Текст № 5 l'appareil végétatif des plantes supérieures. Вегетативнй апарат вищих рослин

Вегетативний апарат вищих рослин є віссю з частково підземною і надземною частинами, це диференціація на стебло і листя. І. Корінь є циліндричним органом який поступово звужується проникаючи в грунт, щоб реалізувати подвійну місію – фіксація рослини і поглинання води і поживних речовин. Його розвиток і зовнішній вигляд у тісному зв’язку з розміром рослини і природи землі яка її підтримує. Неозроєним оком , ми можемо оцінити різні частини кореня : корений чохлик вкритий ніби маленькою жовтуватою шапочкою, тканиною що затвердіваючи, зветься кришка або чохлик, призначена для захисту меристема росту; трохи вище цього чохла починається зона вкрита волосками, що несе кінцеві придатки і безбарвні кореневі волоски, котрі і збільшенням відстані між ними наприкінці кореня. Невелика частина, укладена між чохликом і зоною кореневих волосків- як правило кілька міліметрів_ це зона , що зветься гладкою тому, що немає кореневих волосків , не так формуються якщо є відносно старі корені, розташована над зоною волосків зона кіркова ( старих або зірчастих) волосків що відділені, епідерма закоркована ( вкрита суберином). На дорослих рослинах цея зона найбільше розвинена, інші це конусоподібні мають невелику зону близько до кінця. В багатьох рослин корінь виникає від основного зачатку ( меристеми), вважають під час життєдіяльності рослинного,що дають бічні відростки і більш слабке вторинне утворення ; менш важливий розмір він є стрижневим коренем. В інших випадках , основний корінь розділяється на початку росту. Схоже що це лягло в основу поділу серії коріння різної довжини і ширини еквівалентним основному кореню називають додатковими. Вони легко виникають на маленьких гілках герані, або в вузлах які використовують для розмноження живцями. Вони утворюються спонтанно на вузлах повзучими стеблами , в контакті з поверхнею або на кореневищах, вони можуть з’являтися на листках або частинах листків. Коли бічні корені розвиваються значно, або основна частинаїх матимуть розгалуження пучкові. Це позначення для пучків придаткових коренів Залежно від середовища існування, корінь може піддаватися різним змінам, контролюючись за оптимальної адаптації. І деякі повзучі, виткі рослини, як плющ їх стебла мають невеликі додаткові корені, які тримаються чіпляючись за опору У вологих тропіках, цей тип коренів часто досягає значного розвитку: Бенгальський інжир, фікус бенгалійський в тому числі великі повітряні корені які спускаються гілками горизонтально додолу і зариваючись з віком старіють, щоб здійснювати свої функції . Серед морфологічних змін слід зазначити, зберігання запасних речовин таким чином як це відбувається в коренях ріпи, моркви, редьки та ін..

ІІ. Частина стебла рослини яка містить листки, квіти і плоди є зазвичай повітряною і циліндричною, її кінці зазвичай конічні і оточені листками, складовими верхівкої бруньки , інших порядків листки розташовані симетрично навколо осі. Переріз стебла різний- круглий, трикутний, чотирикутний та ін.. формується з послідовності вузлів, довжина яких варіює створюючи відмінності, що потребуть особливої уваги для розподілу листків. Товщина стебла також залежно від виду рослини : від часток міліметра у крихітних однорічних а ж до декількох метрів фк у баобаба африканського або секвої. Стебла рослин м’ясисті адаптовані до посухи так як фікус Барбарі, або опунція фікус також розростаються у велику товщину. Їх гілки м’ясисті і покриті голками замінюючи шипами бруньки і листки. Це важлива адаптація у кактусів, як разючий приклад регресії апарату листків з опуклостями паралельно стеблу, що з часом перетворилися на запаси поживних речовин і води виконуючи більшу частину функцій листка. Консистенція стебла рослини змінюється залежно від виду: щорічно стебла трав’яничтих; багаторічні значно з міцними потім їх називають стовбуром, такої ж тривалості, що залежить від життєвого циклу видів; це може бути кілька місяців, декілька років, або змінюватися кілька разів під час всього існування рослини. Інколи просте стебло без розгалуження як в пальми. Але головні бічні бруньки з’являються з бічної пазухи, або з верхівкої пазухи. ІІІ. Листки є ламінарним розширенням в цілому зеленими і симетрично білатеральними, розміщені організовано навколо стебла і які виробляють органічні речовини для рослини. В різних листках можна розрізняти з частини: листкова пластинка, черешок і піхва. Листкова пластинка є фактично розширенням, більш- менш об’ємним. Вона має жилки, що є продовженням розгалуженого черешка; черешок є продовженням листка яке об’єднує з стеблом; основою розширюється являє собою трубку. У деяких листках є інші спеціальні утворення, як прилистки як ламінарні придатки основи листка або язичок, розширення мембрани яке, має можливість замінювати черешок. Листкові пластинки листків покритонасінних дуже відрізняюся за формою їх контуром, а також розміщенням і розгалуженням жилок. Листки розташовані на стеблі упорядковано правильно головне по всіх вузлах, це так зване листкорозміщення, що змінюється у кожного виду. Листки розміщені навколо осі стебла під кутом до роз’єднання листка- ті, які утворюють два листка послідовно для кожного виду. Якщо цей кут 180 ^{0 ,} листки є супротивними, коли вони генеруються парами одним вузлом. Якщо кут розміщення є більш складним і листки говорять є розкиданими. Як і інші частини рослини листки можуть змінюватись відповідно місця існування. Іноді рослина використовує як орган резерву і накопичення поживних речовин. Це особливо у випадку цибулини як у тюльпана і часнику, справжніх або не справжніх бруньок майже завжди підземних. Які можуть бути використані для розмноження рослини.