- •Економічна система, її сутність, цілі й основні структурні елементи. Типи економічних систем
- •Власність: поняття, сутність, правовий та економічний зміст. Типи, форми і види власності. Економічний зміст власності. Типи і форми власності
- •Роздержавлення і приватизація власності: її принципи і напрями в період переходу України до ринку.
- •Суть і форми організації суспільного виробництва. Основні фактори і структура суспільного виробництва. Закон вартості.
- •Гроші, їх виникнення, суть і види грошей. Функції грошей. Виникнення, суть і функції грошей
- •6. Суть ринкової системи його завдання, умови виникнення, принципи і функції. Суб’єкти і об’єкти ринкової економіки. Суть ринку. Ринкові відносини, їх суб'єкти й об'єкти
- •Концепції державного регулювання ринкової економіки та їх еволюція
- •8. Формування ринкової економіки в Україні в період трансформаційних перетворень
- •9. Антимонопольна політика і антимонопольне регулювання в Україні. Функції Антимонопольного комітету України. Антимонопольне законодавство України.
- •10. Суть попиту, закон попиту та фактори, що його визначають
- •1. Поняття попиту і фактори, що його визначають
- •11. Пропозиція: зміст і фактори, що на неї впливають
- •Нецінові фактори впливу на пропозицію
- •12. Взаємодія попиту і пропозиції. Модель ринкової рівноваги Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага та механізм її досягнення
- •13. Конкуренція як рушійна сила ринкової економіки. Суть, види, функції і методи конкуренції. Конкуренція: сутність, види і роль у ринковій економіці. Антимонопольна діяльність держави
- •14. Суть монополій, причини їх виникнення та їх види і форми
- •10.2. Монополія: суть, причини виникнення та форми прояву
- •15. Економічне зростання та його типи і фактори Економічне зростання, його показники і значення
- •3.8.2. Фактори економічного зростання
- •16. Економічні цикли, їх суть і фази циклу. Види і причини циклічних коливань. Антициклічна політика держави.
- •17. Ринок робочої сили та особливості його функціонування. Безробіття та його причини. Державне регулювання зайнятості.
- •1) Напрями збільшення кількості та поліпшення якості робочих місць.
- •2) Напрями підвищення якості робочої сили.
- •3) Основні напрями реформування оплати праці.
- •4) Основні напрями поліпшення соціального захисту безробітних.
- •18. Сутність, причини і види інфляції та її вимірювання. Інфляція: суть, види, причини і наслідки
- •19. Механізм інфляції: інфляція попиту і інфляція пропозиції та їх причини Інфляція витрат, або інфляція пропозиції
- •Інфляція попиту
- •20. Наслідки інфляції та антиінфляційна політика
- •Необхідність і суть державного регулювання ринкової економіки
- •Суть фіскальної політики
- •24. Банківська система та її структура. Функції центрального банку. Банківська система України та її роль у ринковій економіці
- •1. Поняття, функції та структура банківської системи України
- •Земля, як засіб виробництва. Власність на землю: її еволюція, суть і форми в умовах ринку.
- •Поняття підприємства та його основні ознаки
- •28. Витрати виробництва та їх види. Собівартість продукції, її види. Сутність витрат виробництва, їх види та структура
- •29. Прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства. Сутність рентабельності
- •30. Заробітна плата: суть, форми і її системи в умовах ринку. Соціально-економічна сутність заробітної плати
- •32. Світове господарство: поняття, ознаки, етапи та тенденції розвитку. Поняття про світове господарство та етапи його формування
- •39.2. Чинники і принципи розміщення виробництва
- •39.3. Світове господарство в період нтр, основні риси нтр
- •39.4. Вплив нтр на галузеву структуру та розміщення виробництва
- •4.2. Теорія абсолютних переваг а. Сміта. Теорія порівняльних переваг д. Рікардо
- •Глобалізація як новий етап розвитку інтеграційних процесів у світовій економіці
- •Наслідки вступу до сот для національної економіки України
8. Формування ринкової економіки в Україні в період трансформаційних перетворень
Формування ринкової економіки в Україні розпочалося з відтворенням ринкових інституцій, які існували лише в зародковому стані. Це має відбуватися за схемою, яка враховує економічні, політичні, історичні та психологічні особливості, характерні для нашої країни.
Передусім зазначимо, що Україна ніколи не мала високорозвине-них товарно-грошових відносин. Становлення їх по суті розпочалося після скасування кріпацтва у 1861 р. і відбувалося на фоні значних феодальних пережитків. Значним було втручання держави в економіку.
Після 1917р. впродовж майже 70 років країна йшла шляхом розвитку економіки, який ігнорував ринок, вважаючи його рудиментом, що має віджити у всьому світі. Результат відомий: створено суспільство з низькою ефективністю виробництва і відсталим рівнем життя людей, загальним одержавленням і монополізованою, негнучкою економікою, підпорядкуванням особистих і колективних інтересів відомчим, відсутністю демократичних інституцій. Це сприяло проведенню політики автаркії, тобто економічного відособлення від світового ринку. Саме тому Україна не посідає відповідного місця у міжнародному поділі праці, в зовнішньоекономічних зв'язках.
У нас була відсутня визначальна ринкова інституція — економічна самостійність господарюючих суб'єктів. Саме вона гарантує незалежність суб'єктів ринкової економіки, їхню економічну відповідальність, без чого ринку бути не може. Більшість підприємств України належали державі, управлялись її органами, що зумовлювало високий ступінь монополізму.
Відтворення інституцій багатосуб'єктних власників відбувається через роздержавлення власності, її трансформацію у різні форми — колективну, приватну. Це сприяє розвитку різноманітних форм господарювання та відтворенню конкурентного середовища.
На 1 липня 1998 р. в Україні було приватизовано понад 59 тис. об'єктів, у тому числі 15,7 тис. об'єктів (26,8 відсотка) державної та 43,6 тис, (73,5 відсотка) комунальної форм власності. Майже повністю роздержавлені підприємства легкої (93,5 відсотка), деревообробної та целюлозно-паперевої промисловості (91,9 відсотка). Вони виробляють близько 98 відсотків продукції кожної галузі.
Внаслідок приватизації та акціонування підприємств, розвитку фермерства та інших форм господарювання все значнішу роль починає відігравати недержавний сектор економіки.
Невіддільною інституцією ринку є вільні ціни, за допомогою яких в умовах конкурентного середовища здійснюється еквівалентний обмін, а отже, реалізуються інтереси продавця і покупця, відтворюється рівновага в економіці. Проте це класичне положення економічної теорії діє лише за наявності відповідних інших ринкових умов: монополізації сфер розподілу, обміну і виробництва, наявності різдих форм господарювання, великих, середніх, малих підприємств, які управляються не з єдиного центру, а самостійними товаровиробниками. В Україні усіх цих передумов поки що в розвиненому вигляді немає.
Лібералізація цін при високому рівні монополізму призводить до обов'язкового зростання їх і не створює стимулів до виробництва. Навіщо виробляти додаткову продукцію, якщо прибуток залежить від зменшення її кількості в умовах монополії? Отже, те, що є правильним теоретично і діє за умов, які відтворюють ринкове середовище у будь-якій країні, не може бути правильним для економіки, де не створені відповідні ринкові інституції.
Конкуренція, вільне ціноутворення як необхідні інституції ринку можуть функціонувати лише за умов наявності ринкової інфраструктури (бірж, інформаційно-комерційних, оптових та постачальницьких організацій, пунктів прокату), культури ведення ринкової економіки.
Для того щоб суб'єкти національного ринку не тільки мали ринкову інфраструктуру, право власності на засоби виробництва і продукцію, а й могли реалізувати це право, крім економічних потрібні ще й правові передумови. Ось чому в країні йде процес відпрацювання і прийняття юридичних законів, які сприяють формуванню ринкового середовища. Проте він іде повільно, часто в прийняті закони вносяться суттєві зміни, відсутня узгодженість законодавчих актів. Все це гальмує ринкові перетворення. Юридичні закони мають відбивати реалії економічного життя, бути націленими на відтворення конкурентного середовища. Слід відпрацювати механізм реалізації цих законів.
Відтворюючи ринкові інституції, не можна забувати, що ринок будують люди, від їхніх свідомості, бажання, розуміння залежить дуже багато. Якщо суспільна свідомість не буде настроєна на ринкову хвилю, ринок не формуватиметься. Цей процес може затягтись, а то й піти у якомусь іншому напрямі. Слід урахувати, що психологічний стан наших людей нині досить складний і суперечливий. Вони не тільки мало знають про ринок, а й вважають, що держава кинула їх напризволяще. У такій обстановці вибір моделі й шляху побудови ринку має надзвичайно важливе значення.