13. Карта, план та профіль місцевості.

Зменшене подібне зображення горизонтальної проекції ділянки місцевості на площині наз. планом. Плани, на яких показані контури елементів місцевості ( ліс, чагарники, піски) наз. контурними. Якщо на плані, крім цього, зображено рельєф, план наз. топографічним.

При зображенні на папері значних по площі територій земної поверхні необхідно врятувати кривизну землі, картою наз. зменшене зображення на площині всієї землі в цілому або окремих її частин, з врахуванням кривизни рівельною поверхні, а також наносять сітку меридіанів та паралелі.

Профілем місцевості наз. графічне зображення вершин розрізу місцевості по будь-якому напрямку. Виконавча схема – це результат зйомки побудованих об’єктів та нанесення їх на схему. Виконаний з метою визначення довжин від проектної документації.

14. Обробка результатів теодолітної зйомки.

До обробки результатів теодолітної зйомки відносяться ув’язування горизонтальних кутів, пряма геодезична задача, ув’язування приростів координат і підрахунок теодолітного ходу та складання плану місцевості по матеріалам теодолітної зйомки.

Ув’язування горизонтальних кутів теодолітного ходу.

В замкнутому теодолітному ході, контролюють кутові вимірювання. Для цього підраховують теоретичну суму виміряних кутів n-кутника за формулою:

де n – кількість вершин ходу

Сума практично виміряних кутів ходу дорівнює:

Внаслідок допущених помилок при вимірюваннях теоретична сума кутів, не буде дорівнювати сумі практично виміряних кутів на величину кутової нев’язки

Отриману кутову нев’язку порівнюють з допустимою:

де t - точність відлікового пристрою теодоліта.

Вимірювання кутів виконано вірно, коли отримана нев’язка в межах допуску. В такому випадку кутову нев’язку необхідно в вигляді поправок з оберненим знаком розподілити до величини виміряних кутів і підрахувати величини виправлених кутів. Для контролю - сума виправлених кутів повинна рівнятись теоретичній сумі кутів.

В розімкненому теодолітному ході, аналогічно контролюють кутові вимірювання. Для цього підраховують теоретичну суму виміряних кутів ходу за формулою^

α_n- α_k

Де α_n - дирекційний кут початкового направлення

α_k - дирекцій ний кут кінцевого направлення

n - кількість вершин ходу.

Сума проектно виміряних кутів ходу підраховується по формулі:

Підраховують кутову нев’язку f_β= ∑β_пр-∑β_т

якщо нев’язка f_β не перевищує допустимої величини

то її розподіляють з оберненим знаком до виміряних кутів, коректують на величину поправки і підраховують величини виправлених кутів. Сума виправлених кутів повинна дорівнювати теоретичній сумі кутів.

Після ув’язки горизонтальних кутів приступають до підрахунку дирекцій них кутів сторін теодолітного ходу.

Ув’язування приростів координат і підрахунок теодолітного ходу.

Кутові і лінійні величини, які приймаються для підрахунку приростів координат точок визначаються з деякими незначними помилками. Тому підраховані прирости координат не завжди забезпечують теоретичні вимоги.

Для замкненого теодолітного ходу,теоретична сума проекцій сторін на вісі координат х, у повинна дорівнювати нулю. В зв’язку з допущеними незначними помилками при вимірюванні кутів та довжин ліній, фактична сума підрахованих приростів не буде рівнятись нулю, а якійсь величині, тобто нев’язці.