2.4 Значення факторів впливу на формування прибутку
Для підвищення ефективності роботи підприємств першочергове значення має виявлення резервів збільшення обсягів виробництва і реалізації, зниження собівартості продукції, зростання прибутку.
Для визначення основних напрямів пошуку резервів збільшення прибутку фактори, які впливають на його отримання, класифікуються за різними ознаками.
До зовнішніх факторів відносять:
природні умови,
державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій та інше.
Ці фактори не залежать від діяльності підприємств, але можуть спричиняти значний вплив на величину прибутку.
Внутрішні фактори поділяються на виробничі і позавиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність і використання засобів і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів і, в свою чергу, поділяються на екстенсивні та інтенсивні.
Екстенсивні фактори впливають на процес одержання прибутку через кількісні зміни:
обсягу засобів і предметів праці,
фінансових ресурсів,
часу роботи обладнання,
чисельності персоналу,
фонду робочого часу тощо.
Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через «якісні» зміни:
підвищення продуктивності обладнання і його якості,
застосування прогресивних видів матеріалів і удосконалення технології їх обробки,
прискорення обертання оборотних засобів,
підвищення кваліфікації і продуктивності праці персоналу,
зниження матеріалоємності продукції,
удосконалення організації праці і більш ефективне використання фінансових ресурсів тощо.
До поза виробничих факторів належать, наприклад, постачальницько-збутова і природоохоронна діяльність, соціальні умови праці і побуту тощо.
При здійсненні фінансово-господарської діяльності всі ці фактори знаходяться в тісному взаємозв’язку і взаємозалежності.
РОЗДІЛ 3. РОЗПОДІЛ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА
Основні принципи і етапи розподілу прибутку
Отриманий підприємством прибуток є об’єктом розподілу. Виділяють три етапи розподілу прибутку:
Розподіл валового прибутку
Валовий прибуток розподіляється на:
Благодійні цілі
Податки
Відсотки за кредит
Орендну плату
Чистий прибуток
Розподіл загального прибутку.
Учасниками цього розподілу є держава і підприємство. У результаті розподілу кожен з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємством має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного розв’язання якого залежить розвиток економіки в цілому.
На пропорцію розподілу прибутку між державою і підприємством впливає низка чинників. Основним з них є податкова політика держави щодо суб’єктів господарювання. Ця політика реалізується в кількості податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначені об’єктів оподаткування, ставок оподаткування, у порядку надання податкових пільг.
Розподіл чистого прибутку.
Чистий прибуток – прибуток, одержаний після сплати податків, залишається в розпорядженні підприємства, яке відповідно до установчих документів визначає напрям його використання. Головні принципи розподілу чистого прибутку закріплені статутом підприємства. Фактично розподіл здійснюється відповідно до поточної та стратегічної політики, що визначається підприємством.
Рисунок 3.1 Розподіл прибутку
Принципи розподілу прибутку можна сформулювати таким чином:
Прибуток, отриманий підприємством в результаті здійснення виробничо-господарської та фінансової діяльності, розподіляється між державою та підприємством як господарюючим суб’єктом;
Прибуток для держави надходить у відповідні бюджети у вигляді податків, обов’язкових платежів, ставки яких не можуть бути довільно змінені. Склад і ставки податків, порядок їх нарахування і внесення до бюджетів встановлюється законодавчо;
Величина прибутку підприємства, що залишилася в його розпорядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості в зростанні обсягів виробництва та покращення результатів виробничо-господарської і фінансової діяльності;
Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, в першу чергу, направляється на заощадження, забезпечення його подальшого розвитку, і тільки в інший частині – на потреби споживання.