1.2. Фронт в ефірі (1941-1945 рр.)

В перший день війни з особливою виразністю проявилась перевага інформаційного мовлення – його оперативність.

Коли війна докотилась до Києва, населення столиці мужньо піднялось на її захист. «Останні вісті» розповідали про спорудження оборонних об’єктів, вели передачі з фабрик і заводів, де робітники виготовляли та ремонтували зброю й військове спорядження. Часто лунали репортажі з військових частин. Щоразу, коли над містом з’являлися ворожі літаки, радіо в репортажній манері інформувало слухачів про повітряні бої.

З першого і до останнього дня війни інформаційна служба Українського радіо на передньому краї боротьби з фашизмом. Окупанти боялись створених нею передач. Під страхом смертної кари вони забороняли населенню слухати їх, а місця, звідки велося мовлення, позначали на картах льотчиків як об’єкти першочергового знищення [5, 400, 402с.].

1.3. Період відбудови (1945-1953 рр.)

У наступні роки з освоєнням техніки монтажу магнітної стрічки у практику інформаційного мовлення широко входить радіорепортаж, за допомогою якого журналісти прагнули висвітлювати найважливіші події в житті республіки. У свою чергу розвиток репортажу зумовив появу радіожурналу «Радянська Україна», який замінив журнал радіохроніки «Наш тиждень». На відміну від свого попередника, який складався в основному з текстових повідомлень і виступів, радіожурнал «Радянська Україна» почав знайомити з найважливішими подіями у формі репортажу. Завдяки цьому він швидко здобув популярність і на тривалий час закріпився у радіомовних програмах.

Показовим щодо змісту й форми звукових матеріалів тих років є репортаж з Новокраматорського машинобудівного заводу, присвячений достроковому виконанню замовлень Волго-Донського судноплавного каналу. У цьому репортажі брало участь 6 передових виробничників підприємства. Вони розповіли про свій внесок у виконання поставлених завдань. Інженер Доценко, наприклад, розповів, як були реалізовані його пропозиції щодо відливки великих деталей частинами з наступним їх зварюванням, майстер Корнєв – про швидкісні методи обробки деталей на матеріальних верстатах, монтажник Цвілий – про прискорений спосіб монтажу лебідок для шлюзів каналу тощо. Виступи всіх часників підсумував директор Катрич.

Подібні репортажі в ті роки передавались часто. Головне змістовне навантаження в них несли виступи людей, тексти яких заздалегідь ретельно готувалися. Роль же ведучого зводилась до того, щоб надавати виступаючим слово. Підводки до виступів робились приблизно такі: «до кімнати зайшов директор», «до нас наближається начальник цеху», «ми біля робочого місці токаря». Подібний схематизм тогочасних репортажів обумовлювався недосконалістю звукозаписувальної техніки та складністю її перенесення [5, 408 – 409с.].

1.4. Хрущовська «відлига» (1953 – 1964рр.)

За часів Хрущовської «відлиги»(1953 – 1964рр) важливим етапом творчих пошуків редакції став республіканський рейд перевірки готовності колгоспів і радгоспів до весняної сівби 1961 року. Вперше у практиці післявоєнного радіомовлення залунали розповіді про недоліки, з’явилася критика, спрямована проти тих, хто заспокоївся, не поспішав підготовки до весни. Матеріали рейдової подавались у формі традиційних жанрів – коротких повідомлень, репортажів, інтерв’ю, виступів [5, 414с.].