Вступ. Загальні положення про аналіз лікарських засобів

Фармацевтична хімія – наука, що вивчає способи одержання лікарських речовин, їх будову, фізичні і хімічні властивості , зв’язок між будовою і дією на організм, стабільність, а також методи контролю якості, умови зберігання та відпуску.

Фармацевтична хімія використовує закони неорганічної, органічної, фізичної хімії і тому є прикладною хімією. З іншого боку, вона відноситься до медико-біологічних дисциплін, тому що широко використовує досягнення медичних наук: мікробіології, фізіології, фармакології, фармакогнозії, токсикології, біологічної хімії.

Основними завданнями фармацевтичної хімії є наступне: 1. Вивчення зв’язку між хімічним складом, структурою лікарських речовин та їх дією на організм; на основі цього синтезуються нові лікарські речовини, які викликають бажану фармакологічну дію. 2. Вивчення властивостей природних сполук, їх структури, механізму дії на організм.

Це розширює уявлення про зв’язок між будовою і дією на організм і дає можливість синтезувати речовини з подібною дією, але менш токсичні.

Велика кількість найрізноманітніших лікарських засобів, якими користується медицина, вимагає їхньої класифікації. Її проводять за фармакологічними або за хімічними ознаками. Можливі два основних види класифікації:

1. Фармакологічна класифікація, коли всі лікарські засоби діляться на групи в залежності від їх дії на системи, процеси і виконавчі органи, як наприклад серце, головний мозок і т.д. У відповідності з цим лікарські засоби об’єднуються в групи наркотичних, снодійних, заспокійливих, місцевоанестезуючих, болезаспокійливих, діуретичних і т. д засобів.

2. Хімічна класифікація, у відповідності з якою лікарські речовини групуються за спільністю хімічної структури і хімічних властивостей.Цей принцип дає змогу встановити залежність між структурою і дією фармацевтичних препаратів і тому є особливо цінним для науки.

За хімічною природою лікарські засоби поділяють на неорганічні і органічні. Неорганічні речовини розглядають за групами елементів періодичної системи.У більшості випадків носіями фізіологічної активності є катіони.

Основна кількість лікарських засобів належить до органічних сполук. Їх класифікують за функціональними групами (вуглеводні , галогенопохідні, спирти, альдегіди і т.д.).Особливе місце займають гетероциклічні сполуки, до яких належать такі важливі лікарські засоби, як більшість антибіотиків, вітамінів та алкалоїдів.

Основними джерелами добування лікарських засобів є мінеральна сировина, нафта, кам’яновугільна смола, рослинна і, рідше, тваринна сировина, продукти життєдіяльності різних мікробів і променистих грибів, що утворюють антибіотики тощо.

Аналіз та ідентифікація лікарських речовин мають велике значення для охорони здоров’я. Метою аналізу є встановлення вмісту діючих речовин у готових препаратах, а також визначення чистоти препаратів. Лікарські засоби можуть бути забруднені продуктами побічних реакцій або продуктами, що надходять з допоміжних хімічних реактивів і апаратури.

У кожній державі вся продукція, що виробляється фармацевтичною промисловістю, повинна відповідати певним вимогам, викладеним у спеціальних документах. Основним документом, що нормує якість лікарських засобів є Державна фармакопея (національна).

Фармакопея – це офіційний збірник стандартів і обов’язкових норм для медикаментів, лікарської сировини та препаратів, що застосовуються для виготовлення лікарських форм. В Україні зараз користуються ДФ Х і ДФ ХІ. З лютого 1998 р. в Україні розпочало створення власної Державної фармакопеї.

Якість лікарського засобу зумовлює можливість медичного застосування. На основі аналітичних досліджень створюється нормативно-технічна документація (НТД) на лікарську речовину. Передбачаються наступні категорії НТД: фармакопейна стаття (ФС) і тимчасова фармакопейна стаття (ТФС). У фармакопейних статтях лікарські засоби розглядаються за таким принципом.

1. В назві фармакопейної статті дається назва препарату на латинській і українській (російській) мовах, структурна формула препарату, емпірична і молекулярна маса.

2. В розділі „Опис” приводять показники зовнішнього вигляду (колір , структуру, а також запах, іноді смак.

3. В розділі „Розчинність” вказують розчинність у воді, спирті, ефірі, хлороформі і ін. розчинниках.

4. 4. В розділі „Тотожність” приводять 2-3 хімічних реакції, які є найбільш специфічними для даного препарату. Далі ідуть розділи, в яких відображені випробування на доброякісність препарату, вказуються специфічні домішки і їх дослідження., органічні домішки та інші .

Важливим розділом є „ Кількісне визначення”, в якому описується методика кількісного визначення препарату.Далі ідуть розділи „Упаковка”, „Зберігання”, „Транспортування”, „Термін зберігання”. В розділі „Основна фармакологічна дія” описується основна фармакологічна дія лікарського засобу.

В окремих статтях фармакопеї зазначено, що в деяких лікарськиї засобах допускаються різні сторонні речовини, які називаються домішками. Якісний і кількісний склад домішок для кожного лікарського засобу визначається експериментально та регламентується фармакопеєю. Коли виконується аналіз на доброякісність лікарського препарату, то цим визначається, чи не перевищує кількість тієї чи іншої домішки межу встановлену фармакопеєю. Державна фармакопея не вимагає абсолютно чистого лікарського засобу і допускає в ньому наявність домішки в строго окреслених межах. Ця допустима межа визначається фізіологічною дією домішки на організм та впливом на властивості і стійкість лікарського засобу. Тому в різних лікарських препаратах одні й ті самі домішки допускаються в різних кількостях.

Наявність домішок не є випадковою, а зумовлена певними причинами. Джерела і причини появи домішок у лікарських засобах наступні:

1.) Це аппаратура, вихідна сировина, розчинники і інші речовини, які використовуються при добуванні препарату. Матеріал, з якого виготовлена апаратура (метал, скло), може бути джерелом домішки важких металів і миш’яку. При недбалому очищенні в лікарських засобах можуть міститись домішки розчинника, волокна фільтрувального паперу,пісок, азбест, тощо, а також домішки кислот і лугів.

2.) Дуже часто небажані домішки в лікарських препаратах утворюються внаслідок їх неправильного зберігання, коли не були враховані властивості лікарської речовини або порушені умови зберігання. Відбувається розклад речовини з утворенням продуктів, шкідливих для організму.

При встановленні доброякісності препарату необхідно враховувати і фармацевтичну дію домішки. Іноді одна й та ж сама домішка допускається в певній кількості в одному препараті і зовсім не допускається в іншому.

Таким чином, при випробуванні на чистоту, в залежності від характеру досліджуваної речовини і ступеня шкідливості для нього тієї чи іншої домішки. Державна фармакопея або вимагає повної відсутності домішок, або дає певну для даного препарату максимально допустиму границю, яка не впливає на якість препарату і його лікувальний ефект.

Для визначення допустимої межі домішок в препараті в Державну фармакопею введені так звані еталонні розчини. Результат реакції на ту чи іншу домішку в препараті порівнюється з результатами реакції, проведеної тими ж реактивами і в тому ж об’ємі з еталонним, стандартним розчином. Співставлення досліджуваного розчину з еталонним дає можливість судити про відсутність чи наявність домішки в більшій чи меншій кількості у порівнянні з еталоном. Приготування еталонних розчинів проводять за методиками,описаними в фармакопеї. Оскільки еталонні розчини –це розчини з точною концентрацією того чи іншого іона, то якісні випробування на домішки набувають кількісного значення. Тому можна сказати не лише яка домішка, а й скільки її є.

Для встановлення чистоти лікарських речовин використовують фізичні, хімічні і фізико-хімічні методи аналізу.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть основні пункти дослідження лікарської речовини.

2. Джерела домішок в лікарських препаратах.

3. Класифікація домішок: допустимі, недопустимі, специфічні та неспецифічні.

4. В яких випадках використовують безеталонний і еталонний метод визначення домішок?

5. Визначити наважку натрію хлориду, необхідну для приготування 1 л еталонного розчину хлорид-іону, концентрація якого 0,002 мг/мл, тобто 0.0002%.

6. Зробіть перелік розчинників, які найчастіше використовуються для вивчення розчинності лікарських препаратів.

Тестові завдання

1. Основним документом, який регламентує якість лікарського засобу є:

А) державна фармакопея; В) Фармакопейна стаття;

С) НТД; Д) Всі відповіді вірні;

2. Основним завданням фармацевтичної хімії є:

А) вивчення хімічних властивостей лікарських засобів;

В) вивчення фізичних властивостей;

С) вивчення методів аналізу, фізико-хімічних властивостей і фізіологічної дії лікарських засобів.

3. Які документи нормують якість лікарських речовин, що випускаються в Україні:

А) ДФУ; В) ДФХ;

С) Європейська фармакопея; Д) всі відповіді вірні

4. Кількість домішки в препараті вказана в ФС. Виберіть метод визначення домішки:

А) безеталонний; В) еталонний;

С) визначати домішку не потрібно; Д) всі відповіді вірні.