- •Тема 1: право людини на працю та його правове забезпечення
- •Тема 2: трудове право як одна з галузей у системі права україни
- •Тема 3: принципи трудового права україни
- •Тема 4: джерела трудового права
- •Тема 5: міжнародне трудове право
- •Тема 6: правовідносини у сфері трудового права та їх суб’єкти
- •Тема 7: колективні угоди і колективні договори
- •Тема 8: правова організація працевлаштування громадян
- •Тема 9: трудовий договір
- •Тема 10: робочий час
- •Тема 11: час відпочинку
- •Тема 12: оплата праці
- •Тема 13: внутрішній трудовий розпорядок та юридична відповідальність за трудовим правом
- •Тема 14: охорона праці. Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю і правил з охорони праці
- •Тема 15: трудові спори
Тема 3: принципи трудового права україни
Правові принципи - правові принципи закріплені в чинному законодавстві основоположні і керівні початку правової регламентації, що визначають зміст, зміст і застосування права.
Принципи трудового права - під основними принципами трудового права слід розуміти виражені в правових актах економічні закономірності організації суспільного виробництва і розподілу в формі основних, керівних положень, основних засад правового регулювання трудових відносин, які визначають загальну спрямованість і найбільш істотні риси його змісту.
Свобода праці - це добровільне, свідоме обрання конкретних форм застосування праці.
Принцип рівності прав заборона дискримінації у сфері праці закріплені у Коституції України (ч. 1 ст. 21, ст. 24), Кодексі законів про працю України (ст. ст. 21, 22). Проект Трудового кодексу України у ст. 4 передбачає заборону будь-якої дискримінації у сфері праці.
Принцип матеріальної зацікавленості - спосіб задоволення матеріальних і духовних потреб, в тому числі за допомогою коштів. Тому кожна праця має бути належним чином оплачена, залежно від особистого вкладу працівника і кінцевих результатів праці.
Принцип забезпечення охорони праці і здоров'я працівників - відображення основної конституційної тези про те, що людина, її життя і здоров'я визнаються її найвищою соціальною цінністю.
Принцип договірного характеру праці - трудові відносини виникають за взаємною згодою сторін.
Принцип участі профспілок і трудових колективів у вирішенні питань - громадські організації та представницькі органи працівників у встановленні умов праці та захисті своїх інтересів.
Принцип визначеності трудової функції - виявляється у встановленні трудової функції в договірному порядку.
Принцип стабільності трудових відносин - працівники укладають трудовий договір для того, щоб мати постійне джерело засобів для існування себе і своєї сім'ї. Тому вони зацікавлені в тому, щоб їх відносини з підприємством, установою, організацією, з якими вони уклали трудовий договір, були тривалими і стабільними.
Принцип матеріального забезпечення у разі непрацездатності – система соціального страхування, яка спрямована на підтримання гідного для людини життя. За рахунок коштів соціального страхування забезпечується виплата допомоги у разі хвороби, по вагітності і пологах, при народженні дитини, по догляду за нею, а також пенсій за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника.
Принцип свободи об'єднання для здійснення і захисту своїх прав і свобод - такі об'єднання можуть бути по професії — професійні спілки, кооперативні об'єднання, молодіжні організації, спортивні і оборонні організації, культурні, творчі та наукові товариства.
Тема 4: джерела трудового права
Джерело трудового права- це різноманітні нормативні акти органів державної влади та управління, що регулюють трудові та інші відносини, тісно з ними пов'язані.
Нормативно-правовий акт— офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.
Закон- нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил (норм); прийнятий в особливому порядку законодавчим органом (парламентом), або безпосередньо народом. Закони обов'язкові до виконання протягом визначеного часу, на визначеній території та у відношенні до конкретного кола осіб, організацій та інших суб'єктів права.
Підзаконний акт - нормативний акт, що приймається уповноваженими нормотворчими суб'єктами на основі і на виконання законів і не повинні суперечити їм.
Локальний правовий акт - акти, які приймаються безпосередньо на підприємствах. І, незважаючи на їх, так би мовити, найнижчий - рівень в ієрархії правових актів, роль і значення цих джерел останнім часом постійно зростають.
Указ - вид і назва нормативного або індивідуального акту, зазвичай видаваного главою держави - (президентом або монархом) - у країнах слов'янських мов.
Декрет - правовий акт, постанова органу влади або посадової особи. У побуті декретом називається відпустка по вагітності та пологах. Це значення слова не є термінологічним.
Постанова - 1. Заключна частина протоколу засідання зборів, правління, президії та ін.; 2. Правовий акт, що приймається вищими й деякими центральними органами колегіального управління для розв'язання найважливіших і принципових завдань, що стоять перед даними органами, і встановлення стабільних норм, правил поведінки. Постанови видають Кабінети міністрів республік на основі законів у порядку їх виконання. У деяких випадках особливо важливі постанови приймають Верховна Рада, профкоми та ін.
Розпорядження - це документ, який видається посадовими особами, державними органами, установами, підприємствами в межах їх компетенції й має обов’язкову юридичну силу щодо громадян (працівників) та підлеглих установ, яким адресовано розпорядження.
Правила - вимога для виконання якихось умов (норма поведінки) всіма учасниками якої-небудь дії (гри, правопису, судового процесу, організації, установи), за виконання якого передбачено заохочення, а за невиконання покарання.
Положення - нормативно-правовий або локально-правовий акт, що визначає основні правила організації та діяльності державних органів, структурних підрозділів органу, а також установ, організацій і підприємств (філій), що їм підпорядковуються, тимчасово створюваних комісій, груп, бюро і т.п.
Інструкції - документ, що містить правила, вказівки або керівництва, які встановлюють порядок і спосіб виконання або здійснення чого-небудь.
Накази - це розпорядчий документ, який видається керівником установи (структурного підрозділу) на правах єдиноначальності та в межах своєї компетенції, обов’язковий для виконання підлеглими.
