4. Сполучники

Сполучниками (передавачами) називають всякі предмети чи фізичні явища, через які від людини до людини передаються акції та реакції.

Сполучники поділяються на дві частини: сполучники фізичні - це може бути всякий предмет або фізичне явище, а друге - умовні знаки, символи або сигнали (гасла). Напр., світло, звуки, кольори, а потім ще всякі предмети - це все фізичні сполучники, а напр., свисток, що означає від'їзд потягу, або гудок, що скликає на роботу, або прапор, або зелений чи червоний ліхтар, що регулює у великому місті рух людей по вулицях - все це сполучники умовні, сигнальні, символічні.

Головніші сполучники такі:

а) звукові -- приймачем їх є слух -- це людська мова, вигуки, музика, спів, свист, шум і т. д.;

б) світлові і кольорові -- приймає їх зір -- це писання, друк, малярство, і все взагалі, що бачимо;

в) механічні -- приймаються через дотик, натиск, мацання;

г) теплові -- відчуваємо їх, як тепло;

д) рухові -- напр., миги;

е) хімічні;

є) електричні;

з) предметні -- це всі предмети, які бачимо або намацуємо. Предметним сполучииком є все те, що вироблено людьми, отже вся так звана матеріальна культура є ніщо інше, як величезна сукупність предметних сполучників між людьми. Сполучники діють через велику просторінь, напр., одна людина в Європі посилає телеграму в Америку, і там інша людина переживає враження, що вийшло від першої. Ясно, що телеграма є сполучник (світловий). Отже сполучники діють через велику одлеглість в простороні і тільки через них стають можливі широкі суспільні зв'язки. Так само вони діють і в часі. Напр., книга. Автор її давно помер, але його мовні рефлекси (слова), списані в книзі, діють через десятки і навіть тисячі років і викликають певні враження у сучасників 27----------------------------------------------------------------------------------------

(напр., «Євангеліє», «Кобзар», твори Сковороди, Франка і т. д.). Через це нібито мертві керують до певної міри поведінкою живих. В дійсності, всі такі предметні сполучники, в яких відкладені думки людські, діють ніби самостійно, без усякого зв'язку з авторами їх. Чи книга, чи будинок, чи пароплав, чи музичний текст і т. д. -- вони несуть в собі акції і реакції їх творців і цим впливають на людей і їх поведінку.

Деякі символічні сполучники, як напр., ікони, портрети, прапори, хрести, відзнаки і т. д., в очах людських мають велику вартість не своїм матеріалом, з якого зроблені, а тим у_м_о_в_н_и_м з_м_і_с_т_о_м , який люди вкладають в них. Напр., ікони - це дерево і фарби, але люди їх вважають за святі і моляться перед ними, цілують їх. Те саме, приміром, портрет Шевченка. Це папір і фарби, але українець не дозволить топтати їх. Далі - бойовий прапор якогось полку. Перед держалком і шматком матерії люди віддають «честь», шанують і вважають за велику заслугу винести на грудях з бою цей шматок тканини. Обожествлення таких символічних сполучників є важливим самостійним чинником людської поведінки, бо вони витворюють цілі комплекси з_в_и_ч_о_к і, так званих вірувань, про які пізніше поговоримо.