- •1. Суть тахеометричного знімання;
- •2. Прилади тахеометричного знімання;
- •3. Виконання тахеометричного знімання поверхні;
- •3.1. Знімальна основа для тахеометричного знімання;
- •3.2. Створення пунктів знімальної основи тахеометричними ходами
- •3.3. Основні вимоги до прокладання тахеометричних ходів
- •3.4. Рекогностування та закріплення пунктів тахеометричного ходу
- •3.5. Прокладання тахеометричного ходу
- •3.6. Основні вимоги до виконання тахеометричного знімання
- •3.7. Послідовність роботи на станції під час тахеометричного знімання
- •Сторінка журналу тахеометричного знімання
- •3.8. Точність тахеометричного ходу у висотному і в плановому відношеннях
- •4. Камеральні роботи за результатами тахеометричного знімання
- •4.1. Опрацювання журналу тахеометричного ходу
- •IV.3.3. Обчислення висот пунктів тахеометричного ходу
- •Відомість обчислення висот пунктів тахеометричного ходу
- •IV.3.4. Опрацювання журналу тахеометричного знімання
- •Журнал тахеометричного знімання
- •4.5. Складання плану тахеометричного знімання
IV.3.3. Обчислення висот пунктів тахеометричного ходу
Висоти пунктів 5 і 7 відомі з геометричного нівелювання. Обчислюють висоти пунктів тахеометричного ходу 1 і 2 у відомості (табл. IV.3.3).
У колонку 1 відомості записують номери пунктів тахеометричного ходу, а у колонки 2 і 3 зі схеми тахеометричного ходу (рис. IV. 3.2) - середні значення довжин ліній (горизонтальних проекцій) та перевищень.
Знаходять периметр ходу Р та суму виміряних перевищень "Lhnp. Теоретичну суму перевищень у ході (полігоні) визначають за формулою
Zhm=HK-Hn, (IV.3.25)
де Н„ і Нк- висоти початкового і кінцевого пунктів ходу відповідно.
Таблиця IV. 3.3
Відомість обчислення висот пунктів тахеометричного ходу
Номери пунктів ходу |
Довжини ліній, м |
Середні значення перевищень, м |
Поправки Sf, у виміряні перевищення, м |
Виправлені перевищення, м |
Висоти пунктів, м |
5 |
|
|
|
|
222,34 |
|
122,38 |
+3,14 |
+0,02 |
+3,16 |
|
1 |
|
|
|
|
225,50 |
|
113,61 |
-2,47 |
+0,01 |
-2,46 |
|
2 |
|
|
|
|
223,04 |
|
146,30 |
+1,45 |
+0,01 |
+1,46 |
|
7 |
|
|
|
|
224,50 |
/*=382,29 Zhnp=+2.12м ES* =+0,04м =+2,16м
£А(п =+2,1 6л<
/* = - 0,04 м
, 0,04 Р 0,0004-382,29 Лпоо..
доп fh = —=- = р = -0,088 м
VH л/З
Зауважимо, що у зімкненому ході (полігоні) початковий пункт є одночасно кінцевим, тобто НП=НК . Отже, ІАТ для такого ходу дорівнює нулю. Далі за формулою
/A=2A„p-ZAm (IV.3.26
обчислюють нев’язку у ході та порівнюють її значення з допустимою нев’язкою, яку знаходять за формулою
04Р
donfh=^p-, (IV.3.27)
л/И
де п - кількість виміряних перевищень у ході.
Якщо абсолютна величина нев’язки не перевищує допустимої, то її значення з оберненим знаком розподіляють рівномірно у виміряні перевищення
Г
у вигляді поправок :Sf, = ——.
п
Поправки Sf, заокруглюють до сантиметрів і розподіляють у перевищення з таким розрахунком, щоб їхня сума дорівнювала значенню нев’язки з протилежним знаком, тобто £5/, =-//,.
Визначають виправлені перевищення за формулою
W (IV.3.28)
Для контролю обчислюють суму виправлених перевищень. Вона повинна дорівнювати теоретичній сумі перевищень Х/г вип i='Lhm.
Отримавши виправлені перевищення, знаходять висоти пунктів тахеометричного ходу
Ні+і =Hj + h вил ,. (IV.3.29)
IV.3.4. Опрацювання журналу тахеометричного знімання
Розглянемо, як опрацьовують сторінки тахеометричного журналу (табл. IV.3.4). Знімання місцевості виконували з пункту 5, координати та висота якого відомі.
На станції 1 обчислюють значення місця нуля (МО) за відліками вертикального круга, навівши зорову трубу при КП та КЛ на рейки, встановлені на станціях 6 та 1, за формулою
мо=кл6+кл1+кп6+кпї (IV330)
У такому разі цьому висота приладу дорівнює висоті наведення.
Для станції 5 (див табл. IV.3.2) місце нуля дорівнює
МО=—-9’^'+-^ 36,0'-3° 17,5'-2° 34,0' =
4
Обчислюють кути нахилу напрямків на точку 6 та 1 тахеометричного ходу за відліками при KJI та КП за формулами
V, = КЛі - МО, (IV.3.31)
v, = МО-КПі. (IV.3.32
Таблиця IV. 3.4