались три види міжнародних грошей: золото, ключова валюта і штучна валюта. Однак у перспективі золото взагалі перестане виконувати свої традиційні функції, а золотий запас МВФ буде ліквідований.