12. Скупчення як соціальна єдність

Розглядаючи відношення внутрі скупчення, ми передовсім зауважуємо, шо поведінка членів відбувається ніби по шаблону, вона однакова, напраnлена на одну мету, і тому виникає подібність.

Однакові форми поведінки утворюють з певного числа осіб сполучення подібних актів або соціальну єдність.

3 цього погляду кожне скупчення є соціальною єдністю або спільністю, соціальною індивідуальністю, що притягує до себе і включає лише подібних.

1З. Соціальна сила і значення скупчень

І історична доля, і соціальна вага та зпачення скупчень не однакові. Є скупчення важливі своєю силою і довготривалі, тому в історії вони грають значну, а іноді й вирішальну роль (напр., держава), а бувають скупчення, майже непомітні (пари), швидкомииучі, що утворюються на короткий момент і скоро розпорошуються (свято, бенкет, театральна вистава, хвилева юрба на вулиці і багато ін.).

З наукового і практичного погляду дуже важко знайти ознаки, по яких можна би міряти і оцінювати соціальну силу скупчень. Ці ознаки можна звести до таких категорій:

1) Число членів скупчення.

2) Їх солідарність - ступінь прагнення до однієї мети.

3) Їх організованність - керівництво, розподіл функцій відповідно здібностей.

1:: Curriculum vitae (лат.) - автобіографія.

36------------------------------------------------------

4) Поширеність скупчення в даному суспільстві - напр., родина є скупчення, мале своїм числом, але воно дуже поширене і тому має величезну соціальну силу.

5) Технічний апарат скупчення (засоби грошові, матеріальні, агітаційні, друки, преса, спеціалісти з різних фахів, засоби комунікації і т. п.).

6) Темперамент (вдача) членів скупчення (розумові сили, чуттєві, вольові напруження).

7) Освіта їх, що дає великі можливості для пізнання своєї соціальної сили та історичної ролі.

8) Вдача і здібності провідників - їх властивості фізичні, розумові, чуттєві, їх вольове напруження, їх освіта і досвід.

9) Ступінь іннервації членів скупчення або сила подразнення.

10) Ступінь загрози - біологічної (інстинктів живлення, розмноження, самоохорони і ін.), та психічної, яка виявляється в багатьох формах.

11) Етика боротьби, цебто ступінь гуманізму чи альтруїзму в скупченні, етична обмеженість чи необмеженість у виборі засобів.

Це головніші і важливіші засади для оцінки соціальної сили скупчення і його історичної ролі чи передбачення наслідків його діяльності. Яку б засаду ми не взяли, можемо довести, що при порівнянні двох скупчень соціально-дужче буде те, яке при всіх інших рівних умовах має перевагу в котрійсь прикметі. Як видно з цього, зробити оцінку не так легко. Щоб оцінка могла бути хоч приблизно певною, ймовірно-правильною, треба провести в кожному випадку докладні досліди, обчислення, можливо точну характеристику скупчення, його членів, їх солідарності, культурності, біологічних даних, те ж саме щодо керуючих органів, провідників і дослідити технічний апарат, а також означити ступінь напруження рушійних сил - внутрішніх спонук і зовнішніх натисків (стимулів), особливо з'ясувати ступінь загроз, які зависають над скупченням, і нарешті - етику боротьби. Щоб зробити таку оцінку, треба орудувати значною підготовкою, як теоретично-науковою, так і практичною (досвідом). Некультурна, несвідома людина такої оціни провести не може і тому «керувати подіями» не здібна - вона завжди підлягає керівництву інших.

Отже ми установили кілька важливих поділів людських відносин, а також кілька важливих соціологічних засад, що разом творнть основні поняття першої части- 37--------------------------------------------------------

ни науки про суспільство - суспільної аналітики або морфології. Без цих засадничих понять не можливо розумно-знавецьки говорити про суспільні справи.

Запишемо ці засадничі думки схематично:

І. Акти взаємочинності між людьми бувають:

б_е_з_п_о_с_е_р_е_д_н_і , коли акції передаються від людини до людини просто, як біологічні рефлекси; соціальне явище в цім випадку складається з людей і акцій;

п_е_р_е_д_а_в_а_л_ь_н_і , коли акції передаються через дальшу просторінь при помочі різних с_п_о_л_у_ч_н_и_к_і_в (передавачів), якими є як сили природи, так і вироблені людьми різні предмети; соціальне явище в цім випадку має іншу структуру: люди, їх акції, передавачі їх.

II. Класифікація актів взаємочинності в залежності від:

к_і_л_ь_к_о_с_т_і осіб:

між двома одиницями, між одним і багатьма;

я_к_о_с_т_і осіб:

різних статей, мов, віку, здоров'я, вдачі, професії і т. д., і т. д.;

характеру актів:

акти роблення і нероблення

- » - однобічні й двобічні

- » - довготривалі й короткі

- » - антагоністичні й солідаристичні

- » - шаблонні й нешаблонні

- » - свідомі й несвідомі

- » - розумові, чуттєві, вольові.

ІІІ. Скупчення - р_е_а_л_ь_н_і - люди і акції (взаємочинність) дійсні,

- статистичні - люди дійсні, але взаємочинності немає,

- фіктивні - особи і акції неіснуючі.

IV. Реальні скупчення: організовані і неорганізовані, відкриті, закриті і проміжні, прості і складні.

V. Складні скупчення:

в_е_р_с_т_в_и :

подвійно-кумулятивні

потрійно » (класи і нації)

почетвірно »

і т. д.

а_г_р_е_г_а_т_и :

села

міста

військо

школа

фабрнка

господарство і т. д.

VI. Суспільства:

крайові

національні

державні

всесвітні.

VII. Сторчовий розріз скупчення^1:

шари:

{керуючий

{ (провід)

{підлеглий;

{представництво:

{розпорядчий орган:

{підпорядковано-керуючий

{виконавчо-підлеглий

{розпорядчий

{технічний

VIII. Становище індивіда:

- в масі - просто змагається до мети,

- в групі - через керуючі органи,

- в колективах - мету означує провід.

ІХ. Критерії, якими означується суспільне значення

скупчення (групи):

1. Число членів скупчення.

2. Їх солідарність.

3. Їх організованість.

4. Поширеність скупчення.

5. Технічний апарат.

6. Вдача (темперамент) підлеглих шарів.

7. Їх освіта.

8. Вдача і освіта керуючих шарів і проводу.

9. Ступінь іннервації.

10. Ступінь загрози.

11. Етика боротьби.

Ось такі головніші поділи і означення ми встановили. Свідома в суспільних справах людина мусить добре вміти відрізняти ці поняття, а в дійсному житті - відрізняти скупчення і їх форми, шари, сполуку скупчень, мусить вміти висловлюватися, не плутаючи понять. На жаль, як глянемо навколо себе, то побачимо, що навіть,

1:: Автор має на увазі організоване скупчення.

39----------------------------------------------------------------------------------------------

так звані освічені люди безбожно плутають суспільні поняття, не вміють більш-менш точно висловлюватися, не вміють робити соціального аналізу навіть у грубих рисах. Напр., у нас часто вживають вираз «трудові маси», а не відрізняють організованих скупчень від мас; кажуть «українське громадянство», а не вказують про які саме скупчення йде мова, орудують часто простими статистичними сумами, які не мають жодного соціологічного змісту так само, як і означення фіктивних скупчень.

В дальших викладах ми займемося точнішим аналізом простих і складних скупчень, агрегатів та їх сполучень в суспільства, але щоб цей аналіз був науково-корисним, читач мусить т_в_е_р_д_о знати вищенаведену головну схему головних соціологічних понять. Без знання цього не можливе як наукове розуміння суспільного життя, так і розумна, свідома соціальна практика. Хто хоче щось тямити в громадській роботі, той мусить попереду відрізняти головні соціологічні поняття.

Одначе ці поняття є лише вступом до вивчення суспільних відносин; поза вступом є ще величезна галузь науки про окремі прості і складні скупчення, про їх виникнення, життя, розвиток, занепад і т. п., про суспільний процес, його форми, його формування, його витвори, а нарешті і поза тим всим окрема царина прикладних (практичних) наук, як політика, педагогіка, військова справа, соціальний контроль (контроль поведінки людей по нормах права, моралі та ін.), догляд за здоров'ям людей і т. п. Про окремі скупчення вже є цілі дисципліни (про державу, церкву, націю, військо) або творяться (про професію, клас, партію і ін.), або окремі сторони суспільного процесу - про господарський, культурний, політичний процеси, про розмноження людей (популяційний процес) та ін.

В подальшому ми займатимемося розглядом цих питань, щоб завершити і в систему звести наші знання про суспільне життя людей.