6.Складання плану по матеріалам теодолітної зйомки.

План викреслюють на креслярському папері, розміри листа залежать від розмірів ділянки зйомки і вибраному масштабу плану. При побудові плану в першу чергу будують координатну сітку.

Координатну сітку в вигляді квадратів зі сторонами 10х10 см, викреслюють необхідних розмірів, для побудови сітки використовують лінійку Дробишева. Необхідну кількість квадратів сітки розраховують виходячи із значень координат вершин теодолітного ходу. Побудову координатної сітки необхідно проконтролювати, вимірюючи діагоналі квадратів.

Вершини теодолітного ходу наносять на план по їх підрахованих координатах.

Нанесення точок виконують з допомогою циркуля та масштабної лінійки.

Отриману точку позначають легким натискуванням голки циркуля, обводять колом діаметром 1,5 мм та записують наступні дані у вигляді дробу: в чисельнику – номер точки, в знаменнику відмітку з точністю до сотих метра.

Складений план детально перевіряють, як правило в польових умовах, після чого викреслюють і оформляють в відповідності з затвердженими таблицями умовних знаків.

7.Системи координат точок земної поверхні.

П оложення будь-якої точки на поверхні земної кулі визначається координатами: широта і довгота. Система прямокутних координат:

Вісь абсцис – х (напрямок - меридіани)

В ісь ординат – у (проходить через т.0, перпендикулярна до вісі х)

х

Пн-Зх Пн-Сх

у

Пд-Зх Пд-Сх

Система полярних координат:

Пн А

Положення точки А можна визначити, знаючи вектор ОА та кут α

(полярний кут)

По ходу годинникової стрілки

0

Зональна система прямокутних координат:

4 х 1

0 6 у

3 2

Для визначення зв’язку між координатами точки Землі і прямокутними координатами цієї ж точки на площині застосовують метод проектування земної кулі на площину по частинам, які наз. зонами. Всю поверхню ділять по меридіанах на шестиградусні зони.

8.Обробка матеріалів нівелірної зйомки.

Після нівелювання по трасі приступають до обробки одержаних результатів, яка включає контрольну перевірку обчислень в журналі нівелювання , складання робочої схеми нівелірного ходу, ув’язування перевищень, обчислення відміток точок траси. Перевірку правильності обчислень виконують способом посторінкового контролю:

(∑З) –(∑П) = (∑З⁺) + (∑П^-)

Під час нівелювання проводять нівелірні ходи, які можуть бути розімкненими, замкнутими та висячими. Також складають і викреслюють схему нівелірного ходу та обчислюють нев’язку. Одержані результати не повинні виходити за межі допуску:

f_n≤10√n,

де n - число перевищень.

Побудову повздовжнього профілю виконують по обчисленнях відміток усіх точок повздовжньої вісі нівелювання. Його будують на міліметровому папері. Горизонтальні відстані між точками відкладають одному прийнятому масштабі, а відмітки в більш крупному.

9.Державна опорна геодезична мережа, геодезичні знаки.

Державна геодезична мережа – це система закріплених спеціальними знаками точок земної поверхні, положення яких визначено в загальній для них системі геодезичних координат.

На мережу геодезичних пунктів спираються всі види топографічних зйомок, розбивочних, трасувальних та розвідуючи робіт.

Тріангуляція – це метод побудови геодезичної мережі у вигляді трикутників, в яких виміряні кути та деякі з сторін. Вершини трикутників закріплені спеціальними знаками.

Трилатерація – це метод побудови геодезичної мережі у вигляді трикутників, в яких виміряні довжини всіх сторін.

Полігонометрія – це метод побудови геодезичної мережі у вигляді системи замкнених або розімкнених ламаних ліній, в яких вимірюють довжини сторін та кути поворотів.

Геодезичні мережі поділяють на планові та висотні. Планові служать для визначення планових координат (х;у), а висотка – для визначення висоти точки H.

Геодезичні знаки на місцевості являються основою для виконання топографічної зйомки, по матеріалах якої розробляються топографічні плани. Топографічні плани в свою чергу є основним документом при розробці генеральних планів будівництва і перенесення проектів на місцевість. Призначення геодезичних знаків є тимчасове або довго часове закріплення координат і висот точок державної геодезичної мережі і мереж місцевого призначення. Основа кожного знака – це геодезичний центр, репер, марка. Центри і репери виготовляють із дерева, металу, бетону, залізобетону. Центри та репери діляться на ґрунтові і стінові, постійного типу, тимчасового типу.