3. Класифікація принципів, що діють у правовій системі

Принципи права мають історичний характер. Вони є плодом багатовікового розвитку людства, результатом осмислення закономірностей розвитку суспільства в цілому, втілення їхніх демократичної та гуманістичної традицій.

Призначення принципів права:

• здійснювати узагальнене закріплення засад суспільного ладу;

• забезпечувати однотипне формулювання норм права;

• забезпечувати їх вплив на суспільні відносини шляхом правового регулювання та інших видів правового впливу.

Дати вичерпний перелік загальних принципів права важко, тому що вони не мають достатньої чіткості та стабільності змісту. Одне є безсумнівним — в них втілюються загальнолюдські цінності.

Принципи, що діють у праві, можна класифікувати за такими підставами:

а) за формою нормативного виразу (тобто за характером нормативного джерела, в якому вони закріплені)

б) за сферою дії (в одній чи в декількох галузях, праві в цілому);

в) за змістом;

г) за сферою суспільних відносин, на які поширюються принципи, та характером суспільних закономірностей, що ними відбивається.

За формою нормативного виразу принципи можна поділити на такі, що закріплені в міжнародних та внутрішньодержавних деклараціях, конституціях і в поточному законодавстві.

За сферою дії вирізняють загальні, міжгалузеві, галузеві принципи та принципи правових інститутів.

• Загальні — своєрідна система координат, у рамках якої розвивається національна правова система, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цієї правової системи. Належать до всіх галузей права.

• Галузеві — своєрідна система координат, у рамках якої розвивається певна галузь права, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цієї галузі. Властиві конкретній галузі права (наприклад, принцип рівності сторін у майнових відносинах — у цивільному праві; рівності держав, поважання державного суверенітету, невтручання у внутрішні справи держави та ін. — у міжнародному публічному праві).

• Міжгалузеві — своєрідна система координат, у рамках якої розвиваються кілька відповідних галузей права, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цих галузей. Властиві кільком спорідненим галузям права (наприклад, принципи гласності та змагальності сторін судового розгляду — в кримінально-процесуальному та цивільному процесуальному праві; принципи недоторканності власності, свободи економічної діяльності, свободи укладати договір, необхідності конкуренції та заборони монополізації — у підприємницькому та банківському праві).

За змістом можуть бути загальносоціальні (економічні, політичні та ін.) і спеціально-юридичні принципи.

Загальносоціальні принципи:

• домінування загальнолюдських цінностей над інтересами класів, націй

та ін.;

• верховенство громадянського суспільства наддержавою;

• верховенство правових законів над політичною та фізичною силою;

• різноманітність та рівноправність різних форм власності;

• свобода підприємницької діяльності;

• верховенство прав і свобод людини над правами держави.

Спеціально-юридичні принципи:

1. загальноправові принципи: гуманізм, рівність громадян перед законом, демократизм, законність, взаємна відповідальність держави й особи;

2. міжгалузеві принципи (виражають особливості декількох споріднених галузей права): гласність судочинства (для кримінально-процесуального й цивільного процесуального права), принцип змагальності, принцип матеріальної відповідальності (для цивільного, фінансового, трудового права тощо);

3. галузеві принципи (характеризують найбільш суттєві риси конкретної галузі права): принцип диспозитивності (у цивільному праві) і принцип імперативності (у кримінальному праві), принцип презумпції невинуватості (у кримінальному праві) тощо.

4. принципи правових інститутів: рівність усіх форм власності (інститут власності), невідворотність відповідальності (інститут юридичної відповідальності) тощо.

За сферою суспільних відносин, на які поширюються принципи, та характером суспільних закономірностей, що ними відбивається, в науці виділяють такі принципи: 1) загальнолюдські; 2) загальні принципи права; 3) міжгалузеві; 4) галузеві; 5) окремих інститутів права.

Можлива й інша класифікація, пов'язана з дослідженням специфічних принципів, притаманних певним структурним спільнотам, наприклад загальнолюдські (цивілізаційні), типологічні, історичні та ін.

Висновок

Суть права допомагають розкрити принципи права - ті основоположні ідеї, начала, на яких базується та або інша правова система. Вони лежать в основі всієї законотворчої діяльності людини і є продуктом багатовікового розвитку цивілізації. Ці принципи відображають неписані закони, по яких живе як окрема людина, так і суспільство в цілому.

Принципи, як базові елементи, постійні в часі і служать відправною крапкою для побудови тієї або іншої законодавчої структури держави.

У генетичному аспекті принципи права характеризуються змішаною соціально-юридичною природою і є результатом віддзеркалення як загальносоціальних, так і специфічних його закономірностей. У гносеологічному плані вони виступають особливими юридичними поняттями, що адекватно виражають суть права відповідно до досягнутого рівня її пізнання.

З онтологічної позиції принципами права є основоположні ідеї, закріплені в різних формальних джерелах його норм, а також що хоч і не мають такого закріплення, але що отримали загальне визнання в стійкій юридичній практиці, в правовідносинах.

У функціональному аспекті принципи права виступають, з одного боку, початковими началами правового регулювання, що забезпечують узгодженість і ефективність системи юридичних норм, а з іншої - безпосередніми регуляторами поведінки учасників суспільних відносин при її пробільній і суперечності.

На підставі викладеного можна запропонувати і наступне загальне визначення: принципи права - це закріплені в різних його джерелах або виражені в стійкій юридичній практиці загальновизнані основоположні ідеї, пізнання загальносоціальних і специфічних закономірностей, що відображають рівень створення внутрішньоузгодженої і ефективної системи юридичних норм, а також для безпосереднього регулювання суспільних відносин при їх суперечності.

В досліджувані роботі автором було розкрито поняття принципів права, дано класифікацію принципів права, розглянуто співвідношення права та закону крізь призму принципів права, а також проаналізована тема принципів права у правонаступництві.

Вступ

У теорії права під принципами права найчастіше розуміють: нормативні узагальнення найбільш високого рівня, стисле, концентроване вираження змісту права, своєрідний згусток правової матерії; загальнообов'язкові вихідні нормативно-юридичні положення, для яких характерні універсальність, загальна значимість, вища імперативність, що визначають зміст правового регулювання і виступають критерієм правомірності поведінки і діяльності учасників відносин, які регулюються правом; основні вихідні начала, положення, ідеї, що виражають суть права як специфічного соціального регулятора; основні керівні ідеї (начала), які пронизують право, характеризують його зміст.

Принципи є узагальнюючим відображенням змісту всієї галузі права і забезпечують єдність процесу його становлення, реалізації, охорони та вказують на тенденцію розвитку даної галузі в майбутньому.

Право соціального забезпечення - є відносно новою галуззю права. Утвердження України як правової держави з соціально орієнтованою ринковою економікою створило об'єктивні передумови реформування державної системи соціального забезпечення населення. Послідовність і комплексність здійснення реформи залежатиме, передусім, від глибокого та всебічного аналізу, правильного розуміння та обґрунтування багатьох концептуальних засад формування та розвитку права соціального забезпечення.

Проблема принципів права соціального забезпечення все ще залишається однією з найбільш дискусійних в теорії права соціального забезпечення. Наявність чималої кількості різноманітних принципів права соціального забезпечення є ознакою неналежного дослідження цього питання. У галузевій літературі (радянській, зарубіжній, вітчизняній) не склалось єдиного підходу до визначення поняття та системи принципів права соціального забезпечення. Такий широкий спектр визначень системи принципів права соціального забезпечення зумовлений не в останню чергу тим фактом, що у праві соціального забезпечення поки що немає кодифікованого нормативного акту, а отже й немає закріплених у законі принципів галузі права.

1. ПОНЯТТЯ ПРИНЦИПІВ ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Принцип - слово латинського походження, яке означає «начало», «першооснова», «первинність». У ранній античній філософії категорію «принцип» розглядали як вираження необхідності або закону явищ. Поняття «принцип» у давньогрецьких мислителів ототожнювалося з уявленням про першооснову, джерело, першопричину, субстанцію, елемент; як засади, першооснови, принципи означають непохитне, єдине - те, з чого виникають речі та явища. Сьогодні тлумачні словники дають наступні визначення слова «принцип»: «науковий чи моральний початок, основа; правило; основа, від якої не відступають», «основне, вихідне положення якої-небудь теорії, вчення, науки, світогляду, політичної організації; внутрішнє переконання людини, що визначає її ставлення до дійсності, норми поведінки і діяльності», «центральне поняття, основа системи, що представляє узагальнення і поширення якого-небудь положення на всіявища тієї галузі, з якої даний принцип абстрагований», «основне, вихідне положення якої- небудь теорії, вчення тощо, керівна ідея, основне правило діяльності; внутрішнє переконання, погляд на речі, що визначає норму поведінки»

З огляду на вищезазначені дефініції терміна «принцип», вчені-правники визначають категорію «принцип права» наступним чином. Так, В.Н. Хропанюк під принципами права розуміє основні вихідні положення, що юридично закріплюють об'єктивні закономірності суспільного життя. З точки зору М.І. Байтіна, принципи права - це вихідні, визначальні ідеї, положення, установки, що складають моральну й організаційну основу виникнення, розвитку і функціонування права. В.Д. Перевалов та В.І. Леушин зазначають, що принципи права - це керівні ідеї, що характеризують зміст права, його сутність і призначення в суспільстві. З одного боку, вони виражають закономірності права, а з іншого - являють собою найбільш загальні норми, що діють у всій сфері правового регулювання і поширюються на всіх суб'єктів. Принципи права визначають шляхи удосконалювання правових норм, виступаючи як керівні ідеї для законодавця. Л.С. Явич звертав увагу на те, що принципи права не завжди лежать на поверхні і чітко сформульовані в правових нормах, але вони властиві будь-якій правовій системі держави, незалежно від того, гарні вони чи погані з точки зору соціального прогресу, тих чи інших співтовариств, класів і народів, з позицій окремих людей і їх ідеалів. Принципи права можуть бути по-різному об'єктивовані та сформульовані в законодавстві, їх дійсний зміст буває завуальований. В інших випадках вони ясно викладені, і це, звичайно, найкращий варіант, вважає вчений. На думку Анатолія Миколайовича Колодія, правові принципи, відображені в нормативно- правових актах, стають реальними і дійовими регуляторами поведінки більшості членів суспільства, оскільки ця більшість не завжди знає зміст конкретних норм. Люди, і це підтверджують соціологічні дослідження, здебільшого добре засвоюють загальні вимоги права, що ввійшли в правову свідомість як соціальні цінності, як соціальні основи, як генеральні ідеї, проте водночас конкретні приписи права не завжди їм відомі. Ці роздуми, безумовно, заслуговують на увагу тому, що можуть стати основою для подальшого розуміння ознак принципів права і їх наукової систематизації¹³⁴.

Право соціального забезпечення - відносно нова галузь права, яка сформувалась в 70-ті роки. Принципи права соціального забезпечення - керівні ідеї, відправні засади, вихідні начала, основні положення, які виражають сутність і спрямованість правового регулювання відносин соціального забезпечення, характеризують внутрішню єдність і вказують на тенденції розвитку даної системи правових норм.

Професор Пилипенко Пилип Данилович визначає принципи права соціального забезпечення як такі засадничі ідеї, які визначають сутність цієї системи правових норм і спрямовані на створення достатнього рівня правового захисту громадян, що зазнали впливу соціальних ризиків¹³⁵.

Сташків Б. І. Вказує, що під принципами права соціального забезпечення слід розуміти зумовлені природними правами людини основні положення, які виступають орієнтирами у правовому регулюванні суспільних відносин у сфері соціального забезпечення фізичних осіб та визначають суть, зміст і механізм функціонування цієї галузі права¹³⁶.

Гарасимів Тарас Зиновійович вважає, що ринципи права соціального забезпечення - це основні ідеї, що виражають об'єктивні закономірності та визначають науково обґрунтовані напрямки розвитку галузі. Це: „закріплені в нормах даної галузі права керівні начала, які виражають суть і зміст галузевих норм, які регулюють суспільні відносини щодо надання громадянам матеріальних благ і послуг із суспільних фондів споживання в індивідуальній формі; керівні засади, які з одного боку характеризують внутрішню єдність даної системи права, а з іншого - вказують основні напрямки подальшого розвитку; об'єктивно зумовлені нормативні керівні положення, які визначають найбільш характерні ознаки змісту права соціального забезпечення та вказують на загальну спрямованість в майбутньому та правозастосовчу діяльність в сфері законодавства про соціальне забезпечення в широкому розумінні даного поняття і такі інші.¹³⁷

До основних ознак принципів права соціального забезпечення Т.З. Гарасимів відносить такі:

• принципи права є найбільш загальними, вихідними положеннями, ідеями, які мають фундаментальне значення в регулюванні соціально-забезпечувальних правовідносин;

• вони визначають спрямованість, зміст інститутів права соціального забезпечення;

• принципи права, що переважають у певній державі, виражають правові ідеї,які складають завдання інституту соціального забезпечення;

• вони поширюються на всі правовідносини, що складають предмет відповідної галузі права;

• всі принципи права прямо або опосередковано відображені в нормах права¹³⁸.

2. ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКІ ПРИНЦИПИ У ПРАВІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Загальнолюдські (загальноцивілізаційні) принципи права — це зафіксовані у позитивному праві його універсальні нормативні засади, які напрацьовані людством як глобальною макроцивілізаційною системою, об'єктивно зумовлені потребами і рівнем розвитку людської цивілізації та втілюють її найкращі здобутки у правовій сфері, визначають сутність і спрямованість правового регулювання і придатні до застосування у будь-якій системі права.

Загальнолюдські принципи права мають найвищий (максимально можливий) ступінь абстрактності, що дозволяє їм бути придатними для будь- якої системи права та виступати гнучким інструментом правової регламентації широкого спектру можливих ситуацій, які вирішуються за допомогою правових засобів, між будь-якими суб'єктами права¹³⁹.

До загальнолюдських принципів права відносять: принцип гуманізму, принцип демократизму, принцип справедливості, принцип свободи та принцип рівності. Кожен із них знаходить свій вияв як у системі права в цілому, так і в окремих його галузях та інститутах.

І. Принцип гуманізму

Під гуманізмом розуміють систему ідей і поглядів на людину як найвищу соціальну цінність. Соціальне законодавство базується на принципі гуманізму. Саме на основі цього принципу держава здійснює матеріальне забезпечення осіб, які зовсім не мають страхового (трудового) стажу або мають недостатній страховий (трудовий) стаж, порівняно зі встановленим законом. В Україні створена ціла мережа соціальних служб для осіб без визначеного місця проживання, безпритульних дітей, осіб, які зазнали насильства у сім'ї. Облаштовуються соціальні гуртожитки. Для утримання інвалідів, непрацездатних Міністерство соціальної політики України має необхідну кількість будинків-інтернатів. Взято курс на надання соціального забезпечення на рівні, не нижчому від прожиткового мінімуму. Розширюється перелік соціальних послуг, що надаються вразливим групам населення соціальними службами. Законодавством врегульовані порядок надання гуманітарної допомоги та благодійницька діяльність¹⁴⁰.

Так, прояви даного принципу можна знайти в численних нормах права соціального забезпечення:

а) надання допомоги по безробіттю (ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»);

б) «громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу» (ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»);

в) «право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім'ї, які постійно проживають на території України» (ЗУ «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям»);

г) створення служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, зокрема, для бездомних і безпритульних дітей (ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей») і багато інших.

II. Принцип соціальної справедливості

У ньому проявляється загальносоціальна суть права, прагнення до пошуку компромісу між особою і суспільством, громадянином і державою та відповідність між діями і їхніми соціальними наслідками. Правове регулювання має здійснюватися на засадах справедливості. Справедливість знаходить свій прояв у всіх сферах суспільного життя, інтегрує в себе економічні, політичні, моральні, правові й духовні аспекти. Вона містить вимогу реальної відповідності між становищем різних верств населення та їхньою роллю в суспільстві, між працею і винагородою і, в тому числі, в разі непрацездатності¹⁴¹.

Так, з погляду справедливості:

а) оцінюється розмір внесків роботодавців, застрахованих осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: «розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для страхувальників, які використовують найману працю, визначається залежно від класу професійного ризику виробництва, встановленого відповідно до законодавства.» (ст. 21 «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»);

б) зіставляються страховий (трудовий) стаж і заробіток та розміри призначених пенсій, а також умови пенсійного забезпечення різних категорій громадян (ЗУ «Про пенсійне забезпечення»);

в) допомога по безробіттю, наприклад, залежно від тривалості безробіття виплачується протягом перших 90 календарних днів 100% розрахованої суми допомоги, протягом наступних 90 календарних днів - 80%; а надалі - 70% (ст. 23 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття») тощо.

3. Принцип свободи

Принцип свободи як можливість вибору варіанта поведінки являє собою абсолютне благо і може бути обмежений лише необхідністю забезпечити свободу інших осіб, що досягається шляхом встановлення певної міри свободи окремої особи.

Так, відповідно до ЗУ «Про соціальні послуги» людина, яка потрапила у складні життєві ситуації, на свій розсуд має право самостійно або за допомогою законного представника звернутися до соціальних служб за наданням соціальних послуг або за бажанням відмовитись від таких послуг, оформивши письмову заяву щодо цього.

3. Принцип рівності

Виражається у рівності правового становища всіх перед законом, наявності рівних загальногромадянських прав і обов'язків, рівному захисті перед судом незалежно від національної, статевої, релігійної належності, походження, місця проживання та інших обставин.

Так, у ст.ст. 4 і 5 ЗУ « Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» вказується: «Цей Закон поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України. Бездомні особи і безпритульні діти мають всі права і свободи, закріплені Конституцією і законами України».

V. Принцип демократизму

Зміст демократизму як загальнолюдського принципу права розкривається у тому, що у праві повинні бути відображені, по-перше, загальні для всього суспільства інтереси, по-друге, узгоджені інтереси більшості соціальних груп, по-треті, певні мінімальні гарантії інтересів меншості - з метою унеможливлення ситуації, за якої інтереси певної групи суб'єктів мали би пріоритет над інтересами усіх інших груп населення. Демократизм має важливе значення і як принцип юридичної діяльності, надаючи можливість усім заінтересованим суб'єктам брати участь у прийнятті рішення та сприяючи його досягненню з урахуванням інтересів учасників, шляхом компромісу, а не сили.

Для того, щоб соціальна політика держави ефективно здійснювалася, у визначенні її основних напрямів та втіленні їх у життя беруть участь представники громадських організацій інвалідів, ветеранів війни і ветеранів праці, а також представники професійних спілок.

У статті 12 ЗУ «Про снови соціальної захищеності інвалідів в Україні» вказується: «Представники всеукраїнських громадських організацій інвалідів, їх спілок залучаються (за їх зверненням) до складу колегій і консультативно-дорадчих органів центральних органів виконавчої влади. Представники місцевих громадських організацій інвалідів, їх спілок залучаються (за їх зверненням) до складу колегій і консультативно- дорадчих органів місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до свого статусу та території діяльності».

1. Зміст принципу демократизму

Більшість науковців розглядають принцип демократизму як складову системи загальнолюдських (загальноцивілізаційних) принципів. Ця система складається з таких принципів¹⁴²:

• свободи;

• справедливості;

• рівності;

• гуманності;

• демократизму.

Деякі вчені відносять принцип демократизму до системи спеціально правових принципів".¹⁴³ До спеціально-юридичних принципів належать: принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу, судову; відповідальність держави перед людиною та суспільством і навпаки, людини перед державою; верховенство права й Конституції перед всіма законами та підзаконними актами; принцип законності; принцип демократизму; принцип справедливості; принцип гуманізму.

Волинка К.Г. розглядає принцип демократизму як загальноправовий¹⁴⁴ Загальноправові (загальні чи основні) принципи притаманні всім галузям права, відображають природу права в цілому. До загальноправових принципів, як правило, відносять принципи законності, справедливості, юридичної рівності, соціальної свободи, соціального і громадянського обов'язку, демократизму, національної рівноправності, гуманізму, рівності громадян перед законом, взаємної відповідальності держави й особистості, верховенства права, політичного, ідеологічного й економічного плюралізму, непорушності прав людини.

Демократизму, як і іншим загальнолюдським принципам права притаманні, принаймні, три групи ознак: по-перше, загальні ознаки, властиві для права як регулятора суспільних відносин, по-друге, ознаки, притаманні принципам права як особливому юридичному явищу, і, по-третє, специфічні ознаки, характерні лише для них, якими є універсальність, загальноцивілізаційна зумовленість, фіксація в міжнародних нормативно-правових актах та документах, найвищий ступінь абстрагування, визначальність¹⁴⁵.

Специфіка перших двох груп ознак полягає у тому, що широта регулятивного впливу загальнолюдських принципів права, як і ступінь їх абстрактності, є найбільшими порівняно не лише з нормами, але й з іншими принципами права, а це, в свою чергу, зумовлює їх подальшу конкретизацію і деталізацію як у міжнародно-правовій, так і в національно-правових системах та є необхідним для їх правильного і повного застосування при регулюванні суспільних відносин. Необхідність конкретизації зумовлена також такими ознаками, як засадничість та концентрованість, оскільки такі принципи виступають як узагальнене, синтезоване вираження основних загальнолюдських цінностей позитивного права. Як своєрідні «згустки правової матерії», збагачені загальноцивілізаційним досвідом, такі принципи не лише відображають наявний рівень права, але й виражають вироблений у відповідності з його потребами ідеал, фіксують образ того, чого необхідно прагнути, і тому вони задають тенденції розвитку системи права в контексті загальнолюдських цінностей. Універсальність загальнолюдських принципів права проявляється у їхній можливості впливати на всі правові явища, здатності регулювати будь-які правовідносини в усіх системах права і між будь-якими видами суб'єктів права. Дані принципи придатні до застосування в рамках будь- якої правової системи; вони виступають як найбільш загальні нормативні засади позитивного права незалежно від предмета регулювання чи суб'єктивного складу, а тому їх можна розглядати як універсальні критерії правового регулювання суспільних відносин. Високий ступінь узагальнення даних нормативних положень свідчить про багатоаспектність їх застосування та полегшує пристосування змісту права до можливих нових умов суспільного розвитку, полегшує реалізацію суб'єктами свої прав без надмірної деталізації правових норм.¹⁴⁶

Усі ознаки загальнолюдських принципів права тісно переплітаються та взаємодоповнюються, «переходять» одна в одну, а деякі специфічні ознаки загальнолюдських принципів права «виростають» з ознак перших двох груп. Наприклад, загальноцивілізаційна зумовленість цих принципів права є проявом їх об'єктивної зумовленості та означає їх відповідність не просто характеру суспільних відносин, а сучасному світовому, наднаціональному, загальноцивілізаційному рівню розвитку людства.

Зміст загальнолюдських (загальноцивілізаційних) принципів права характеризується як стабільністю, так і динамікою, врахуванням потреб суспільства в умовах глобалізації, а тому зазнає розширення і конкретизації. При цьому зміст кожного загальнолюдського принципу розвивається зі зміною інших принципів у силу їх взаємопов'язаності.¹⁴⁷

Суть принципу демократизму розкривається багатьма науковцями. Скакун О.Ф. зазначає, що принцип демократизму знаходить свій прояв у тому, що право та законодавство виражають волю народу, волю всіх і кожного, формуються через форми народовладдя: безпосередню та представницьку демократію¹⁴⁸.

Принцип демократизму прямо випливає з принципу народовладдя. Однак ідея права полягає у прагненні окремої людини до відносної свободи від влади — державної, особистої і навіть народної. Тому в праві принцип демократизму проявляється шляхом закріплення в нормах правового становища людини, порядку участі народу у формуванні органів державної влади, в здійсненні правової політики, у створенні й удосконаленні законодавства.¹⁴⁹

О. П. Донченко вважає, що принцип демократизму, який полягає в тому, щоби законодавчі акти відображали інтереси максимально більшої кількості населення країни, випливає із принципу народовладдя¹⁵⁰

Характерною рисою принципу демократизму є поєднання і взаємопов'язаність двох аспектів: внутрішньодержавного та міжнародно- правового. Принцип демократизму потребує, щоб міжнародний і внутрішній правопорядки спирались на загальні демократичні засади, оскільки лише на цій основі в наш час можна забезпечити необхідний рівень стабільності людської цивілізації. Демократичне і правове міжнародне співтовариство повинно складатися з демократичних і правових держав. Тому даний принцип зобов'язує держави забезпечити відповідність їх національних правових систем загальноприйнятим стандартам демократії. Зміст демократизму як загальнолюдського принципу права розкривається у тому, що у праві повинні бути відображені, по-перше, загальні для всього суспільства інтереси, по-друге, узгоджені інтереси більшості соціальних груп, по-треті, певні мінімальні гарантії інтересів меншості - з метою унеможливлення ситуації, при якій інтереси певної групи суб'єктів мали б пріоритет над інтересами усіх інших груп населення. Демократизм має важливе значення і як принцип юридичної діяльності, надаючи можливість усім заінтересованим суб'єктам брати участь у прийняття рішення та сприяючи його досягненню з урахуванням інтересів учасників, шляхом компромісу, а не сили.¹⁵¹

Демократизм як загальнолюдський принцип являє собою низку незаперечних вимог до держави і суспільства. Він знаходить свій вияв в обов'язковій легітимації державної влади — приведенні її змісту на стадіях як формування, так подальшої діяльності відповідно до суспільних ідеалів.

Найважливішими проявами цього принципу є також залучення громадян у різних формах до участі у вирішенні державних та суспільних справ і забезпеченні широти, непохитності, гарантованості прав і свобод громадянина. Коли говорять про принцип демократії, мають на увазі безумовну вимогу, яка випливає з самої суті демократії і пред'являється до всіх суб'єктів і інститутів демократії.¹⁵²

Логічно постає питання, що розуміють під терміном демократія. У цілому демократія — це форма такої держави, яка заснована на здійсненні народовладдя шляхом забезпечення широких прав і свобод громадян і їх участі у формуванні і функціонуванні апарату політичної влади і контролю за його діяльністю. Виходячи з дослівного перекладу терміна «демократія» її часто- густо ототожнюють з народовладдям. Але насправді демократія є лише способом формування і здійснення влади народу, з яким вона тісно пов'язана. Народовладдя є суттю послідовно демократичної держави, а демократія — його внутрішньою формою на відміну від форм правління і державного устрою, які характеризують форму держави ззовні. Демократію можна розглядати в трьох аспектах: як форму держави, як принципи організації державної влади і як різновид політичного режиму.¹⁵³

До фундаментальних принципів демократії можна віднести принципи гласності, різноманітності (плюралізм), залучення населення до вирішення питань державного значення, поділу влади; єдності, рівності і гарантованості демократичних прав і обов'язків.