2.1 Значення витрат у формуванні прибутку

Провідну роль у формуванні прибутку відіграють витрати. Адже саме від обсягу витрат на вироблення продукції (товару, послуг) залежить обсяг прибутку підприємства. Тому доцільним буде розглянути і цю статтю фінансових результатів підприємства.

Аналогічно до прибутку, витрати також мають два підходи визначення.

Перший називається бухгалтерським. За ним витрати тлумачиться як вартість витрачених ресурсів за фактичними цінами їх придбання.

Другий підхід називається економічним. При цьому витрати розуміють як вартість інших благ, які можна було б отримати при найвигіднішому з усіх можливих альтернативних напрямів використання тих самих ресурсів. Отже, йдеться про вартість втрачених можливостей (opportunity cost –англ.), або альтернативні витрати.

Економістів цікавить які будуть витрати в майбутньому, а також те, як фірма може перегрупувати свої ресурси з метою зменшення витрат та збільшення прибутків. Отже, вони повинні визначити вартості втрачених альтернативі, тобто відмови від можливості ефективніше використати ресурси фірми.

Практично, згідно з бухгалтерським підходом, витрати визначаються собівартістю фактично виробленої продукції. В той час як за економічним підходом, вони враховують, крім собівартості, й ті витрати, які пов’язані із залученням обмежених ресурсів з інших ділянок виробництва.

При створенні товару чи послуги завжди мають місце виробничі витрати – плата за ресурси, використовувані при виробництві даного товару чи послуги.

Зовнішні (явні) витрати – фактичні витрати підприємства на придбання ресурсів в інших суб’єктів господарської діяльності (плата за сировину, електроенергію та ін.).

Бухгалтерські витрати – сума всіх зовнішніх витрат.

Внутрішні (неявні) витрати – витрати на власні ресурси підприємства, використовувані в процесі виробництва (будинки, транспорт та устаткування, що знаходиться у власності власників підприємства).

До неявних витрат належить і нормальний прибуток. Його розмір визначається рівнем доходності, що є нормальним або середнім для певної галузі. Нормальний прибуток – це плата підприємцеві за його діяльність, спрямовану на виявлення ініціативи в сфері виробництва певного виду товару й послуг, прийняття управлінських рішень, впровадження інновацій, а також за ризик щодо кінцевих результатів. Нормальний прибуток потрібен для утримання підприємства в певній сфері діяльності й виступає частиною виробничих витрат, яка повинна комплексуватися ціною за вироблену продукцію чи надані послуги.

Отже, економічні витрати – сума всіх зовнішніх і внутрішніх витрат.

Також витрати класифікуються і за іншими ознаками.

Таблиця 2.1 Класифікація витрат підприємств

Ознаки	Витрати
1. За центрами відповідальності (за місцем виникнення витрат)	Витрати виробництва, цеху, дільниці, технологічного переділу, служби
2. За видами продукції, робіт, послуг	Витрати на вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, напівфабрикати, валову, товарну, реалізовану продукцію
3. За єдністю складу (однорідністю) витрат	Одноелементні, комплексні
4. За видами витрат	Витрати за економічними елементами, витрати за статтями калькуляції
5. За способом перенесення витрат на вартість продукції	Витрати прямі, непрямі
6. За мірою впливу обсягу виробництва на рівень витрат	Витрати змінні і постійні
7. За календарними періодами	Витрати поточні, довгострокові, одноразові
8. За доцільністю витрачання	Продуктивні, непродуктивні
9. За визначенням відношення до собівартості продукції	Витрати на продукцію, витрати періоду

Найважливішим показником ефективності організації виробництва є собівартість – сукупність витрат на виробництво продукції, виражена в грошовій формі.

Собівартість продукції являється важливим узагальнюючим показником, що виражає собою результат виробничої діяльності, адже він узагальнює як витрати живої праці так і витрати уречевленої праці. Цей показник необхідний з точки зору управління не як самоціль, а як засіб управління прибутком, оскільки залежність між прибутком і собівартістю пряма.

Прибуток = виручка від реалізації – повна собівартість продукції.

Отже, собівартість продукції є одним з атрибутів внутрішньогосподарського управління. В системі управління підприємством важливе місце відводиться питанням управління витратами виробництва, адже практика роботи підприємств показує, що без правильної оцінки реальної собівартості неможливо правильно управляти ефективністю виробництва. Процес управління витратами на виробництво – це багатопрофільний процес, що охоплює всі аспекти господарської діяльності, починаючи з постачання і закінчуючи реалізацією і отриманням прибутку.