- •2.Дайте характеристику позитивним та негативним наслідкам міжнародноїтрудової міграції.
- •3.Проаналізуйте розвиток інтеграційних процесів європейських країн, сучасні тенденції та перспективи
- •4. Зясуйте сутність міжнародного науково-технічного співробітництва, тенденції, фактори розвитку
- •5.Терміни кооперація та міжнародна кооперація – використовуються в двох значеннях: у широкому та у вузькому.
- •7. Характеристика торговельно-економічного співробітництва України
- •9.Охарактеризуйте особливості функціонування спільних підприємств,передумови і особливості їх розвитку у світі.
- •10.Назвіть основні види і форми міжнародної торгівлі та дайте їм характеристику : зустрічна торгівля,міжнародні торги(тендери),ярмарки,виставки і аукціони.
- •2. Промислові ландшафти
- •3. Водні антропогенні ландшафти: структура і класифікація
- •4. Антропогенні ландшафти Поділля
- •7. Регіональні проблеми й антропогенні ландшафти.
- •8. Становленнята розвиток антроп.Ланд-ва.
- •9. Сільськогосподарські ландшафти та їх структура
- •10. Організація та рівні пізнання антропогенних ландшафтів.
- •13.Класифікація антропогенних ландшафтів за генезою
- •14. Класифікація антропогенних ландшафтів за змістом
- •15.Регіональний антропогенно-ландшафтознавчий прогноз
- •16. Антропогенні ландшафти:охорона і раціональне використання
- •17. Методи дослідження антропогенних ландшафтів
- •2 Історія становлення конструктивної географії
- •3. Антропогенні л-ти і конструктивна географія
- •6. Екологічний підхід в конструктивній географії.
- •7. Проблеми розвитку конструктивної географії.
- •8.Конструктивна і прикладна географія їх суть.
- •9.Комплексний(Ландшафтознавчий) підхід у конструктивній географії.
- •12. Специфіка конструювання сільськогосподарських ландшафтів
- •13. Особливості планування і конструювання садово-паркових ландшафтів
- •15. Конструювання лісових антропогенних ландшафтів
- •17. Шляхи забезпечення радіаційної безпеки
- •18. Конструювання водних антропогенних ландшафтів
- •19. Конструювання антропогенних заповідних об’єктів
- •1.Поняття геомаси. Класифікація геомас
- •2.Види меж птк за характером вираженості на місцевості
- •4. Мортмасса
- •5. Абсолютна і відносна міграція хімічних елементів птк
- •8.Геохімічні потоки в птк,їх утворення і значення.
- •9. Класифікація фіто мас, їхня роль у формуванні птк
- •10. Нижня межа птк, приклади її положення в різних птк.
- •11.Стани птк з точки зору геофізики ландшафтів
- •12.Вертикальні межі різних рангів геосистем
- •1. Назвіть і охарактеризуйте прикладні розділи медичної географії.
- •2. Розкрийте змістовну сутність економічних, соціальних та екологічних індикаторів якості життя населення.
- •3.Назвіть аспекти та змістовну сутність дослідження населення та простору в медичній географії
- •4.У чому сутність поняття Георелігійна ситуація, які чинники її визначають?
- •7. Назвіть підходи до визначення предметної сутності соціальної географії та її місця в системі суспільно-географічних наук.
- •8. Який зміст вкладають географи в поняття життєдіяльність населення, назвіть види життєдіяльності населення виділяють за їх ролю у житті людини
- •9. Які особливості має розміщення підприємств і закладів сфери послуг порівняно з промисловими підприємствами, сформулюйте закономірності просторового розміщення сфери послуг.
- •1.Географічна оболонка як об’єкт вивчення фізичної географії. Предмет фізичної географії.
- •2.Географічна оболонка, визначення поняття.Межі географічної оболонки:верхня та нижня,відмінності(за різними авторами)
- •3. Вертикальна ярусність географічної оболонки
- •4. Визначення. Ланд.Сфера і біостромземлі. Єдністьланнд. Сфери і географічноїоболонки.
- •5.Періодичний закон географічної зональності.
- •6.Циркумконтинентальні та циркумокеанічні структури
- •9.Історія розвитку географічної оболонки
- •10.Загальнонаукові методи. Географічний метод дослідження.Історичний метод
- •3.Вто як основа світового ринку товарів
- •4. Вільні економічні зони
- •5. Транскордоні регіони та їх обєднання
- •9.Функції ринку,держави і території.
- •10.Ринок праці та його географічні особливості.
- •11. Ринкова інфраструктура: основні елементи і регіональні проблеми формування.
- •12. Територіальні відмінності ділової активності та інвестиційної діяльності.
- •13. Макроекономіка вивчає характер та результати функціонування економіки в цілому.
- •15. Поняття про менеджмент та його просторові прояви
3.Вто як основа світового ринку товарів
Світова організація торгівлі (СОТ) (англ. WorldTradeOrganization, WTO) — це провідна міжнародна економічна організація, членами якої вже є 159 країн, на долю яких припадає більше 96% обсягів світової торгівлі; її функціями є встановлення правил міжнародної системи торгівлі і вирішення спірних питань між країнами-членами, що підписані під близько 30-ма угодами організації. Після приєднання ряду країн, які зараз є кандидатами на вступ, у рамках СОТ здійснюватиметься майже весь світовий торгівельний обіг товарів та послуг.
За останні роки значно розширилася сфера діяльності СОТ, яка на сьогодні далеко виходить за рамки власне торговельних стосунків. СОТ є потужною і впливовою міжнародною структурою, здатною виконувати функції міжнародного економічного регулювання. Членство у СОТ стало на сьогодні практично обов'язковою умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство.
Цілі СОТ визначено в преамбулі Марракеської Угоди про утворення СОТ. Основними з них є:
підвищення життєвого рівня;
забезпечення повної зайнятості;
постійне зростання доходів і ефективного попиту;
розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними;
оптимальне використання світових ресурсів згідно з цілями сталого розвитку;
захист і збереження навколишнього середовища;
забезпечення для країн, що розвиваються і найменш розвинених країн такої участі в міжнародній торгівлі, яка б відповідала потребам їх економічного розвитку.
Члени
Станом на 26 грудня 2011 року до СОТ входить 156 члена, з яких 152 — це держави, а 4 — митні території. 149 країн світу — членів СОТ (з 192) — це понад 97% обсягу світової торгівлі[4], близько 85% світового ВВП та понад 85% населення світу. При цьому майже 30 країн перебувають у стадії переговорного процесу про вступ до СОТ, зокрема: Алжир, Андорра, Азербайджан, Багами, Білорусь, Бутан, Боснія і Герцеговина, Вануату, Ємен, Кабо-Верде, Казахстан, Лаоська Народно-Демократична Республіка, Ліван, Сейшельські острови, Сербія, Судан, Таджикистан, Узбекистан. Україна набула повноправного членства в СОТ 16 травня 2008 року
У сучасних умовах на світовому ринку все більше торгують продукцією машинобудування, електронної промисловості, технологіями, послугами, патентами, ліцензіями.
Сучасний світовий ринок стає все більше регульованим. Його регулювання здійснюється СОТ, МВФ, МБРР, ТНК та регіональними спеціалізованими організаціями такими, як ОПЕК, Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Асоціація держав Південно-Східної Азії та інші.
4. Вільні економічні зони
Ві́льна економі́чна зо́на (ВЕЗ) — частина території країни, виділена із загального митного кордону держави, яка має повну свободу в режимі господарських питань, з особливим режимом управління і пільговими умовами діяльності, податковими пільгами для місцевих підприємців та іноземних фірм.
У своєму життєвому циклі ВЕЗ проходять 3 фази:
Розвиток – зростає приплив іноземного капіталу та збільшується експорт виробленої взоні продукції, виробництво стає високоефективним.
Зрілість – приплив іноземних інвестицій стабілізується, експорт продукції зростає.
Спад – приплив іноземних інвестицій падає, іноземних інвесторів витискають місцеві фірми, виробничі потужності викупляють національні компанії.
Спеціальні (вільні) економічні зони створюються Верховною Радою України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих Рад народних депутатів України та місцевої державної адміністрації.
Спеціальною (вільною) економічною зоною вважається частина території України, наякій встановлено спеціальний правовий режим господарської діяльності, особливий порядок застосування та дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони можуть запроваджуватися пільгові митні, податкові, валютно-фінансові та інші умови підприємництва вітчизняних та іноземних інвесторів
основні типи спеціальних економічних зон
зовнішньоторговельні зони - частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням. Формами організації таких зон можуть бути вільні порти (порто-франко), вільні митні зони (зони франко) та митні склади;
комплексні виробничі зони - частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємства, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. Вони можуть мати форму експортних виробничих зон, де розвивається насамперед експортне виробництво, орієнтоване на переробку власної сировини та переважно складальницькі операції, та імпортоорієнтованих зон, головна функція яких - розвиток імпортозамінних виробництв;
науково-технічні зони - це СЕЗ, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу. Вони можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів - технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, науково-виробничих парків (технологічних, дослідних, промислових, агропарків), а також локальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів;
туристично-рекреаційні зони - це СЕЗ, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу;
банківсько-страхові (офшорні) зони - це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України;
зони прикордонної торгівлі - частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі.
