Середньовічна філософія

1.Теологія — богослов'я, вчення про Бога, система християнських догматів.

2. Теодицея- релігійно- філософське,яке ставить за мету усунути суперечності між вірою у всемогутнього справедливого бога і наявністю зла на землі " доказом" того,що саме зло є добром.

3. Креаціонізм (лат. creatio —творення) — вчення що пояснює походження і різноманітність світу божественним творчим актом.

4. Христия́нство (від грец. Χριστός — «помазанник», «месія») — це одна із світових релігій характерною особливістю якої є віра в Ісуса Христа як втілення і прояв Бога заради спасіння всього людства і людського суспільства і настанови в істині.

5.Патристика (лат. pater — батько) — сукупність філософських доктрин християнських мислителів (отців церкви) II—VII ст.

6.Апологетика- це галузь християнського богослов’я,що покликана

обґрунтовувати і захищати віровчення

7.Схоластика— середньовічна філософія,що мала обґрунтувати

захист,систематизацію теологіїі виправдення феодального ладу.

8. Реалізм (лат. realis — суттєвий, дійсний) — філософський напрям, згідно з яким загальні поняття (універсалії) існують реально як сутності речей.

9. Номіналізм (лат. nomen — ім'я) — філософське вчення, що заперечує онтологічне значення універсалій (загальних понять), стверджуючи, що універсалі'!' існують не в дійсності, а тільки в мисленні.

10. Конвенціоналізм — філософський напрям згідно з яким наукові теорії та поняття є наслідком довільної угоди (конвенції) між ученими укладеної за принципом “зручності”, “економії мислення”.

11.Одкровення- релігійно-філософський термін,що позначають " повідомлення",які ніби виходять від божества

(відкриття найвищих істин,наперед визначення майбутніх подій,

повчання тощо),надчуттєве осягнення істини в момент містичного просвітлення (через видіння,чудеса)

12.Есхатологія (грец. eschatos — останній) — вчення про кінцеву долю людства і світу; складова частина будь якої релігії.

13.Благочестя (від грец. ευσέβεια) — істинне богошанування, благоговійне признання божествених істин та їх виконання на ділі.

Філософія епохи відродженяя. Нового часу.

Наукова революція — назва для позначення докорінних змін в ідеях про природу, в динаміці наукового пізнання, що відбулися в європейському інтелектуальному житті з серед. XVI — до кінця XVII ст. Це був час формування вільної від церковних догматів, Грунтованої на накопичених упродовж півтори тисячі років фактах та узагальненнях нової наукової картини світу. Різко зросла кількість наукових відкриттів і визначних технічних винаходів.

Наукова картина світу — система уявлень людей про властивості і закономірності дійсності (реально існуючого світу), побудована в результаті узагальнення та синтезу наукових понять і принципів. Використовує наукова мова для позначення об'єктів і явищ матерії. Це  особлива форма систематизації знань, якісне узагальнення і світоглядний синтез різних наукових теорій. Будучи цілісною системою уявлень про загальні властивості і закономірності об'єктивного світу, наукова картина світу існує як складна структура, що включає в себе як складові частини загальнонаукову картину світу і картини світу окремих наук (фізична картина світу, біологічна картина світу, геологічна картина світу). Картини світу окремих наук, у свою чергу, включають в себе відповідні численні концепції — певні способи розуміння і трактування будь-яких предметів, явищ і процесів об'єктивного світу, що існують у кожній окремій науці.

Деїзм - (лат deus — Бог) філософське вчення, згідно з яким Бог створив світ, дав першопоштовх і надалі не втручається у справи.

Детерміні́зм (лат. Determinatus — визначений, обмежений) — філософське матеріалістичне вчення про загальну об'єктивну зумовленість явищ природи, суспільства і людської психіки, зокрема волі.

Редукціонізм - це не просто модель, а, скоріше, науковий рух, що суттєво вплинув на способи, до яких ми вдаємося, вирішуючи ті чи інші проблеми. Цей підхід ґрунтується на переконанні, що проблему можна звести до найменшого її компонента і, зрозумівши його, віднайти логіку у всій цілісності.

Емпіризм — філософський напрям, який основою пізнання вважає чуттєвий досвід (емпірію). 

Сенсуалізм (від фр. sensualisme, лат. sensus — сприйняття, почуття, відчуття) — напрямок в теорії пізнання, згідно з яким відчуття й сприйняття — основна й головна форма достовірного пізнання. Суперечить раціоналізму. Основний принцип сенсуалізму — «немає в розумі нічого такого, чого б не було в почуттях». Принцип сенсуалізму належить до чуттєвої форми пізнання, до якої крім відчуття входить також уява.

 Раціоналізм - (від лат. rationalis - розумний, ratio - розум), філос. направлення, що визнає розум основою пізнання і поведінки людей. Протистоїть як ірраціоналізму, так і сенсуалізму. Виступивши проти схоластики і реліг. догматизму сер. сторіччя, класичний Р. 17-18 ст. (Р. Декарт, Б. Спіноза, Н. Мальбранш, Г. Лейбніц) виходив з ідеї прир. порядку - нескінченного причиного ланцюга, що пронизує весь світ. Наук. (тобто об'єктивне, загальне, необхідне) знання, згідно Р., досяжно тільки шляхом розуму - водночас джерела знання і критерії його істинності. Р. - один з філос. джерел ідеології освіти.

Абстрактне - певна сторона конкретного, його однобічний прояв.

Конкретне - це реально існуючий об'єкт (окрема річ чи система речей) в єдності всіх його сторін, зв'язків і відношень

Індукція – у логіці форма умовиводу, де на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне; один з методів пізнання.

Атомізм - (грецьк. atomos – неподільний) – одна з концепцій давньогрецькоЇ філософії, сформульованаЛевкіпом і Демокрітом, розвинена Епікуром, Лукреціем Карром. Згідно знею, походження і будова світупов’язуються з поняттям про атом як його першооснову.

Дедукція (лаг deductio — виводжу) — метод пізнання, в основі якого рух думки від загального до одиничного.