3. Методи нарахування амортизації необоротних активів

Основною особливістю необоротних активів є їх поступове фізичне або моральне старіння – знос. Для відновлення або заміни зношеної частини необоротних активів в бухгалтерському обліку систематично нараховується амортизація.

Амортизація – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Об'єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій).

Нарахування амортизації необоротних активів здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс) і проводиться щомісячно.

Починається нарахування амортизації з наступного місяця після введення об’єкта в експлуатацію, призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації і припиняється з наступного місяця після виведення об’єкта із експлуатації.

Розмір амортизаційних відрахувань залежить від строку корисного використання об’єкта необоротних активів і обраного підприємством методу нарахування амортизації.

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) необоротних активів слід ураховувати:

─ очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

─ фізичний та моральний знос, що передбачається;

─ правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта;

─ інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта необоротних активів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від їх використання.

Метод амортизації необоротних активів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від їх використання.

Згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) може нараховуватися із застосуванням п’яти альтернативних методів.

Прямолінійний метод – застосовується до основних засобів, які рівномірно експлуатуються впродовж усього строку корисного використання та рівними частинами переносять свою вартість на виготовлену продукцію (роботи, послуги). Наприклад, до будівель, споруд, передавальних пристроїв, меблів тощо.

За прямолінійним методом річна сума амортизації є однаковою із року в рік і визначається за формулою (4):

(4)

де, А_рік – річна сума амортизації;

ПВ – первісна вартість;

ЛВ – ліквідаційна вартість;

СКВ – строк корисного використання

Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Виробничий метод – застосовується до активної частини основних засобів, які безпосередньо використовуються для виготовлення продукції (робіт, послуг) і нерівномірно експлуатуються. При цьому методі сума амортизаційних відрахувань залежить від обсягу виготовленої продукції (робіт, послуг). Тому важливим є можливість визначення обсягу продукції (робіт, послуг), виготовленої за допомогою об’єкта основних засобів. Він може визначатися в натуральних або трудових показниках: одиницях, кг, тонах, метрах, кілометрах, годинах, людино-годинах, машино-годинах тощо. Метод є прийнятним для машин, обладнання, транспортних засобів.

За виробничим методом місячна сума амортизації визначається за формулою (5):

(5)

де, А_міс – місячна сума амортизації;

ФО_міс – фактичний обсяг продукції (робіт, послуг) за місяць;

ВС – виробнича ставка амортизації

Виробнича ставка амортизації обчислюється за формуло (6):

(6)

де, ВС – виробнича ставка амортизації;

ПВ – первісна вартість;

ЛВ – ліквідаційна вартість

Решта методів нарахування амортизації основних засобів (метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод) відносяться до прискорених. Вони базуються на припущенні, що у перші роки експлуатації основні засоби використовуються інтенсивніше, потребують менших витрат на ремонт та відновлення, за допомогою них виготовляється більше продукції і тому вони приносять більше доходів. Відповідно і витрати на амортизацію у перші роки експлуатації основних засобів мають бути більшими.

Прискорені методи нарахування амортизації застосовуються до основних засобів, яким притаманний швидкий фізичний і моральний знос. Наприклад, до високотехнологічного виробничого обладнання, телефонів, факсів, ксероксів, комп’ютерної техніки тощо.

Метод зменшення залишкової вартості – передбачає визначення річної суми амортизації відносно залишкової вартості основних засобів, яка поступово зменшується, за формулою (7):

(7)

де, А_рік – річна сума амортизації;

ЗВ_поч – залишкова вартість на початок року;

ПВ_поч – первісна вартість на початок нарахування амортизації;

НА – річна норма нарахування амортизації

При цьому річна норма амортизації обчислюється у відсотках за формулою (8):

(8)

де, НА – річна норма нарахування амортизації;

ПВ – первісна вартість;

ЛВ – ліквідаційна вартість;

n – кількість років корисного використання об’єкта

При застосуванні методу зменшення залишкової вартості ліквідаційна вартість основних засобів повинна бути більше 0.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості – передбачає подвоєння річної суми амортизації, визначеної за формулою (9):

(9)

де, А_рік – річна сума амортизації;

ЗВ_поч – залишкова вартість на початок року;

ПВ_поч – первісна вартість на початок нарахування амортизації;

НА – річна норма нарахування амортизації

При цьому річна норма амортизації обчислюється за формулою (10):

(10)

де, НА – річна норма нарахування амортизації;

ПВ – первісна вартість;

ЛВ – ліквідаційна вартість;

n - кількість років корисного використання об’єкта

Кумулятивний метод – оснований на застосуванні кумулятивного коефіцієнту, розмір якого залежить від строку корисного використання основних засобів і визначається за формулою (11):

(11)

де, КК – кумулятивний коефіцієнт

При цьому річна сума амортизації визначається за формулою (12):

(12)

де, А_рік – річна сума амортизації;

ПВ – первісна вартість;

ЛВ – ліквідаційна вартість;

КК – кумулятивний коефіцієнт

Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.

Нарахування амортизації може здійснюватися з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу).

Метод амортизації об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Суму нарахованої амортизації відображають збільшенням витрат підприємства і зносу основних засобів.

Для інших видів необоротних активів П(С)БО 7 «Основні засоби» передбачені наступні методи нарахування амортизації (табл. 2).

Таблиця 2

Методи нарахування амортизації інших необоротних активів

Вид необоротних активів	Нормативно-правовий акт	Методи нарахування амортизації
Інші необоротні матеріальні активи (крім малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів)	П(С)БО 7 «Основні засоби»	– прямолінійний; – виробничий
Малоцінні необоротні матеріальні активи і бібліотечні фонди	П(С)БО 7 «Основні засоби»	– прямолінійний; – виробничий; – метод нарахування 50 % вартості в першому місяці використання об’єкта і решти 50 % амортизованої вартості в місяці їх вилучення з активів (списання з балансу); – метод нарахування 100 % вартості в першому місяці використання об’єкта
Нематеріальні активи	П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»	– прямолінійний; – зменшення залишкової вартості; – прискореного зменшення залишкової вартості; – кумулятивний; – виробничий