Практичне заняття 2
Тема: Аналіз техніки та методика навчання удару по м’ячу серединою підйому, внутрішньою частиною підйому.
Завдання: ознайомлення та навчання студентів з технікою та методикою удару по м’ячу серединою підйому і внутрішньою частиною підйому. На практичному занятті студенти приймають участь в навчальній двосторонній грі за правилами футболу та допомагають викладачеві в суддівстві.
Студенти повинні знати: аналіз техніки навчання елементам техніки гри, помилки в техніці виконання удару по м'ячу серединою підйому і внутрішньою частиною підйому, правила гри, методику суддівства.
Удар по м'ячу серединою підйому
Ц
ей
удар використовують тоді, коли м'яч
потрібно послати на далекі відстані,
особливо під час ударів по воротах після
ведення м'яча, ударів в один дотик,
виконання вільних і штрафних ударів,
ударів від воріт, під час вибивання
м'яча після оволодіння ним воротарем,
ударів з відскоку від землі, з
напівльоту і з льоту (рис. 6).
Аналіз техніки
Вісь
стопи опорної ноги спрямована в напрямку
удару. Опорна нога, зігнута в коліні,
перебуває на рівні або трохи попереду
(за 10 см збоку) від м'яча. Нога, якою
завдають удару, зігнута в коліні й
відведена назад, після чого швидко
виноситься вперед до м'яча, а після удару
продовжує рухатися вперед, випрямляючись
у коліні. Кут між коліном ноги, якою
завдають удару, має припадати на м'яч
або міститися трохи попереду (рис. 7). Це
значно впливає на в
исоту
льоту м'яча після удару. Під час удару
по м'ячу правою ногою ліве плече висунуте
трохи вперед.
Послідовність навчання
З метою вироблення навичок прикладання до м'яча стопи ноги, якою завдають удару, починають з навчання ударам по ньому з льоту. Це зумовлено тим, що новачок тяжіє до вивернення носка ноги досередини, оскільки під час ударів по нерухомому м'ячу виникає острах, що зачепить пальцями землю і травмує себе. Підготовчими вправами тут можуть бути різні вправи з жонглювання м'ячем. Поверхня дотику стопи до м'яча під час жонглювання залишається тією самою, що й під час ударів серединою підйому. Для оволодіння ударом застосовують допоміжні вправи для вироблення відчуття поверхнею стопи м'яча:
1. Імітація удару без м'яча.
2. Удар по підвішеному на мотузці м'ячу.
3. Удар по м'ячу, випущеному з рук після відскоку. В цій та в інших вправах, де підкидається м'яч, важливо, щоб гравець виконував підкидання обома руками, знизу вгору, без обертання. До м'яча, кинутого руками, важливо почати рухатися в момент його відскоку від землі. Запізнілий старт не дасть можливості гравцеві замахнутися ногою для того, щоб завдати удару.
4. Удар по м'ячу, випущеному з рук під час бігу.
5. Удар по м'ячу, кинутому партнером з достатньою траєкторією. Тут варто звернути увагу на те, щоб партнер не кидав м'яч здалеку назустріч, оскільки гравець у такому випадку замість руху вперед назустріч м'ячу мусить відходити назад, що ускладнює техніку виконання удару або взагалі робить його неможливим.
6. М'яч кинутий партнером вперед дугою, наздогнати, завдати удару.
7. Удар по м'ячу з льоту. М'яч кидає партнер, відстань між гравцями зменшена.
8. Удар по м'ячу з напівльоту (рис. 8).
9. Удар по нерухомому м'ячу.
10. Удар по нерухомому м'ячу зі стрибком на опорну ногу (подовженим одним кроком).
11.
Удар по м'ячу, що котиться вперед. Гравець
штовхає м'яч перед собою в напрямку
удару, наздоганяє і завдає удару.
12. Удар по м'ячу, що котиться назустріч.
13. Передача м'яча партнеру або удар у стінку без зупинки.
14. Удари по воротах.
Помилки в техніці виконання удару по м'ячу серединою підйому
1. Стопа під час удару розслаблена (не закріплена).
2. Гравець завдає удару не підйомом, а пальцями.
3. Опорна нога знаходиться на значній відстані позаду м'яча.
Слід випускати м'яч збоку від опорної ноги. Для цього він змушений нахилити тулуб вперед і прикривати м'яч коліном ноги, якою здійснює удар.
Удар по м'ячу внутрішньою частиною підйому
У
дар
застосовують переважно під час подач
кутових, подач з краю до центра поля,
передач на великі відстані і під час
ударів по воротах. На відміну від удару
серединою підйому, коли розгін гравця
збігається з напрямком руху м'яча, під
час удару внутрішньою частиною підйому
розгін виконується під кутом 45° щодо
напрямку удару. Опорна нога в положенні
стрибка зігнута в коліні, стопа своєю
віссю спрямована в бік удару, ставиться
за 25 см від м'яча. Нога, що завдає удару
по м'ячу, зігнута в кульшовому і колінному
суглобах, стопа розвернута носком
назовні. Останній крок розгону значно
подовжений. Нога, що завдає удару, виконує
рух, подібний до натягнутого лука, і
торкається м'яча внутрішньою частиною
підйому (тією, що з внутрішнього боку
від шнурівки бутс) (рис. 9). Після руху
нога, якою гравець завдає удару,
схрещується перед опорною.
Послідовність навчання
1. Удар по нерухомому м'ячу. З метою підвищення швидкості руху гравця і збільшення довжини останнього кроку та надання опорній позі вигляду натягнутого лука, розгін слід виконувати під якнайбільшим кутом щодо напрямку удару (близько 45°).
2. Удар по м'ячу після ходьби і повільного бігу.
3. Удар по м'ячу, що котиться вперед.
4. Удар по м'ячу, що котиться до гравця з протилежного боку до напрямку удару.
5. Удар по м'ячу, що котиться до гравця збоку.
6. Удар по м'ячу, випущеному гравцем із рук.
7. Партнер кидає м'яч вперед, гравець має наздогнати його і після першого відскоку від землі завдати удару.
8. Партнер підкидає м'яч вгору і після першого відскоку завдає удару.
9. Партнер підкидає м'яч, а гравець завдає удару з льоту.
10. Удари по воротах з різних положень.
Помилки в техніці виконання ударів по м'ячу внутрішньою частиною підйому
1. Кут між напрямком руху м'яча і розгоном гравця значно менший 45°. Якщо під час розбігу гравця кут зменшується, це свідчить про те, що розгін виконується неправильно.
2. Удар по м'ячу виконується не внутрішньою частиною підйому, а верхньою частиною великого пальця ноги або внутрішньою частиною стопи. Це означає, що гравець не відводить від себе носок, а стопу не опускає донизу.
3. Надто великий нахил тулуба в бік напрямку руху м'яча.