- •Фармацевтична хімія
- •Вступ. Загальні положення про аналіз лікарських засобів
- •Методи аналізу лікарських препаратів
- •Загальні реакції на тотожність
- •Визначення функціональних груп
- •Питання для самоконтролю
- •Аналіз чистоти лікарських засобів
- •Кількісне визначення лікарських засобів
- •1. Похідні галогенів
- •1. Препарати гідроген пероксиду
- •Аналіз сполук вісмуту, цинку, купруму, аргентуму, феруму, платини і гадолінію.
- •Загальні реакції, які використовуються в аналізі
- •Сполуки купруму Купруму сульфат
- •Сполуки аргентуму
- •Колоїдні розчини срібла
- •Сполуки феруму Феруму сульфат
- •Органічні фармацевтичні препарати
- •Лікарські речовини – галогенопохідні вуглеводнів аліфатичного ряду
- •Хлороформ (Chloroformium)
- •Фізичні властивості
- •Йодоформ (Iodoformium)
- •Трийодметан
- •Добування
- •Етилхлорид (Aethylii chloridum)
- •Добування
- •Лікарські речовини – похідні спиртів
- •Спирт етиловий (Spiritus aethylicus)
- •У процесі отримання побічними продуктами можуть бути піровиноградна кислота, ацетальдегід, гліцерин, сивушні масла. Для очищення від домішок етиловий спирт переганяють.
- •Гліцерин (Glycerinum)
- •Лікарські речовини – феноли та їх похідні
- •Ф енол чистий (Phenolum purum)
- •Т имол (Thymolum)
- •Ф енолфталеїн (Phenolphtaleinum)
- •Д ля ідентифікації фенолфталеїну використовують реакцію з лугом, при додаванні якого розчин препарату забарвлюється у малиновий колір:
- •Лікарські речовини – похідні альдегідів
- •Розчин формальдегіду 40 %-вий (Solutio Formaldehydi) ф ормалін (Formalinum)
- •Х лоралгідрат (Chloralum hydratum)
- •Лікарські речовини – похідні карбонових кислот аліфатичного ряду
- •Калію ацетат (Kalii acetas)
- •Кальцію лактат (Calcii lactas)
- •Кальцію глюконат (Calcii gluconas)
- •Натрію цитрат (Natrii citras)
- •Лікарські речовини – амінокислоти аліфатичного ряду
- •Кислота глутамінова (Acidum glutamicum)
- •Ц истеїн (Cysteinum)
- •Лікарські речовини, похідні етерів
- •Питання для самоконтролю
- •Лікарські речовини, похідні естерів
- •Лікарські речовини – похідні барбітурової кислоти
- •Лікарські речовини– похідні ароматичних кислот та фенолокислот
- •К ислота бензойна (Acidum benzoicum)
- •С аліцилова кислота (Acidum salicylicum)
- •Н атрію саліцилат (Natrii salicylas) Натрію 2-гідроксибензолкарбоксилат
- •К ислота ацетилсаліцилова (Acidum acetylsalicylicum) Саліциловий естер оцтової кислоти
- •Зберігання
- •Ф енілсаліцилат (Phenylii salicylas) Феніловий естер саліцилової кислоти
- •Органічні фармацевтичні препарати – похідні ароматичних амінів
- •К сикаїн (Xycainum) Лідокаїн (Lidocainum)
- •П арацетамол (Paracetamolum)
- •Лікарські речовини, похідні біс-(β-хлоретил)аміну
- •Сарколізин
- •Лікарські речовини – похідні ароматичних амінокислот
- •А нестезин (Anaesthesinum)
- •Новокаїн (Novocainum)
- •Дикаїн (Dicainum)
- •Лікарські речовини – похідні піразолу
- •Ф еназон (Phenasone)
- •Метамізолу натрієва сіль (Metamizolum natricum) а нальгін (Analginum)
- •Лікарські речовини – похідні гідразиду ізонікотиновоі кислоти
- •Лікарські речовини – похідні 8-оксихіноліну
- •Лікарські речовини з групи алкалоїдів
- •Загальні алкалоїдні реактиви:
- •Спеціальні алкалоїдні реактиви:
- •Похідні тропану
- •А тропіну сульфат (Atropini sulfas)
- •Скополаміну гідробромід (Scopolamini hydrobromidum)
- •Похідні хіноліну : хінін та його солі
- •Хімічні властивості і аналіз якості
- •Похідні бензилізохіноліну : папаверіну гідрохлорид
- •П апаверину гідрохлорид (Papaverini hydrochloridum)
- •Похідні фенантренізохіноліну
- •М орфіну гідрохлорид (Morphini hydrochloridum)
- •Е тилморфіну гідрохлорид
- •Похідні імідазолу: пілокарпіну гідрохлорид, дибазол, метронідазол, клонідину гідрохлорид п ілокарпіну гідрохлорид
- •Похідні пурину
- •Т еобромін (Theobrominum)
- •Лікарські речовини – вітаміни
- •Тотожність
- •Тотожність
- •Лікарськіречовини групи антибіотиків та їх напівсинтетичних аналогів
- •І. Метацикліну гідрохлорид (Methacyclini hydrochloridum). Рондоміцин.
- •Іі. Антибіотики ароматичного ряду Левоміцетин
- •IV. Цефалоспорини
- •V. Антибіотики – глікозиди Стрептоміцину сульфат (Streptomycini sulfas) (дфу)
- •VI. Антибіотики – аміноглікозиди
- •Viі. Лінкоміцини Лінкоміцину гідрохлорид (Lyncomycini hydrochloridum) (дфу)
- •Т ерпінгідрат
- •К амфора
- •Лікарські речовини - комплексоутворюючі сполуки
- •Б ромкамфора.
- •Ф ерамід
- •Етилендіамінтетраацетати
- •Препарат добувають конденсацією етилендіаміну з надлишком монохлороцтової кислоти:
- •О сарсол
- •Металоорганічні сполуки.
- •М еркурійсаліцилова кислота
- •Лікарcькі речовини, продукти переробки нафти
- •Лікарські речовини – гормони та гормоноподібні препарати
- •Гормони мозкового шару наднирників
- •Гормони стероїдної структури
- •1. Реакції, які ґрунтуються на відновних властивостях препаратів:
- •Дезоксикортикостерону ацетат
- •Кортизону ацетат
- •Преднізолон (Prednisolonum)
- •Статеві гормони
- •Андростан
- •Прогестерон (Progesteronum)
- •Література
- •Фармацевтична хімія
- •За загальною редакцією професора і. Ф. Мещишена Українською мовою
Лікарські речовини – похідні ароматичних амінокислот
В
ідомо,
що ароматичні амінокислоти, похідні
бензолу, існують у вигляді трьох ізомерів
о- м- і п- амінобензойних кислот:
Всі ці кислоти не проявляють фізіологічної активності, але деякі їх похідні, наприклад ефіри, в тій чи іншій мірі мають здатність викликати місцеву анестезію. Ця здатність особливо виражена у ефірів п-амінобензойної кислоти, тому вони ввійшли в лікарську практику як лікарські препарати місцевоанестезуючої дії. Вперше така анестезуюча дія була виявлена у природного алкалоїду кокаїну, одержаного з листків кока (Erythroxylon соса), який росте в Південній Америці, що і визначило його назву.
Кокаїн має ряд недоліків, які обмежують його застосування. Основний з них - звикання до препарату, розвиток кокаїнізму. Крім того, кокаїн викликає деякі побічні явища. Наприклад, підвищує внутрішньоочний тиск, тому при глаукомі застосування його як анестетика виключається. Кокаїн дуже токсичний. Оскільки препарат токсичний і досить дефіцитний, синтезовано ряд його замінників; при цьому враховано зв’язок між структурою і дією місцеве анестезуючих засобів.
На підставі порівняння структури кокаїну і різних синтетичних його замінників можна зробити висновок, що анестезуюча активність зв’язана з наявністю циклу, амінної та складноефірної груп. Останні дві групи повинні бути в п- положенні відносно себе. Цим трьом вимогам відповідає, в найпростішому випадку, анестезин – етиловий ефір п-амінобензойної кислоти. Виникла ціла група лікарських препаратів місцеве анестезуючої дії: анестезин, новокаїн, дикаїн, тіокаїн, які до цього часу зберегли своє значення для медицини.
Перевага цих сполук перед кокаїном заключається в тому, що вони менш токсичні, не викликають звикання і не дають побічних явищ. Виключення складає дикаїн, токсичність якого перевищує токсичність новокаїну в 10 раз.
Проте, крім складних ефірів п-амінобензойної кислоти анестезуючу активність виявляють також похідні п-алкілоксибензойних кислот ROC6H4СООН, різні аміди кислот ароматичного та гетероциклічного рядів тощо.
Ефіри п-амінобензойної кислоти (ПАБК) мають багато спільного в хімічній структурі, тому дають ряд спільних реакцій, наприклад утворення азобарвника за рахунок вільної аміногрупи в ароматичному кільці; маючи ароматичне ядро, вони можуть хромуватися, нітруватися, сульфуватися. Ці спільні реакції лежать в основі їх кількісного визначення (метод нітритометрії, броматометрії, колориметричний та ін.).
Крім загальних реакцій, кожному препарату властиві окремі специфічні реакції, які обумовлені наявністю різних функціональних груп.Фармакопейними препаратами п-амінобензойної кислоти є анестезин(І), новокаїн(ІІ), дикаїн, новокаїну амід(ІІІ):
А нестезин (Anaesthesinum)
Властивості. Чистий анестезин – білий кристалічний порошок без запаху, слабко гіркий на смак. Легко розчиняється в ефірі, хлороформі і спирті.
Тотожність. Анестезин є дуже слабкою основою, тому солі його нестійкі і швидко гідролізуються, внаслідок чого він погано розчиняється у воді. Ефірна група анестезину легко омиляється лугом:
Н2N-СбН4-СООС2Н5 + NаОН —> Н2N-С6Н5-СООNa + С2Н5ОН Спирт, який виділився виявляють йодоформною пробою. С2Н5ОН + І2 + 6NаОН = СHJ3 + 5NaJ + НСООNa + 5Н2О
Аміногрупа в ароматичному ядрі обумовлює реакцію утворення азобарвника (темно-оранжеве забарвлення), а також здатність анестезину легко окислюватись. При додаванні до препарату 5% розчину хлораміну і декількох крапель НСІ з'являється червоно-цегляне забарвлення, яке краще видно при збовтуванні суміші з ефіром.
Домішки. Як домішки в препараті можуть бути хлориди, органічні домішки. Встановлюється також допустима межа кислотності.
Кількісне визначення анестезину можна проводити наступними методами: 1) нітритометрично з індикатором тропеолін 00 в суміші з метиленовим синім (фармакопейний метод); 2) броматометрично; 3) омиленням ефірної групи; 4) колориметрично (за утворенням азобарвника).
Застосування. Анестезин застосовується як місцеве анестезуючий засіб у вигляді 5-10% мазі ( при сверблячках, зв’язаних з кропив’янкою і захворюваннях шкіри, а також для знеболювання ран і виразок) і 5-20 %- них олійних розчинів - для анестезії слизових оболонок. Всередину призначається порошок або таблетки по 0,3 г для знеболювання слизових оболонок при неврозах шлунку, при морській і повітряній хворобах.
Зберігають за списком Б в темному місці.
