- •«Організація туристичного обслуговування»
- •1.Туризм. Рекреація. Туристська діяльність.
- •2.Природні й рекреаційні ресурси. Рекреаційний потенціал.
- •3.Поняття рекреаційної індустрії: визначення, склад, особливості.
- •5.Соціально-економічні умови розвитку рекреаційної індустрії.
- •6.Принципи й напрямки розвитку рекреаційної індустрії.
- •7.Основні напрямки формування ефективного механізму функціонування рекреаційної сфери.
- •8.Критерії формування рекреаційної індустрії в регіоні.
- •10.Принципи формування політики рекреаційної сфери в регіоні.
- •9.Об’єктивні й суб’єктивні фактори, що впливають на формування перспективного розвитку рекреаційної індустрії в регіоні.
- •11.Пріоритети рекреаційної політики.
- •12.Варіанти розвитку рекреаційної індустрії в регіонах.
- •13.Економічне регулювання розвитку рекреаційної сфери.
- •14.Основні джерела фінансування розвитку рекреаційної індустрії.
- •15.Місце й роль інфраструктури в розвитку рекреаційної індустрії.
- •16.Сучасний стан, проблеми й перспективи розвитку рекреаційної індустрії в Україні.
- •17.Світовий досвід розвитку рекреаційної індустрії.
- •18.Туристський продукт. Ринок туристського продукту.
- •19.Стратегія розвитку туризму. Фактори, що забезпечують привабливість об’єктів туристської діяльності.
- •20.Загальне уявлення про кон’юнктуроутворюючі фактори. Класифікація факторів.
- •21.Туристська індустрія і її структура. Взаємодія в туристській індустрії.
- •22.Готельні комплекси й готельні ланцюги. Розвиток індустрії гостинності.
- •23.Структура регулювання сфери туризму.
- •24.Державне регулювання туризму.
- •25.Туристська політика й туристське законодавство.
- •26.Міжнародні акти, регулюючі різні види туристської діяльності.
- •27.Вплив рекреаційної індустрії на зовнішнє природне середовище.
- •28.Екологічна безпека рекреаційного освоєння регіонів.
- •29.Оцінка рівня рекреаційного освоєння регіонів.
- •30.Інформаційні технології в рекреаційній індустрії.
- •«Основи управління операційними системами і процесами у сфері туризму»
- •1.Виникнення туризму
- •2.Розвиток туризму у світі
- •3.Туризм як галузь економіки
- •4.Сучасний туристичний ринок та перспективи його розвитку
- •5.Суб'єкти туристичної діяльності
- •6.Особливості туристичного ринку, як ринку послуг
- •7.Туристично-рекреаційні ресурси України
- •8.Модель поведінки споживача туристських послуг
- •9. Класифікація видів та форм туризму
- •10. Міжнародні туристичні організації
- •11.Регіональні туристичні організації
- •2. Азіатсько-Тихоокеанська туристична організація
- •12.Національні туристичні організації
- •13.Специфіка процесу управління туристичним підприємством
- •14.Планування діяльності туристичного підприємства
- •15.Організаційна функція у менеджменті туризму
- •16.Мотивація як функція менеджменту
- •17.Розвиток теорії мотивації працівників
- •18.Сучасні теорії мотивації працівників
- •19.Контроль діяльності туристичних підприємств
- •20.Прийняття рішень в туристичних організаціях
- •21.Особливості пропозиції туристичних підприємств
- •22.Особливості туристичного попиту
- •23.Ознаки туристичного попиту
- •24.Визначення і специфіка туристичного попиту
- •25.Суть та компоненти продукту туристичного підприємства
- •26.Поняття і чинники, які формують якість туристичних послуг
- •27.Ринкові аспекти якості туристичних послуг
- •28.Використання інформаційних технологій для управління туристичними підприємствами
- •29.Інтернет у діяльності туристичних підприємств
- •30.Автоматизовані системи з управління туристичними підприємствами
- •1.Визначення основних понять і термінів в галузі охорони праці.
- •2.Принципи державної політики в галузі охорони праці.
- •3.Законодавчі акти з охорони праці. Їх загальна характеристика.
- •4.Органи державного нагляду за охороною праці: функції та повноваження.
- •5.Органи громадського контролю за охороною праці: функції та повноваження.
- •6.Загальообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
- •7.Страхові виплати працівнику потерпілому від нещасного випадку на виробництві.
- •8.Обов’язки роботодавця, щодо створення на підприємстві здорових, безпечних умов праці.
- •9.Служба охорони праці підприємства: створення, функції, повноваження.
- •10.Навчання працівників з питань охорони праці.
- •11.Порядок приведення та зміст інструктажів з охорони праці.
- •12.Обов’язкові медичні огляди працівників: порядок та терміни проведення, фінансування.
- •13.Забезпечення працівників транспортної галузі спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту.
- •14.Атестація робочих місць за умовами праці.
- •15.Пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці.
- •16.Виробнича санітарія. Фактори, які визначають санітарно-гігієнічні умови праці.
- •17.Охорона праці жінок.
- •18.Охорона праці неповнолітніх.
- •19.Інформація та звітність про стан охорони праці підприємства.
- •20.Відшкодування роботодавцем юридичним особам та державі збитків, завданих порушенням вимог з охорони праці.
- •21.Розслідування нещасних випадків.
- •22.Розслідування спеціальних нещасних випадків.
- •23.Первинні засоби пожежогасіння.
- •24.Основні принципи, якими керуються при наданні першої долікарської допомоги.
- •25.Підіймальні пристрої. Особливості безпеки при їх експлуатації.
- •26.Правила безпеки при навантажувально-розвантажувальних роботах.
- •27.Класифікація посудин, що працюють під тиском.
- •28.Причини електротравм.
- •29.Класифікація та характеристика вантажів за небезпекою їх транспортування.
- •30.Автонавантажувачі, електронавантажувачі та електрокари. Правила безпеки при їх експлуатації.
13.Забезпечення працівників транспортної галузі спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту.
На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих умовах, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту.
Норми спецодягу складені за виробничою ознакою і розраховані на застосування незалежно від профілю та відомчої належності підприємства. Практично це означає, що на будь-якому підприємстві може бути застосована не одна, а декілька галузевих норм і залежно від того, на якому виробництві зайнятий працівник, за тією нормою йому повинні видавати спецодяг.
Спецодяг і спецвзуття, що видаються працівникам, повинні бути зручними в роботі, належної якості, відповідати вимогам державних стандартів і технічним умовам, розміру і зросту працівників. Заміна одного виду спецодягу іншим, як правило, не допускається.
Спецодяг і спецвзуття є власністю підприємства. Тому власник або уповноважений ним орган зобов'язаний організувати їх комплектування та утримання. Видача замість спецодягу та спецвзуття матеріалу для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється. У той же час власник або уповноважений ним орган повинен компенсувати працівникові витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено, і працівник був змушений придбати їх за власний кошт.
Повернені працівником спецодяг і спецвзуття по закінченні строку ношення, але ще придатні для використання, мають бути відремонтовані і використані за призначенням. Одяг, не придатний для ношення, може бути використаний для ремонту. Видача спецодягу і спецвзуття, що були у користуванні в інших працівників, можливе тільки після прання, ремонту та дез-инфекції. Строки ношення такого одягу визначаються комісією.
Прання, дезинфекція і ремонт спецодягу, спецвзуття і запобіжних засобів проводиться за рахунок підприємства в період, коли працівники не зайняті на роботі (вихідний день), або під час перерви між робочими днями чи робочими змінами.
Забороняється виносити спецодяг і спецвзуття за межі підприємства. Для його збереження власник або уповноважений ним орган зобов'язаний надавати працівникам спеціально обладнанні приміщення (гардеробні). Теплий спецодяг і спецвзуття (костюми ватні, куртки ватні, штани, валянки тощо) повинні видаватись працівникам з настанням холодної пори року. Час користування цим спецодягом (початок і кінець зимового періоду) встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з профспілковою організацією з урахуванням місцевих виробничих і кліматичних умов.
Засоби індивідуального і колективного захисту видаються працівникам на час виконання тих робіт, для яких вони передбачені. Вони також можуть бути закріплені за певними робочими місцями і передаватись однією зміною іншій. У цих випадках спецодяг і засоби захисту видаються під відповідальність майстрів та інших осіб з адміністративно-технічного персоналу. Засобами захисту вважаються костюми ізолюючі, засоби захисту органів дихання, ніг, рук, голови, обличчя, очей, органів слуху, засоби захисту від падіння з висоти тощо.
