- •1. Філософія античності: космоцентризм
- •3. Антропологічний матеріалізм л. Фейєрбаха.
- •4. Л. Українка про синтез вічних проблем і сучасних запитів.
- •5. Постмодернізм.
- •6. Цивілізаційна модель розвитку суспільства а. Тойнбі.
- •7. Епікуреїзм в античній філософії.
- •8. Визначальні риси філософії Просвітництва.
- •9. Стихійна діалектика (Геракліт).
- •10. Діалектика доби Відродження (м. Кузанський).
- •11. Формаційна теорія суспільного розвитку к. Маркса.
- •12. Радикалізм соціально-філософських поглядів д. Донцова.
- •13. Прагматизм (ч. Пірс, в. Джеймс, д. Дьюї).
- •14. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх розв’язання.
- •15. Філософія Сократа
- •16. Натурфілософія доби Відродження (д. Бруно, м. Копернік, г. Галілей).
- •17. Консерватизм соціально-філософських поглядів в. Липинського.
- •18. Філософська антропологія (м. Шеллер, г. Плеснер, а. Гелен).
- •19. “Філософія життя” (ф. Ніцше, а. Бергсон, о. Шпенглер).
- •20. Екологічна свідомість, “екологічний імператив”.
- •21. Концепція ідеальної держави Платона.
- •22. Філософія доби Київської Русі.
- •25. Персоналізм (е. Муньє).
- •26. Релігійно-філософська система йоги.
- •27. Апологетика: примат віри.
- •28. Основні риси філософії Нового часу.
- •30. Релігійно-філософські ідеї джайнізму.
- •31. Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів р. Декарта.
- •32. Монадологія в. Лейбніца.
- •33. Розвиток філософії українського духу в Києво-Могилянській академії.
- •34. Російський космізм (к. Ціолковський, п. Флоренський). Ціолковський — основоположник теорії міжпланетних сполучень
- •35. Принцип плюралізму в історії філософії.
- •36. Особливості філософії досократівського періоду.
- •37. Етика стоїків (Сенека, Епіктет, Марк Аврелій).
- •38. Соціально-філософська концепція т. Гоббса.
- •39. Позитивізм (о. Конт, г. Спенсер, р. Авенаріус, е. Мах).
- •40. “Філософія серця” п. Юркевича.
- •41. Особливості філософії класичного сократівського періоду.
- •43. Філософія історії г. Гегеля.
- •44. Періодизація етапів розвитку української філософії.
- •45. Екзистенціоналізм (м. Хайдеггер, а. Камю, ж.-п. Сартр).
- •46. Характерні риси філософії Стародавньої Індії.
- •47. Філософія Реформації (м. Лютер, ж. Кальвін).
- •48. Натуралістичний пантеїзм б. Спінози.
- •49. Університетська філософія в Україні XVIII – поч. XIX ст. (м. Костомаров, п. Куліш).
- •50. Матеріалістична позиція французьких просвітителів XVII–XVIII ст. (Ламетрі, д. Дідро, к. Гельвецій, п. Гольбах).
- •51. Основні риси філософії Відродження.
- •5) Геліоцентризм;
- •6) Підвищення ролі фактору часу, прискорення темпу життя.
- •52. Агностицизм філософії і. Канта.
- •53. Британське просвітництво (д. Локк).
- •55. Філософські ідеї т.Г. Шевченка.
- •58. Об’єктивний ідеалізм і. Канта, г. Гегеля , ф. Шеллінга.
- •59. Філософія українського космізму (в.І. Вернадський).
- •60. Феноменологія.
- •61. Конфуціанство.
- •62. Особливості римського періоду античної філософії.
- •63. Основні риси філософії Середньовіччя.
- •64. Філософські погляди ф. Прокоповича.
- •65. Фрейдизм.
- •66. Сутність вчення кініків та кірінаїків.
- •67. Соціально-політичні погляди мислителів доби Відродження (н. Макіавеллі, т. Мор, т. Кампанелла).
- •68. М. Гоголь як філософ.
- •69. Неофрейдизм (г. Маркузе, е. Фромм, г. Юнг, в. Райх).
- •70. Герменевтика.
- •71. Марксизм і релігія.
- •72. Християнський еволюціонізм (т. Де Шарден).
- •73. Скептицизм.
- •74. Патристика: віра для розуміння.
- •75. Неоплатонізм філософії епохи Відродження (Піко делла Мірандола, Парацельс)
- •76. Суперечність між методом і системою філософії г. Гегеля.
- •77. Філософія марксизму.
- •78. Головні періоди розвитку античної філософії.
- •79. Гуманістичний напрям філософії Відродження (д. Аліг’єрі, Петрарка, л. Валла).
- •80. Сенсуалістична філософія Нового часу (д. Локк, д. Берклі, д. Юм).
- •81. Проблема релігії в філософії л. Фейєрбаха.
- •82. Неотомізм (е. Жильсон, ж. Марітен).
- •83. Характерні риси філософії чарвака-локаята.
- •84. Деїстичний напрям філософії Просвітництва (ф. Вольтер, ш. Монтеск’є, ж.-ж. Руссо).
- •85. Д. Чижевський про історію філософії України.
- •86. Коротка характеристика економічної теорії к. Маркса і ф. Енгельса
- •87. Персоналізм м. Бердяєва та л. Шестова.
- •88. Загальна характеристика філософії Стародавнього Китаю.
- •89. Середньовічна містика в філософії м. Екгарта.
- •90. Філософія г.С. Сковороди.
- •91. Філософсько-правові і суспільно-політичні погляди французьких утопічних соціалістів (г. Маблі, Мореллі, г. Бабеф, к. Сен-Сімон).
- •92. Особливості філософської концепції санкх’я.
- •93. Раціоналістична філософія Нового часу (б. Спіноза, г. Лейбніц).
- •94. Суб’єктивна діалектика й. Фіхте.
- •95. Українська філософська думка доби Відродження (XIV–XVI ст.).
- •96. “Філософія конкордизму” в. Винниченка.
- •97. Основні риси елліністичного періоду античної філософії.
- •98. Томізм: проблема гармонії віри з розумом.
- •99. Основні риси філософії Просвітництва.
- •100. Філософські погляди Костомарова.
- •101. Сутність релігійно-філософської системи даосизму.
- •02. Закон заперечення заперечення.
- •1) Єдності та боротьби протилежностей
- •2) Переходу кількості в якість
- •3) Заперечення заперечення (з-н зз)
- •103. Коротка характеристика понять “розвиток”, “прогрес”, “регрес”.
- •104. Естетична свідомість.
- •105. Особливості антропогенного впливу суспільства на природу. (такий як і 169).
- •106. Економічна сфера життєдіяльності суспільства. (Див. 157)
- •107. Суспільна свідомість та її структура.
- •108. Критерії істини.
- •109. Людина, індивід, особа, особистість.
- •110. Проблеми спрямованості історичного процесу.
- •111. Філософія і релігія.
- •112. Предмет філософії.
- •113. Співвідношення буття і матерії.
- •114. Основні елементи наукового пізнання.
- •115. Діяльність як спосіб існування соціального
- •116. Форми суспільної свідомості.
- •117. Буття та його основні форми.
- •118. Простір і час, основні характеристики.
- •119. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін.
- •1) Єдності та боротьби протилежностей
- •2) Переходу кількості в якість (зпкя)
- •3) Заперечення заперечення
- •120. Методи наукового пізнання.
- •121. Структура особистості (потреби, інтереси).
- •122. Суспільство як система, що саморозвивається.
- •123. Агностицизм та його головні напрями.
- •124. Чуттєве пізнання та його форми.
- •125. Категорії діалектики.
- •126. Основні функції філософії.
- •127. Філософія як методологія.
- •128. Коротка характеристика структури пізнавального процесу. (Див. 124)
- •129. Інтуїція в процесі пізнання.
- •130. Філософія як світогляд.
- •131. Поняття “субстанція”.
- •132. Етична форма свідомості.
- •133. Роль народонаселення і природних умов у розвитку суспільства.
- •134. Соціальне прогнозування: види, типи, методи.
- •135. Методології загально-наукового рівня (системний аналіз, синергетика тощо).
- •136. Система філософії та її структурні складові.
- •137. Емпіричні методи пізнання.
- •138. Основні принципи діалектики.
- •139. Філософія і наука.
- •140. Відображення як загальна властивість матерії.
- •141. Діалектика як метод.
- •142. Головні функції свідомості.
- •143. Політична сфера життєдіяльності суспільства.
- •144. Теоретичні методи пізнання.
- •145. Проблема свободи і відповідальності людини.
- •146. Сутність духовного життя суспільства.
- •147. Синергетика як нова методологічна орієнтація сучасної науки.
- •148. Ціннісна орієнтація та її соціальна детермінація.
- •149. Проблема матеріальної єдності світу.
- •150. Історичні форми діалектики.
- •151. Рух, основні його форми і властивості
- •152. Форми наукового пізнання (ідея, факт, проблема, гіпотеза, теорія)
- •153. Історичні типи взаємовідношень людини і суспільства.
- •154. Взаємодія пізнавальної та практичної діяльності людини.
- •155. Проблема сутності людини і сенсу життя.
- •156. Парадигма, стиль мислення, наукова картина світу
- •157. Головні сфери життя суспільства.
- •158. Проблема філософського осмислення історії.
- •159. Духовна сфера життєдіяльності суспільства.
- •160. Соціальне передбачення. Співвідношення понять “передбачення” та “прогнозування”.
- •161. Роль матеріального виробництва в житті суспільства.
- •162. Культурологічна концепція розвитку цивілізації.
- •163. Модель коеволюційного шляху розвитку сучасного суспільства.
- •164. Методи прогнозування.
- •165. Визначення та характеристика понять “закон”, “зв’язок”, “закономірність”.
- •166. Співвідношення свідомості і матерії.
- •167. Проблема пізнання в історії філософії.
- •168. Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.
- •169. Взаємодія природи і суспільства.
- •170. Матерія та основні форми її існування. Види і властивості.
- •171. Діалектична суперечність як джерело розвитку.
- •172. Співвідношення біологічного та соціального в походженні свідомості.
- •173. Практика і процес пізнання.
- •174. Культура як специфічна соціальна реальність.
- •175. Метафізика та її різновиди.
- •176. Принципи пізнання.
- •177. Коротка характеристика поняття “природа”.
- •178. Структура свідомості.
- •179. Етичні проблеми наукового пізнання.
- •180. Соціальні норми як вимоги до особистості.
- •181. Основні елементи структури матерії (нежива природа, жива природа, соціум).
- •182. Критерії наукового знання.
- •183. Соціальна сфера життєдіяльності суспільства.
- •184. Функції культури.
- •185. Історичні форми світогляду.
- •186. Некласичні концепції діалектики (“трагічна діалектика”, діалектична теологія, негативна діалектика).
- •187. Сцієнтизм і антисцієнтизм.
- •188. Способи подолання негативного антропогенного впливу на природу.
- •189. Вищі цінності людського існування (життя, свобода, любов, мир).
- •190. Ключові стратегії вирішення глобальних проблем сучасності.
- •191. Діалектика чуттєвого та раціонального рівнів пізнання.
- •192. Політична свідомість.
- •193. Істина як процес.
- •194. Проблема визначення поняття “культура”.
- •195. Цінності та їх функції.
- •196. Свідомість як вища форма відображення дійсності. Рівні відображення.
- •197. Закон єдності і боротьби протилежностей.
- •198. Проблема відчуження в філософії марксизму і неофрейдизмі.
- •199. Соціальна філософія про сутність і структуру суспільства.
- •200. Діалектика взаємодії природи і суспільства.
170. Матерія та основні форми її існування. Види і властивості.
Матерія – це філософська категорія для позначення об'єктивної реальності, яка відображається органами відчуття людини але існує незалежно від них. Матерії, у чистому вигляді формі якоїсь “праматерії” не існує. У світі існують лише конкретні матер. утворення. У категорії матерії ця безліч утворень об'єктивної реальності зведена до однієї спільної властивості існувати незалежно від людських чуттів і від відображення у людської свідомості.
Невід’ємним атрибутом матерії є рух. З точки зору філософії рух - це не просто пересування, переміна місць, а будь-яка зміна предмета взагалі. Кожному структурному рівню матерії, цілісності наявних на даному рівні систем відповідають свої форми руху. Звичайно виділяють дві групи форм руху матерії:
1 - ті форми, які проявляються на всіх відомих просторових масштабах і структурних рівнях матерії - механічний рух атомів: молекул, мікроскопічних і космічних тіл; розповсюдження електромагнітних і гравітаційних хвиль; рух елементарних частинок;
2 - форми, які проявляються лише на певних структурних рівнях в неорганічній природі, живій природі, суспільстві - галактики, метагалактики, біосфера, ноосфера, техносфера, екологічні системи тощо. Як правило, нижчі форми руху органічно входять до складу вищих, але кожна більш висока по організації форма руху матерії не зводиться до простої суми нижчих її форм. Рух є внутрішньою необхідністю існування матерії. В даному аспекті говорять про існування двох типів руху матерії. Перший з них пов’язаний з процесом збереження якостей предмета, другий - зі зміною якісного його стану. Ці два типи руху відображають дві внутрішні тенденції в матеріальних процесах - тенденцію до стійкості і тенденцію до мінливості. Завдяки наявності цих протилежних тенденцій відбувається рух, саморозвиток об’єктів реальності. Якісні зміни матеріальних об’єктів поділяються також на два різновиди. Перший з них - це процеси якісних перетворень, що не виходять за межі даного виду матерії, певного рівня її організації. Другий - процеси переходу від одного виду матерії, від одного її структурного рівня до іншого. Важливою і невід'ємною формою існування матерії є простір і час. Категорія простору виражає властивості об'єктів бути протяжними, займати фіксоване місце серед інших, межувати з іншими об’єктами в структурній організації матеріального світу. Поняття простору має смисл тоді, коли воно по-в'язано з існуючою матерією, яка є диференційована, структуролізована. Якби світ не мав своєї складної структури, не розчленовувався на окремі предмети, а ці предмети не членувались би на ще дрібніші елементи, пов'язані між собою, то тоді поняття простору не мало б сенсу. Як зазначалось, об’єкти матеріального світу постійно перебувають у русі і розвитку. Вони являють собою процеси, які розгортаються по певних етапах. В них можна виявити деякі якісні етапи, певні стадії, які змінюють одна одну. Зміна цих стадій має характеризуватися певною повторюваністю. Такі особливості процесів характеризуються поняттям тривалості. Порівняння різних тривалостей виступає основою для кількісних вимірів, таких як швидкість, ритм, темп та ін. Абстрагування цих характеристик від самих процесів дає нам уявлення про таку форму існування матерії як час. Простір є тривимірним, він має довжину, ширину і висоту; час - є одномірним, бо він характеризується тривалістю. В фізиці ці виміри в певних випадках поєднуються, створюючи характеристику чотирьох вимірного простору - часу. В математиці є поняття помірного простору, в якому багатовимірність має умовний характер і використовується для структурного виразу властивостей розглядуваних об’єктів. Поняття багатовимірності використовується і в суспільних науках, коли мова йде про оцінку сутності людини, структуру суспільства, рівень його розвитку тощо.
