7. Особливість авансових платежів.

Авансовий платіж - це грошова сума або майнова цінність, яка передається покупцем-імпортером продавцю-ек­спортеру до відвантаження товару в рахунок виконання зо­бов'язань за контрактом.

Авансовий платіж виконує дві функції:

• кредитування імпортером експортера;

• забезпечення зобов'язань, які прийняті імпортером за контрактом.

Аванс може виступати у двох формах:

• товарній, яка передбачає, передання імпортером експор­теру сировинних матеріалів або комплектуючих, не­обхідних для виготовлення замовленого обладнання;

• грошовій, яка передбачає сплату покупцем узгодженої за контрактом суми в рахунок належних за договором платежів до відвантаження товару (надання послуги), а іноді навіть до початку виконання контракту.

Авансові платежі використовують у таких випадках:

• експортер не впевнений у платоспроможності імпорте­ра;

• нестабільна в країні покупця економічна та політична ситуація;

• при поставці дорого обладнання, яке виготовлене за індивідуальним замовленням;

• при поставках рідкісних дефіцитних товарів, а також товарів стратегічного призначення;

• при тривалих строках дії контракту

Для експортера найвигіднішим є авансовий платіж на за­гальну суму контракту або попередня оплата. Переваги попе­редньої оплати:

• експортер захищений від ризику того, що іноземний по­купець відмовиться або буде неспроможний заплатити за товар, який йому вже відвантажили;

• експортер отримує у своє розпорядження вільні кошти, які він може використати на закупівлю сировини, ви­плату заробітної плати, технічне оснащення підприємства тощо;

• експортер звільняється від необхідності звертатися до банку за кредитом зі сплатою відсотків та інших витрат за користування ними;

• у разі відмови прийняти замовлений товар експортер має право отриманий аванс використати на відшкоду­вання збитків.

Недоліки цієї форми розрахунків стосуються більше портерів:

• ризик того, що експортер не доставить товар чи доста­вить несвоєчасно та зовсім іншої якості чи специфікації;

• недотримання асортименту товару, що поставляється, а також умов пакування, що може призвести до визна­чення товару некондиційним

• ризик втрати авансу.

7. Особливості експортно-імпортних операцій у зед організації.

У міжнародній торгівельній практиці використовуються два основні методи здійснення експортно-імпортних операцій, а саме: прямий експорт та імпорт, що передбачає постачання товарів промисловими підприємствами безпосередньо імпортному споживачеві або закупівлю в нього відповідних товарів, і непрямий експорт та імпорт, що припускає продаж і купівлю товарів через торговельних посередників.

Прямий метод зовнішньоекономічних операцій застосовується:

• при продажу і закупівлі промислової сировини на основі довгострокових контрактів;

• у разі експорту дорогого і великогабаритного устаткування;

• у разі експорту стандартного устаткування через закордонні філії;

• при закупівлі сільськогосподарських товарів у фермерів;

• у разі продажу і закупівлі товарів державою.

Прямі зв’язки мають низку переваг: більш тісні контакти з контрагентом; краще знання кон’юктури ринку; швидке пристосування свої виробничих потужностей до потреб покупця.

Цей метод застосовується:

• у разі збуту стандартного промислового устаткування;

• у разі збуту споживчих товарів;

• при реалізації другорядної продукції;

• на окремих важкодоступних і маловідомих ринках;

• при просуванні нових товарів;

• у разі відсутності власної збутової мережі;

• за умови, що торгівля монополізована значними торговельно-посередницькими фірмами.

У непрямого методу експортно-імпортних операцій також є свої переваги: великий досвід, власна мережа обслуговування, гарні зв’язки, знання ринку і кон’юктури.

Організація експортних операцій. Якщо обсяг зовнішньоекономічних операцій у фірми незначний і основна частина продукції реалізується на зовнішньому ринку, то для здійснення зовнішньоторговельних операцій вона використовує торговельний апарат, призначений для роботи на внутрішньому ринку.

Торговельно-посередницькі операції. Під торговельно-посередницькими операціями розуміють операції, пов’язані з купівлею і продажем товарів, які виконуються за дорученням виробника-експортера незалежним від нього торговельним посередником на основі угоди або доручення.

Торговельне посередництво – це досить широке поняття, що охоплює чимале коло послуг: перепродаж товару; пошук закордонного контрагента; підготовка і укладання угоди; кредитування сторін; здійснення транспортно-експедиторських операцій; страхові операції; проведення рекламних заходів; технічне обслуговування.

Торговельно-посередницькі операції можна поділити на чотири види: з перепродажу, комісійні, агентські, брокерські.

Операції з перепродажу - здійснюються торговельними посередником від свого імені і за свій рахунок.

Комісійні операції. Це укладення однією стороною (місіонером), за дорученням другої сторони (комітента), угод від свого імені, але за рахунок комітента. Взаємовідносини регулюються договором. Але для третьої сторони (покупця) стороною договору є комісіонер, а комітента він може і не знати. Комісіонер одержує винагороду або як відсоток, або як різницю між ціною, установленою комітентом, і ціною продажу.

Якщо замовлення йде від імпортера комісіонеру (тобто навпаки) на купівлю в країні експортера товарів на купівлю в країні експортера товарів, то він називається індентом. Він може бути закритим, якщо імпортер точно вказує в замовленні де і що купити, або відкритим, якщо індент надає комісіонеру право вибору покупця.