Лікарські речовини – похідні ароматичних амінокислот

В ідомо, що ароматичні амінокислоти, похідні бензолу, існують у вигляді трьох ізомерів о- м- і п- амінобензойних кислот:

Всі ці кислоти не проявляють фізіологічної активності, але деякі їх похідні, наприклад ефіри, в тій чи іншій мірі мають здатність викликати місцеву анестезію. Ця здатність особливо виражена у ефірів п-амінобензойної кислоти, тому вони ввійшли в лікарську практику як лікарські препарати місцевоанестезуючої дії. Вперше така анестезуюча дія була виявлена у природного алкалоїду кокаїну, одержаного з листків кока (Erythroxylon соса), який росте в Південній Америці, що і визначило його назву.

Кокаїн має ряд недоліків, які обмежують його застосування. Основний з них - звикання до препарату, розвиток кокаїнізму. Крім того, кокаїн викликає деякі побічні явища. Наприклад, підвищує внутрішньоочний тиск, тому при глаукомі застосування його як анестетика виключається. Кокаїн дуже токсичний. Оскільки препарат токсичний і досить дефіцитний, синтезовано ряд його замінників; при цьому враховано зв’язок між структурою і дією місцеве анестезуючих засобів.

На підставі порівняння структури кокаїну і різних синтетичних його замінників можна зробити висновок, що анестезуюча активність зв’язана з наявністю циклу, амінної та складноефірної груп. Останні дві групи повинні бути в п- положенні відносно себе. Цим трьом вимогам відповідає, в найпростішому випадку, анестезин – етиловий ефір п-амінобензойної кислоти. Виникла ціла група лікарських препаратів місцеве анестезуючої дії: анестезин, новокаїн, дикаїн, тіокаїн, які до цього часу зберегли своє значення для медицини.

Перевага цих сполук перед кокаїном заключається в тому, що вони менш токсичні, не викликають звикання і не дають побічних явищ. Виключення складає дикаїн, токсичність якого перевищує токсичність новокаїну в 10 раз.

Проте, крім складних ефірів п-амінобензойної кислоти анестезуючу активність виявляють також похідні п-алкілоксибензойних кислот ROC₆H₄СООН, різні аміди кислот ароматичного та гетероциклічного рядів тощо.

Ефіри п-амінобензойної кислоти (ПАБК) мають багато спільного в хімічній структурі, тому дають ряд спільних реакцій, наприклад утворення азобарвника за рахунок вільної аміногрупи в ароматичному кільці; маючи ароматичне ядро, вони можуть хромуватися, нітруватися, сульфуватися. Ці спільні реакції лежать в основі їх кількісного визначення (метод нітритометрії, броматометрії, колориметричний та ін.).

Крім загальних реакцій, кожному препарату властиві окремі специфічні реакції, які обумовлені наявністю різних функціональних груп.Фармакопейними препаратами п-амінобензойної кислоти є анестезин(І), новокаїн(ІІ), дикаїн, новокаїну амід(ІІІ):

А нестезин (Anaesthesinum)

Властивості. Чистий анестезин – білий кристалічний порошок без запаху, слабко гіркий на смак. Легко розчиняється в ефірі, хлороформі і спирті.

Тотожність. Анестезин є дуже слабкою основою, тому солі його нестійкі і швидко гідролізуються, внаслідок чого він погано розчиняється у воді. Ефірна група анестезину легко омиляється лугом:

Н₂N-С_бН₄-СООС₂Н₅ + NаОН —> Н₂N-С₆Н₅-СООNa + С₂Н₅ОН Спирт, який виділився виявляють йодоформною пробою. С₂Н₅ОН + І₂ + 6NаОН = СHJ₃ + 5NaJ + НСООNa + 5Н₂О

Аміногрупа в ароматичному ядрі обумовлює реакцію утворення азобарвника (темно-оранжеве забарвлення), а також здатність анестезину легко окислюватись. При додаванні до препарату 5% розчину хлораміну і декількох крапель НСІ з'являється червоно-цегляне забарвлення, яке краще видно при збовтуванні суміші з ефіром.

Домішки. Як домішки в препараті можуть бути хлориди, органічні домішки. Встановлюється також допустима межа кислотності.

Кількісне визначення анестезину можна проводити наступними методами: 1) нітритометрично з індикатором тропеолін 00 в суміші з метиленовим синім (фармакопейний метод); 2) броматометрично; 3) омиленням ефірної групи; 4) колориметрично (за утворенням азобарвника).

Застосування. Анестезин застосовується як місцеве анестезуючий засіб у вигляді 5-10% мазі ( при сверблячках, зв’язаних з кропив’янкою і захворюваннях шкіри, а також для знеболювання ран і виразок) і 5-20 %- них олійних розчинів - для анестезії слизових оболонок. Всередину призначається порошок або таблетки по 0,3 г для знеболювання слизових оболонок при неврозах шлунку, при морській і повітряній хворобах.

Зберігають за списком Б в темному місці.