хімії, фізики, соціології, економіки і навіть технології. Екологія - це соціально- природнича наука, тому що в центрі всіх змін природного середовища стоїть діяльність людини, суспільства.

Як міждисциплінарна наука екологія опинилася на перехресті біологічних і гума­нітарних наук (рис. 3). Вона визначає місце людини в природі, формує її світогляд.

Економіка

Біологія, географія, геохімія І

Загальна екологія

Сільськогосподарські

науки

Етика і естетика

Соціологія і Інженерно-технічні

демографія науки

Рис. 3. Місце екології в системі наук (за Ю.П. Злобіним)

Право

Американський вчений Н.Ф. Реймерс вважає, що екологія пов’язана з 70 дисциплінами.

Екологія використовує в своїх дослідженнях найновіші методи природничих, тех­нічних і соціальних наук, оскільки для ефективного вирішення сучасних екологічних проблем необхідно мати фактичний і науковий матеріал геохімічного, біохімічного, біологічного та іншого характеру, а також можливість статистичної обробки, програ­мування, моделювання різних процесів, синтезування й прогнозування.

Основними методами екології є: спостереження, експеримент, прогнозуван­ня, системний аналіз, математичне моделювання, картографічний, порівняльний, аерокосмічний.

Екологічні дослідження розвиваються в багатьох напрямках. Іх можна об’єднати за галузями. Сучасна екологія має досить складну структуру (рис. 4).

Найвища за рангом - мегаекологія (загальна екологія) - наука про тактику і стратегію збереження та збалансованого розвитку життя на Землі. За думкою Білявського вона об’єднує два напрями екологічних наук - екологія теоретична (кла­сична) і прикладна екологія, які складаються з чотирьох основних блоків:

• біоекологія;-техноекологія;

• соціоекологія; - геоекологія.

Теоретична екологія - найрозвиненіший і “найстарший” розділ мегаекології, материнський субстрат екологічних наук, який вбирає в себе всі розділи сучасної біо- екології. Біоекологія - це частина біології, що вивчає взаємовідносини організмів з навколишнім середовищем та між собою. Залежно від предмета й рівня досліджень кожна з екологій різних груп живих організмів (мікросвіту, рослин, тварин, грибів, людини) підрозділяється далі на аутекологію, демекологію й синекологію. Крім того, в блоці біоекологічних наук нині виділяють кілька таких спеціальних нових на­прямів, як палеоекологія, біосферологія, теорія штучних екосистем, теорія заповід­ної справи, основи біоіндикації, радіоекологія, екологічна токсикологія, еволюційна

13

Прикладна екологія

14

Рис. 4. Структура сучасної екології (за Г.О. Білявським)

екологія, рекреаційна екологія, тканинна й молекулярна екологія, екологічна генети­ка та ін.

У зв’язку з розширенням людської діяльності й посиленням її негативних впли­вів на природу останніми десятиліттями активно розвиваються різні напрями в сфері прикладної екології. Цих напрямів набагато більше, ніжу блоці класичних біоеколо- гічних наук. Прикладна екологія вивчає механізми руйнування біосфери, розробляє методи запобігання йому й способи раціонального природокористування.

Прикладна екологія складається з трьох основних блоків - геоекологічного, технологічного й соціоекологічного - кожен з яких, відповідно до диференціації галузевих напрямів, має десятки відгалужень.

Окрім того, в блоці прикладної екології виділено такі напрями, як стандарти­зація в галузі охорони довкілля та раціонального природокористування, екотехніка та ін.

Геоекологія вивчає специфіку взаємовідносин організмів і середовища їх існу­вання в різних географічних зонах.

Техноекологія - це найбільший за обсягом блок прикладної екології, який за­ймається вивченням обсягів, механізмів і наслідків впливів на довкілля та здоров’я людини різних галузей і об’єктів діяльності, особливостей використання ними природніх ресурсів, відтворенням зруйнованих екологічних систем, екологізацією виробництв.

Соціоекологія - це розділ сучасної екології, де вивчається специфічна роль людини в довкіллі та шляхи оптимізації взаємовідносин людського суспільства з природою.

Економіка природокористування - один із основних узагальнювальних роз­ділів екології.

До геоекологічного розділу, крім зазначених на схемі, входять такі напрями: еко­логія гідробіонтів Світового океану, озер, штучних водосховищ, боліт та ін.; екологія геоаномальних зон; геоекоінформатика; дистанційний геоекомоніторинг; екологія та будівництво; екологія й гірничодобувна промисловість; ландшафтна екологія та ін.; тропосферні екологічні дослідження; стратосферні екологічні дослідження та ін.

Блок техноекологічних напрямів - найбільший (понад 50 % усіх напрямів) і та­кий, що найактивніше розвивається.

Дуже важливим сьогодні є вирішення соціоекологічних проблем. Вони вивча­ються низкою наук, об’єднаних у блоці “соціоекологія” (екологічне право, екологічна освіта, екологічна культура та ін.).

Кожен із напрямів екологічних наук має свою специфіку, своє коло питань, що їх слід вирішувати, свої особливості екологічного моніторингу, свої методи дослі­джень, але завдання в них одне: визначити характер забруднень довкілля, пов’язаних із тим чи іншим видом діяльності людини, об’єми цих забруднень, ступінь їхньої не­безпечності, можливості нейтралізації завданої природі шкоди, а також - вирішити проблеми оптимальної екологізації технологій, охорони природи, збереження й від­новлення природних ресурсів.

15