Гостра лівошлуночкова недостатність

( нездатність лівого шлуночка перекачати кров

із малого кола кровообігу у велике)

У хворих виникає порушення кровообігу в коронарних судинах та знижується серцевий викид. Під час систоли не вся кров виштовхується в аорту, а частково залишається в лівому шлуночку.

Тому при діастолі в ньому зростає тиск, що призводить до застою крові у лівому передсерді.

Правий же шлуночок, який зберігає свою функцію, продовжує нагнітати кров у легеневі судини, які не спроможні вмістити такий її об'єм.

Зростає гідростатичний тиск у судинах малого кола кровообігу; рідка частина крові переходить у тканину легень, потім в просвіт альвеол і виникає набряк легень.

Основні патогенетичні фактори

Ослаблення роботи лівого шлуночка при задовільній роботі правого шлуночка; підвищення тиску в легеневих венах, капілярах, артеріолах; підвищення дифузії газів; підвищення агрегації тромбоцитів, мікроате-лектазування.

У результаті цих процесів порушується газообмін у легенях, доставка кисню до органів та тканин, особливо чутливої до цього ЦНС.

У пацієнтів підвищується збудливість дихального центру, що приво-дить до розвитку задишки, що досягає ступеня ядухи.

Застій крові в легенях при його прогресуванні супроводжується про-никненням у просвіт альвеол серозної рідини, а це вже – набряк легень

Приступоподібно наступаюча лівошлуночкова недостатність назива-ється серцевою астмою.

Клініка

• Задишка зростає до 30-40 за 1 хв., сухий кашель.

• Вимушене сидяче положення. Акроціаноз.

• Розвивається серцева астма з клінікою інтерстиціального, потім альвеолярного набряку легень.

• Дихання стає клекітливе, з виділенням шумовиння іноді рожевого кольору.

3

• Психомоторне збудження (внаслідок гіпоксії ЦНС).

• Свідомість затьмарена.

• При аускультації – багато вологих різнокаліберних хрипів, які чути на відстані (симптом “киплячого самовара”).

• Пульс частий, слабкий, АТ низький або високий.

Невідкладна допомога

• Напівсидяче положення з опущеними ногами.

• Забезпечити інгаляцію зволоженого кисню через носовий катетер. Цей катетер змащують гліцерином та вводять крізь носовий хід на глибину 10-12 см (відстань від крила носа до вушної раковини) фіксуючи пластиром до шкіри.

• Накласти хворому на руки та ноги венозні джгути (для зменшення притоку крові до серця). При таких заходах у його кінцівках депонується до 1-1,5 л крові). Кожні 10-15 хв джгути знімають і накладають знову після перерви.

• Тепла гірчична ванна для ніг зменшує застій крові у легенях.

• Оцінити стан серцевої діяльності та діурезу. Медсестра, не чекаючи вказівки лікаря, повинна приєднати хворому кардіомонітор, виміряти АТ, пульс, здійснити катетеризацію сечового міхура.

• Катетеризувати вену. Всю інфузійну терапію слід проводити під контролем ЦВТ.

• Застосувати піногасники. Для цього використовують розчин антифомсилану або етилового спирту (40-96%), крізь який пропускають кисень.