1.2.Соціально-психологічна підтримка неповнолітніх

Психолого-педагогічний вплив здійснюється з метою організації морально-психологічного впливу на батьків неповнолітнього. Вибір форм і методів обумовлений необхідністю надання соціально-організаційної чи соціально-психологічної допомоги та типом сім’ї, в якій він виховується:

- налагодження взаєморозуміння між батьками і неповнолітнім;

- подолання вад стилю взаємовідносин;

- допомога у виборі технології захисту прав дитини;

- організація самостійної роботи батьків з питань захисту прав дитини;

- посилення відповідальності батьків за умови виховання й розвитку дітей;

- залучення до організації виховання неповнолітніх у сім’ї працівників органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування;

- ізоляція неповнолітнього від батьків шляхом направлення його в інтернат, влаштування на проживання в гуртожиток професійно-технічного закладу, в якому він навчається;

- встановлення опіки над неповнолітніми іншими членами родини, які утримують їх, допомагають ізолювати від негативного впливу батьків;

- сім’ю неповнолітнього ставлять на облік у службі у справах неповнолітніх як неблагополучну і застосовують до батьків заходи виховно-примусового характеру.

Так, будь-яке насильство над неповнолітніми в сім’ї є небезпечним для їх розвитку й соціалізації[10]. У роботу з деякими батьками слід залучати працівників органів внутрішніх справ, прокуратури, суду. У таких випадках мають місце примусові заходи виховного характеру щодо батьків. Окрім коректного втручання, методів і прийомів педагогічного впливу, консультування, попередження, можуть застосовуватися суворіші міри покарання, такі як відібрання дітей від батьків, позбавлення їх батьківських прав стосовно своїх дітей.

Отже, індивідуальна робота з батьками здійснюється у випадках порушення основних прав і законних інтересів дітей, передбачених міжнародним і національним законодавством. Вона спрямована на відновлення порушених прав дітей, нормалізацію стосунків між батьками і дітьми, сімейного виховання дітей загалом.

Забезпечення дотримання прав неповнолітнього в колективі, де він навчається чи працює, здійснюється у співпраці педагогів цих колективів. Така форма роботи обумовлена специфікою самого колективу, його основною діяльністю, особовим складом, чисельністю членів колективу. Це передбачає:

- за необхідності надання допомоги неповнолітньому в навчальній чи трудовій діяльності;

- корекцію поведінки неповнолітнього в колективі, усунення негативних факторів впливу на нього;

- вивчення стану виховання неповнолітнього в колективі;

- активізацію діяльності педагогів, наставників з питань організації навчання і праці неповнолітнього;

- вивчення характеру взаємостосунків дитини у межах колективу;

- залучення до активної діяльності в межах формального колективу.

З метою запобігти порушенням прав дітей, в яких вони навчаються чи працюють, повинні проводитись профілактичні заходи, що передбачає постійне вивчення стану дотримання прав дітей, умов їх виховання, внесення відповідних коректив. Ефективність забезпечують різні форми і методи роботи з неповнолітніми у формальному колективі[14].

Місія соціально-психологічної служби полягає в забезпеченні розвивального характеру освіти, тобто створенні психолого-педагогічних умов в освітньому просторі, що забезпечують психологічне благополуччя учасників освітнього процесу, збереження їх психічного та психологічного здоров'я, що передбачає повноцінне психічний і особистісний розвиток на всіх вікових етапах.

Специфіка функціонування психологічної служби школи полягає ще й у тому, що вона виконує великий обсяг корекційно-діагностичної та консультаційної роботи. Крім того, що психологами виконується весь обсяг безпосередньої практичної роботи, їх основним завданням стає додання цій роботі чіткої системи. Це відбір, апробація, модифікація використовуваних психодіагностичних методик в роботі не тільки зі школярами, але і з дітьми дитячого садка. Розробка розвиваючих і корекційних програм, спрямованих на оптимізацію процесу спадкоємності розвитку дітей [4]. Складання практичних рекомендацій з підготовки дітей до навчання в школі та адаптації першокласників та ін Тобто в цілому підвищення науково-методичного рівня роботи психологічної служби.

Психологічна служба в системі освіти зазнала зміни в плані трансформації її позиції по відношенню до освітнього процесу. Якщо перш психолог займав реактивну позицію - вирішував ситуативні завдання, що виникають в дитячому садку або в період навчання в школі, то тепер він займає активну, випереджальну позицію, яка полягає в моделюванні і вибудовуванні освітнього середовища на етапі переходу дитини з дитячого саду в школу [5]. Ця позиція психолога орієнтована на учня як суб'єкта освітнього процесу, на максимальну і досить швидку актуалізацію потенціалу кожного дитини, на збереження його психологічного та фізичного здоров'я. Перетворення дитини в суб'єкта освітнього процесу в системі психолого-педагогічного супроводу вимагає в якості необхідної складової організацію спеціальної роботи щодо цілеспрямованого формування складних форм самостійності та активності, без чого неможливе досягнення зрілості, адаптивності особистості, необхідних у сучасному суспільстві. Така робота є профілактикою пасивності, інфантильності, які можуть виникнути при акценті на надмірну опіку, повсякденний контроль, пристосування вчителя до стилю і рівню діяльності кожної дитини[14].

Основні завдання соціально-психологічної підтримки:

- Створення єдиної ефективно діючої системи, соціально-психолого-педагогічної допомоги учням, їх батькам, педагогам освітнього комплексу.

- Захист прав особистості учнів, забезпечення їх психологічної та фізичної безпеки,

- Психолого-педагогічна підтримка і сприяння дитині в проблемних ситуаціях.

- Кваліфікована комплексна діагностика можливостей і здібностей дитини, починаючи з раннього віку згідно специфіці навчального комплексу.

- Реалізація програм, подолання труднощів у навчанні, участь фахівців соціально-психологічних служб в розробці освітніх програм і проектів діяльності комплексу, адекватних можливостям і особливостям учня.

- Участь школи у психологічній експертизі професійної діяльності педагогів, освітніх програм, навчально-методичних посібників та інших засобів навчання.

- Формування особистості учня, який володіє психологічними методами захисту від стресових ситуацій, яка знає свої права і обов'язки і вміє ними користуватися.

- Організація профорієнтаційної роботи з учнями та їх батьками.

- Психолого-педагогічний супровід профільного навчання; виявлення та підтримка інтересів і схильностей учня старшої школи.

- Організація роботи з профілактики правопорушень серед школярів з девіантною поведінкою спільно з органами громадського контролю.

На наш погляд, для успішного виконання цих завдань, в кожному освітньому закладі має бути сформований комплекс нормативно-правового та організаційно-методичного забезпечення програми реалізації соціально-педагогічного супроводу шкільної освітньої програми.

На муніципальному рівні необхідно розробити і впровадити в дію муніципальне Положення про соціально-психологічну службу освіти, визначальне гідне, відповідне вимогу часу, місце соціально-психологічних служб освітніх установ в освітньому просторі міста. Враховуючи необхідність захисту інтересів дитини, забезпечення його ефективної адаптації в рамках шкільного колективу та соціалізації в цілому, не допускати практику винятку ставок фахівців соціально-психологічних служб з штатного розкладу освітніх установ[14]. Приділити увагу розвитку кадрового потенціалу та підвищення професійного рівня практичних працівників соціально-психологічних служб освітніх установ у питаннях формування шкільного колективу та соціально-психологічної підтримки сім'ї та психологічного супроводу інтеграції дітей-інвалідів в освітнє простір. Керівники освітніх установ повинні забезпечити включення плану роботи фахівців соціально-психологічної служби в загальний план навчально-виховної роботи освітньої установи з урахуванням актуальних потреб школи та рівня кваліфікації фахівців соціально-психологічних служб. Також усіляко підтримувати підвищення психологічної компетентності педагогів та класних керівників та створювати умови для підвищення професійної майстерності та ефективності роботи фахівців соціально-психологічних служб. Нарешті, підтримувати ініціативи співробітників освітніх установ у питаннях формування шкільного колективу, профілактики соціально-психологічних проблем і проблем розвитку дитини в освітньому середовищі і в соціальному становленні.

Неповнолітнім, які не вчаться чи не працюють через ті чи інші обставини, дуже важливо надавати кваліфіковану допомогу. Зменшенню негативного впливу в кожному конкретному випадку сприяє безпосередня робота щодо залучення неповнолітніх до праці, навчання, правильна організація їхнього дозвілля. Незайнятість, відсутність навчальних чи трудових інтересів, призводить до соціальної дезадаптації, а відтак і до більшої уразливості у соціумі, попадання під вплив факторів негативного характеру.

Міри профілактичного впливу стосовно організації зайнятості неповнолітніх є соціального, організаційного, психологічного, педагогічного характеру. Це передбачає застосування заходів, спрямованих на оточення неповнолітнього, влаштування й нормалізацію його побутових умов, залучення до цього процесу педагогів, батьків, працівників кримінальної міліції та служби у справах неповнолітніх, а також сприяння у направленні на навчання чи працевлаштуванні через адміністрацію підприємств, установ та організацій.

Профілактичні заходи спрямовуються і на формування моральних рис та правосвідомості неповнолітнього, проведення з ним індивідуальних бесід, методично-роз’яснювальної роботи та надання корекційно-консультативної допомоги[9].

Реалізація профілактичних заходів передбачає врахування передусім того, що неповнолітні в силу нестійкості й несформованості психіки, характеру, вольових якостей не завжди здатні адекватно оцінити ситуацію, здатні легко піддаватися негативному впливу свого оточення й здійснювати непродумані, імпульсивні дії. Тому дуже важливим є надання кваліфікованої психологічної допомоги, завдяки якій неповнолітньому легше переносити труднощі, адаптовуватися до тимчасових особистих негараздів.

Дуже важливим є організація проведення вільного часу неповнолітніх, що здійснюється спільними зусиллями органів у справах неповнолітніх, педагогів навчальних закладів та іншими структурами органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Проблему дозвілля неповнолітніх можна розглядати у двох аспектах. З одного боку – відсутність чи слабка організація культурно-масових заходів, платність послуг, недостатнє інформування, неналагодженість взаємодії учасників виховного процесу. З іншого – вплив неформальних об’єднань, осіб, які ведуть антигромадський чи аморальний спосіб життя, низький освітній рівень батьків. Усе це стає причиною того, що дозвілля неповнолітніх є неорганізованим, безцільним, що рано чи пізно призводить до збіднення їх інтересів, може стати умовою порушених прав дитини.

Вирішення питання організації дозвілля полягає і в тому, щоб не тільки залучити неповнолітнього до позаурочної роботи в навчально-виховних закладах, позашкільних установ, а й подолати стереотипи у нього та його батьків щодо необхідності його змістовного і різнобічного проведення.

Організація дозвілля – участь у діяльності позашкільних закладів, різних гуртків, секцій, активна громадська робота. У них передбачені заходи, спрямовані на організацію і допомогу в проведенні неповнолітніми вільного часу.