- •Основні Закони про охорону праці в Україні.
- •Основні положення Закону України «Про охорону праці»
- •Основні принципи державної політики в галузі охорони праці.
- •4. Законодавча та нормативна база з питань охорони праці в Україні.
- •Охорона праці жінок і неповнолітніх.
- •6. Основні положення зу «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»
- •7. Основні положення Кодексу законів про працю.
- •8. Фінансування охорони праці
- •Соціальний захист працівників.
- •10. Види державних нормативних актів про охорону праці. Нормативні акти про охорону праці, що діють в межах підприємства.
- •11. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
- •12. Обов’язки власника підприємства в галузі охорони праці
- •13. Органи державного управління охороною праці, їх завдання, функції.
- •14. Комітет по нагляду за охороною праці
- •15. Державне управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві.
- •16. Служба охорони праці підприємства в організації, її завдання, функції
- •17. Комісія з питань охорони праці – мета створення, завдання діяльності, права.
- •18. Навчання з питань охорони праці
- •19. Навчання та види інструктажів з питань охорони праці
- •20. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань на виробництві .
- •21. Розслідування та облік аварій на виробництві.
- •22. Характеристика небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища.
- •Мікроклімат виробничих приміщень. Вплив параметрів мікроклімату на самопочуття людини. Засоби і заходи нормалізації параметрів мікроклімату .
- •24.Забруднення повітря виробничих приміщень. Вплив шкідливих факторів на організм людини та захист від них . Нормування шкідливих речовин.
- •25. Освітлення виробничих приміщень. Вплив освітлення на умови праці. Основні вимоги до освітлення робочих місць.
- •26. Види виробничого освітлення. Природне освітлення. Штучне освітлення. Джерела штучного освітлення.
- •27. Вентиляція виробничих приміщень. Види вентиляції. Організація повітрообміну в приміщеннях
- •28. Природна вентиляція. Штучна вентиляція. Їх переваги і недоліки. Кондиціювання
- •29. Причини і джерела вібрацій, основні їх параметри. Організм людини та вплив вібрації на нього.
- •30. Причини і джерела вібрацій, основні їх параметри. Методи і засоби захисту від вібрацій.
- •Шум. Діапазони звукових коливань. Характеристики шуму. Дія шуму на організм людини. Порогові рівні шумів.
- •Нормування шумів. Методи та засоби захисту від шуму.
- •33. Параметри та дія інфразвуку та ультразвуку на організм людини. Нормування рівнів. Методи і засоби захисту від ультразвуку та інфразвуку.
- •34. Джерела, фізичні параметри електромагнітного випромінювання. Вплив емп на організм людини.
- •35. Електромагнітне випромінювання. Засоби захисту від емп: технічні, організаційні, будівельно-планувальні.
- •36. Випромінювання оптичного діапазону. Інфрачервоне випромінювання. Захист від інфрачервоного випромінювання.
- •37. Випромінювання оптичного діапазону. Ультрафіолетове випромінювання. Захист від ультрафіолетового випромінювання.
- •38. Випромінювання оптичного діапазону. Лазерне випромінювання. Захист від лазерного випромінювання.
- •39.Іонізуюче випромінювання, класифікація, джерела, вплив на людину.Дози
- •40. Іонізуюче випромінювання. Вплив на організм людини. Засоби захисту від ів
- •Електротравматизм. Дія електричного струму на організм людини. Види електричних травм.
- •42. Електротравматизм. Причини електротравм. Умови ураження людини ел. Струмом. Фактори, що впливають на наслідки ураження ел. Струмом.
- •43. Електробезпека. Технічні засоби безпечної експлуатації електроустановок за нормальних режимів роботи.
- •44. Електробезпека. Технічні засоби безпечної експлуатації електроустановок при переході напруги на нормально неструмоведучі частини обладнання.
- •45. Пожежна безпека. Причини пожеж в Україні. Небезпечні та шкідливі фактори, повязані з пожежами.
- •46. Процеси горіння, пожежна небезпека речовин та матеріалів. Порядок збереження пожежонебезпечних речовин. Пожежна безпека на робочих місцях.
- •47. Способи і засоби пожежогасіння, умови припинення горіння. Вибір засобів припинення горіння.
- •48.Способи і засоби пожежегасіння. Порядок дій у разі пожеж.
- •49. Перша долікарська допомога при травмах (механічних, електричних) та нещасних випадках на виробництві. Послідовність і порядок виконання.
- •50. Охорона праці користувачів відео дисплейних матеріалів.
- •51. Кольори безпеки та знаки безпеки праці. Види знаків безпеки.
Соціальний захист працівників.
Соціальний захист – необхідний елемент функціонування будь-якої досить розвиненої держави. Сама система соціального захисту в широкому змісті – це система правових, соціально-економічних і політичних гарантій, що представляють умови для забезпечення засобів існування:
працездатним громадянам – за рахунок трудового внеску, економічної самостійності і підприємництва;
соціально уразливим прошаркам – за рахунок держави, але не нижче встановленого законом прожиткового мінімуму.
Соціальний захист – це система законодавчих, соціально-економічних і морально-психологічних гарантій, засобів і мір, завдяки яким створюються рівні для членів суспільства умови, що перешкоджають несприятливим впливам середовища на людину, що забезпечують гідну і соціально прийнятну якість їхнього життя.
Соціальний захист являє собою, з одного боку, функціональну систему, тобто систему напрямків, по яких вона здійснюється, а з іншого боку – інституціональну , тобто систему інститутів, що її забезпечують (державу, суд, профспілки й інші громадські організації).
У повному своєму прояві соціальний захист повинен охоплювати наступні напрямки:
забезпечення членам суспільства прожиткового мінімуму і надання матеріальної допомоги тим, кому в силу об'єктивних причин вона необхідна, захист від чинників, що знижують життєвий рівень;
створення умов, що дозволяють громадянам безперешкодно заробляти собі на життя будь-якими, що не суперечать закону способами;
створення умов, що забезпечують задоволення визначеного мінімуму (в об'ємі суспільних можливостей із урахуванням національно-історичної специфіки) потреб громадян в освіті, медичній допомозі і т.п.;
забезпечення сприятливих умов праці для найманих робітників, захист їх від негативних впливів індустріального виробництва;
забезпечення екологічної безпеки членів суспільства;
захист громадян від злочинних зазіхань;
захист цивільних і політичних прав і свобод, що відповідають принципам правової; демократичної держави;
створення умов, що виключають збройні соціальні і міжнаціональні конфлікти;
захист від політичного переслідування й адміністративного свавілля;
забезпечення вільного духовного життя, захист від ідеологічного тиску;
створення сприятливого психологічного клімату в суспільстві в цілому, в окремих осередках і структурних утвореннях, захист від психологічного пресингу;
забезпечення максимально можливої стабільності громадського життя.
Розглянемо основні принципи механізму соціального захисту, котрий:
повинний бути вбудований в систему економічних відносин, базуватися на ефективній праці працюючих;
не може бути обмеженим гарантіями тільки в якій-небудь одній сфері життя;
повинен опиратися на національні та культурні традиції народів, враховувати їх;
повинен базуватися на іншому принципі мислення. Громадяни в першу чергу повинні прагнути захистити себе самі, а не чекати або домагатися визначених політичних рішень з даного питання;
активно розвиває і формує в людині елементи самозахисту. Адже ніхто і ніщо так надійно не захистить працівника, як він сам. Працівник, нарівні із суб’єктом – державою, повинен нести відповідальність за себе.
Будь-який соціальний захист будується на соціальних гарантіях, що також являють собою визначену систему. Гарантії повинні:
регулювати ринок робочої сили через замішання виникаючих суперечок між її попитом і пропозиціями;
сприяти повній зайнятості всіх працездатних членів суспільства (ніхто не повинен проти своєї волі залишатися без роботи);
розраховуватися на всі категорії працездатного населення, особливо виділяючи при цьому потребуючих.
Система гарантій повинна враховувати структуру населення конкретного регіону, що по трудовому потенціалу може бути розділена на наступні групи:
придатних для роботи в сучасних умовах;
тих, хто може бути використаний лише після відповідної професійної підготовки;
хто може працювати, лише при створенні відповідних умов праці;
хто взагалі не може працювати;
хто не прагне працювати.
