Тема № 2 методика гiгiєнiчної оцiнки ультрафiолетового опромiнення

АКТУАЛЬНIСТЬ ТЕМИ

Ультрафіолетова частина сонячного спектру є найбільш важливою в біологічному відношенні. Вона широко використовується в практичній медицині з лікувально-профілактичною метою, а населення зазнає впливу ультрафіолетової радіації (УФР) у своїй повсякденній життєдіяльності. Тому лікар повинен знати фізіологічний вплив УФР на організм, її роль в профілактиці захворювань і санації навколишнього середовища.

МЕТА ЗАНЯТТЯ

Оволодіти методикою гігієнічної оцінки ультрафіолетового опромінення.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПIДГОТОВКИ

1. Спектральний склад та біологічна дія сонячної радіації.

2. Ультрафіолетова недостатність та її профілактика.

3. Надмірне опромінення та його профілактика.

4. Характеристика штучних джерел ультрафіолетового випромінювання.

5. Застосування ультрафіолетового випромінювання для опромінення людей.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВIРКИ ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРIАЛУ

1. Розрахувати кількість ламп, необхідних для опромінення здорових дітей з метою профілактики ультрафіолетової недостатності. Доза опромінення повинна складати 0,5 біодози, час опромінення - 4 год. Площа класу дорівнює 48 м².

2. Для профілактичного опромінення групи здорових дітей необхідно обладнати фотарій. Як джерело випромінювання буде використана лампа ПРК-2. Необхідно встановити площу приміщення для фотарію, відстань між дітьми і лампою і щоденну тривалість опромінення.

ЕТАЛОНИ ПРАВИЛЬНИХ ВIДПОВIДЕЙ

1. 8 ламп ЕУВ-15.

2. Площа - 36 м², відстань - 2 м, тривалість опромінення 6,8 хв.

САМОСТIЙНА РОБОТА НА ЗАНЯТТI

Одержати у викладача ситуаційні задачі та необхідні інструктивно-довідкові матеріали і виконати завдання:

Завдання 1. Визначити дозу сонячного опромінення хворих, мінімальну та максимальну тривалість опромінення.

Завдання 2. Розрахувати кількість ламп, необхідних для опромінення.

Завдання 3. Розрахувати площу фотарію, відстань до джерела випромінення та щоденну тривалість опромінення.

ЛIТЕРАТУРА

О с н о в н а

1. Бардов В. Г. Гігієна та екологія. Підручник. /За редакцією В. Г. Бардова.- Вінниця: Нова Книга, 2006. - С. 34-42.

2. Даценко І. І., Габович Р. Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології: Підручник - К.: Здоров’я, 2004.- С. 98-106.

3. Даценко І. І., Денисюк О. Б., Долошицький С. Л. та ін. Загальна гігієна. Посібник до практичних занять. // За ред. І. І. Даценко – 2-ге вид. – Львів: Світ, 2001.- С. 78-84.

Д о д а т к о в а

1. Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць. – ДСП 201-97.

2. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни: Підручник / Є. Г. Гончарук, Ю. І. Кундієв, В. Г. Бардов та ін.; За ред. Є. Г. Гончарука.- К.: Вища шк., 1995.- С. 207-239.

3. ДСТУ 3038-95. Гігієна. Терміни та визначення основних понять.

Тема № 3 методика гiгiєнiчної оцiнки мiкробного забруднення приміщень та використання ультрафіолетового опромінення для санації повiтряного середовища актуальнiсть теми

Мiкробне забруднення повiтря має велике епiдемiологiчне значення, оскiльки через повiтря передаються збудники численних iнфекцiйних захворювань. Контроль за мiкробним забрудненням повiтря особливо важливий в стацiонарах лiкарень, де вiн має за мету попередження виникнення i поширення внутрiшньолiкарняної iнфекцiї. Санiтарний стан лiкувально-профiлактичного закладу повинен систематично контролюватись головним лiкарем або його заступником з лiкувально-профiлактичної роботи.