Тема 7. Велика літера

7.1. Велика літера на початку речення, рубрики й цитати.

З великої літери пишеться:

1. Перше слово, яким починається текст.

2. Перше слово в реченні:

• після крапки;

• після крапок, знака оклику й знака питання, коли ни­ми закінчується попереднє речення.

3. Перше слово кожного рядка у віршах незалежно від наявності розділового знака в кінці попереднього рядка.

Примітка 1. Після крапок, які не закінчують речення, а стоять у середині його для позначення переривчастості мови та інтонаційних відтінків, перше слово пишеться з малої літери: – Дивіться... он там... встав... він ще живий... Семен... Семен... (М. Коцюбинський).

Примітка 2. Коли знак оклику чи знак питання, а також крапки стоять у кінці прямої мови, то дальше речення (слова автора) пишеться з малої літери: – Так тому й буть! – усі гукнули (Л. Глібов). – Що з тобою? – допитувалась Маланка (М. Коцюбинський).

Примітка 3. Після знака питання (іноді знака оклику, що стоїть у середині речення для надання питальної (окличної) інтонації словам, пишеться мала літера: Сонце! сонце! – на гори й долини, – Сонце! сонце! – на води й поля. Хай живе в вільній праці людини України земля! (П. Тичина).

4. Перше слово після знака оклику, яким відокремлюється звертання: Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш (Т. Шевченко).

5. Слово, що йде після вигуку або окличного слова, коли вони стоять на початку речення: – Ха-ха! От ловко! (М. Коцюбинський) .

Примітка. Якщо вигук стоїть у середині речення, то наступне слово пишеться з малої літери: Ждемо день, і другий – гай-гай! – немає Тетяни (С. Васильченко).

6. Ремарки-фрази (подані в дужках), що вказують на ставлення слухачів до слів (промови) якоїсь особи: Слава й честь борцям за вільну незалежну Україну (Тривалі бурхливі оплески. Присутні встають і співають національний гімн) (З газети).

7. Інші ремарки та посилання, взяті в дужки, що стоять після закінченого речення: Українська культура з найдавніших часів, навіть у най­тяжчі історичні періоди її існування, не була ізольованою від зовнішнього світу (3 газети).

8. Перше слово рубрик тексту, якщо кожна рубрика закінчується крапкою: Сьогодні о вісімнадцятій годині відбудуться загальні збори колективу з порядком денним:

1. Про завдання колективу видавництва у світлі прийнятого Закону про мови.

2. Звіт голови правління осередку Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.

3 малої літери пишеться перше слово рубрик, якщо вони відокремлені одна від одної крапкою з комою: Біологічні механізми Землі вже давно не справляються з техногенним забрудненням планети. Ситуація ускладнюється швидше, ніж вдається знайти гарантоване рішення. Основні компоненти забруднення сьогодні такі:

- зміна клімату під впливом парникового ефекту;

- виснаження озонового шару Землі;

- кислотне забруднення атмосфери й ґрунтів, хімічне забруднення планети;

- забруднення Світового океану («Вісник АН України»).

Якщо ці рубрики граматично самостійні та структурно досить розлогі, то вони можуть починатися великою літерою.

9. Перше слово після двокрапки:

а) коли це початок прямої мови, на початку цитати тощо. Горлиця питає: «Чи, може, хто гніздечко зруйнував?» (Л. Глібов); Пішла. А серце моє кричало: «Вернись, вернись, я все прощу!» (Д. Павличко).

б) коли цитата подається після слів автора як пряма мова, тобто пов’язується зі словами автора без сполучника й наводиться з початку речення: Незабутній Максим Тадейович Рильський згадував: «Усе моє свідоме життя слово «Саксаганський» було для мене символом високої майстерності» («В сім’ї вольній, новій»).

Примітка. Коли ж цитата: а) входить до складу речення як його частина у формі підрядного речення, тобто пов’язується з головним реченням сполучником, або б) наводиться з середини речення, то вона, як правило, починається з малої літери (у другому випадку після двокрапки ставляться лапки, за ними – три крапки): У виступі на загальних зборах АН України член-кореспондент М. Голубець відзначив, що «першою невідкладною справою є перебудова психіки вченого, організатора й керівника науки» (З газети).

10. Початкове слово виступу, промови, протоколу, ухвали тощо після вступної (загальної) частини: Дозвольте ж мені дати означення суверенітету Республіки:

1. Земля та її природні багатства, води й повітряний басейн, що знаходиться в межах кордонів України, є власністю народу України.