2. Класифікація підприємств, що здійснюють зед. Зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на ор­ганізаційну структуру зед підприємства.

Найчастіше у зовнішньоторгових операціях приймають участь фірми. Під фірмою розуміється відособлене в процесі суспільного розподілу праці підприємство, що здійснює господарську діяльність з метою одержання прибутку. Фірми, що діють на світовому ринку , класифікуються за такими критеріями:

В залежності від виду господарської діяльності та характеру операцій фірми поділяються на промислові, торгові, транспортні, страхові, інженерингові, туристичні та ін.

За характером власності фірми поділяються на приватні, державні, кооперативні; за приналежністю капіталу і контролю - на національні, іноземні й змішані.

За об'ємом операцій фірми діляться на великі, середні і малі компанії. Тут треба мати на увазі, що в різних країнах ці поняття не являються однаковими.

обстановка, природні умови, культура, традиції та ін.

За видами діяльності фірми групуються та­ким чином:

1. Фірми послуг. До цієї групи входять фірми, що нада­ють транспортні, банківські, страхові, посередницькі, інфор­маційні послуги, послуги зв'язку, технічне обслуговування, туристське забезпечення

2. Торговельні компанії.

3. Виробничі компанії.

За формами власності і правовому положенню фірми поділяються на такі типи:

1. Одноосібне володіння - виробництво, що належить одній особі, яка повністю контролює підприємництво і відповідає по його зобов'язанням.

2. Спільна власність може мати форму товариства; това­риства з обмеженою відповідальністю; акціонерного товарист­ва.

Товариство визначається як асоціація двох або більше осіб, що беруть участь у бізнесі як співвласники на основі партнерської угоди. Товариство не є об'єктом окремого опо­даткування; кожний партнер оголошує свою частку в прибут­ку товариства й оподатковується індивідуально.

Товариство з обмеженою відповідальністю за заборго­ваність, якщо вона є, відповідає всім своїм капіталом, а відповідальність його членів обмежується їх часткою в основ­ному капіталі.

Акціонерне товариство - основна організаційна і правова форма великої фірми. Корпоративна власність, виражена акціонерним товариством, є провідною формою міжнародного бізнесу. Капітал акціонерного товариства утворюється шляхом об'єднання багатьох індивідуальних капіталів і грошових доходів за рахунок випуску акцій і облігацій, за рахунок одер­жання прибутку.

3. Державні підприємства звичайно утворюються в галу­зях, що мають характер суспільної необхідності (енергетика, оборонна промисловість, транспортні мережі, зв'язок тощо). На відміну від приватних підприємств прибуток тут не є голо­вною метою. Управління державними підприємствами здійснюється персоналом, призначеним урядовими органами, на основі національного законодавства.

До внутрішнього середовища відносяться функціональні структури підприємства, система розробки, виробництва і збуту товарів, кваліфікація кадрів і їх використання, системи передачі інформації між ланками управління та ін.

До зовнішнього (оточуючого) середовища відносяться конкуренти, покупці, посередник, фінансові установи, митні та державні органи і т. п. Важливу роль відіграє економічна ситуація в країні, політична

Організаційно-функціональна структура зовнішньоеко­номічної діяльності підприємства залежить від багатьох факторів:

• масштаби ЗЕД. При невеликому масштабі зовнішньое­кономічних операцій і малій номенклатурі можна не створювати спеціальні структурні підрозділи. У рамках діючої організаційної структури підприємства ство­рюється тимчасова група управління проектом виходу на зовнішні ринки. Це зручний та легкий метод ор­ганізаційної перебудови, який дає керівництву мож­ливість контролювати міжнародну діяльність. При ви­ході на ринок з іншою продукцією створюється інша група. При великих масштабах ЗЕД підприємство може перетворюватися на міжнародне зі своїми відділення­ми, представництвами в інших країнах;

• витрати, які пов'язані з виробництвом за кордоном або з продажем продукції на зовнішніх ринках. При малому обсязі виробництва дешевше використовувати послуги сторонньої фірми, що займається міжнародним бізне­сом. При зростанні обсягів міжнародних операцій менш дорогим варіантом стає ведення ЗЕД самостійно;

• складність продукції. Чим складніша технологія виго­товлення продукції, тим імовірніше, що компанія ство­рить своє підприємство в іншій країні;

• досвід. На початкових етапах виходу на міжнародні ринки підприємства ще не мають у своєму розпоряд­женні необхідних коштів для здійснення ЗЕД за кордо­ном. Тому вони свої ресурси зосереджують насамперед у країні базування і вибирають такі операційні форми, що пов'язані з виконанням міжнародних операцій зовнішніми організаціями. Із розширенням закордон­ної діяльності підприємство обслуговує міжнародні операції вже власними силами. Починає зростати част­ка ресурсів, які розміщуються в іншій країні. Важливу роль відіграє наявність висококваліфікованих спеціалістів, добре знання природно-географіЧних, еко­номічних, політичних, національних особливостей за­кордонних ринків;

• контроль над гнучкістю бізнесу, прибутками і повод­женням у конкурентному середовищі;

• економічна свобода, яка включає пряме заміщення ок­ремих форм діяльності, визначення ставок податків, розміри коштів, що репатріюються, вимоги дотримання умов антимонопольного законодавства, висунення умов, за яких актив, що є приватною власністю, потрап­ляє в суспільний сектор і стає доступним для інших;

• конкуренція, вплив якої за кордоном можна зменшити, якщо підприємство має дефіцитні, важковідтворювані ресурси, вибере стратегію прискореного розширення закордонних операцій шляхом укладення відповідних угод з іншими фірмами або буде укладати угоди про співробітництво щодо діяльності на конкретних ринках з метою перешкоджання виходу нових конкурентів на ринок;

• присутність у країні. Якщо спеціалізація діючої закор­донної фірми відповідає тому виду продукції (послуг), що передається за кордон, то нове виробництво буде ос­воюватися власними силами, а якщо не відповідає, то продукцію легше випускати за допомогою досвідченої сторонньої фірми;

• ризики. У міжнародному підприємництві політичні та економічні зміни найбільше впливають на зниження активів підприємства та одержування прибутків. Засо­бами зменшення ступеня ризиків є: мінімізація їх за кордоном, укладення угод, заснованих на поділі активів з іншими фірмами, розміщення зовнішньоекономічних операцій у декількох країнах.