52) Львівська братська школа та її роль у піднесенні духовності

Одним з основних завдань братства вважали піднесення рівня освіти,

заснування шкіл. Львівська братська школа стала другою в Україні

православною школою вищого, ніж початковий, рівня. У 80-х рр. XVI ст. львівським українським міщанам вдалося відкрити школу, яка відзначалася значно вищим, ніж раніше, рівнем організації та навчання.Їхні заходи у справі заснування такої школи, викупу друкарні Івана Федорова і організаційного оформлення Успенського братства тісно пов’язані між собою.викладання в школі на належний рівень, необхідно було друкувати навчальні посібники. Натомість друкарня мала велику користь від школи:приваблювала освічених людей, які могли стати редакторами і авторами друкованих видань.Першими керівниками Львівської братської школи були "руський вчитель"Стефан Зизаній і "грецький вчитель" Арсеній

Найхарактернішою особливістю братської школи з перших днів існування був

її всестановий характер. Братчики підкреслювали, що школа заснована "для

навчання дітям усіх станів", "убогих за простибіг (безплатно), а багатих

за рівним датком". Плата за навчання була порівняно незначна і вносилася

батьками учнів лише "згідно з можливостями кожного". освітні діячі намагалися зробити свою школу зразковою. Навчання в ній, як свідчать джерела, мало характер "українських студій".Р азом з тим школа мала назву греко-слов’янської

навіть після того, як в ній було запроваджено вивчення латинської мови.

В королівському привілеї 1590 р. її названо "школою для зайняття вільними мистецтвами".Вона виплекала й перед усім світом показала нову генерацію освічених людей України, творчих інтелектуалів, палких патріотів, мужніх захисників свого народу .Таким чином, братська школа відіграла величезну роль не тільки в поширенні освіти й розробці педагогічної теорії, а і в боротьбі українського народу за своє визволення від гніту польських загарбників

54)Раціоналістична картина світу і людина у світоглядно-філософських концепціях Просвітництва

Раціоналістична картина світу і людини в ідеології. Просвітництва та її вплив на художню творчість. Ренесанс- це великий культурний переворот, який пережило людство в умовах зламу старої феодальної системи і зародження нових буржуазних відносин. Датується кінець 18-16 століття. Найяскравіші риси відродження відтворились з початку Флоренція потім Рим. Назву запропонував Вазарі. Сьогодні термін відродження тлумачиться як : 1- період реабілітації античної спадщини 2- повернення до грецького антропоцентризму та зародження нової ідеології – гуманізм (ототожнюється гуманізм з вивчення грецької мови). Термін гуманізм зявився в 19 столітті – це особливий світогляд моральний принцип, згідно з яким, людина є головною цінністю. Відродження базується на двох відродженнях : 1 Антична спадщина – відроджено античний ідеал людини, розуміння краси та гармонії, реалістична мода класичних мистецтв приходить на зміну символічного мистецтва середньовіччя 2 Виступає досягнення середньовіччя і зокрема соц-екон., політичній сфері. Поглиблювався суспільний розподіл праці на зміну натурального господарства приходить товарне виробництво, динамічно розвивається торгівля.Гуманісти запропонували антропоцентричну модель світу. Вона передбачала : 1 Бог – творець світу, а людина – найяскравіше Боже створіння ( Мікеланджело “Створення Адама” в Сікстинській Капеллі) 2 Людина є самодостатньою, сама по собі є прекрасною. 3 Земне життя людини єдина можливість виявити свою власну живу природу та індивідуальність. Ідеалом відродження стає універсальна особистість, яка є сама творцем своєї долі і найбільше наблизився до цього ідеалу Леонардо да Вінчі. Саме в цей час починає цінуватися людина зявляється поняття авторства. Головним видом духовної діяльності стає мистецтво. Художник відродження ставить перед собою завдання відкрити красу світу, який створив Господь. Титанізм – це небувала працездатність. (Мікеланджело розписав 600 метрів стіни). Людина зоологічно утверджує свої потреби і бажання. Ніцше каже про цю епоху : людське занадто людське. Це був час небувалої розпусти люди грішили і будуть грішити завжди, важливо те, що вони не вважали це нормою, як це було в епоху відродження. Практицизм поєднувався з цинізмом наприклад: політик має бути напів – звіром, напів людиною. В цей час надзвичайно активізується інквізиція практично буденним явищем стають аутодафе ( спалення людей на вогнищі ). Все це отримало назву – зворотній бік титанізму, який привів до краху ренесансних ідей, що яскраво показав Мікеланджело і його фреска.