Тема 2 93

андрогінна особистість (високий результат з маскулінності, високий результат з фемінності);

маскулінна особистість (високий результат з маскулінності, низький результат з фемінності);

фемінна особистість (низький результат з маскулінності, високий результат з фемінності);

недиференційована особистість (низький результат з маскулінності, низький результат з фемінності).

Дослідження американських студентів, здійснені Спенсом та Гелм-райхом, показали, що ЗО % з них виявились андрогінними, а всі інші або виражено маскулінними, або фемінними (8репз, НеїтгеісЬ, 1978). Зага­лом у цих дослідженнях підтверджена гіпотеза Сандри Бем, що окрема людина має як маскулінні, так і фемінні характеристики.

Дослідження психологічної адаптації показують, що андрогінні та маскулінні особи, якої б статі вони не були, відзначаються кращим пси­хічним здоров'ям та вищою самоповагою порівняно з фемінними та неди-ференційованими суб'єктами (АиЬе, МогсІігГ, Сгаі§, Соезіїег, 1985). Це спростовує поширене переконання, що високофемінні жінки краще при­стосовані. Втім, дослідження не підтвердили гіпотези Сандри Бем, що андрогінні чоловіки краще адаптовані порівняно з маскулінними. Інакше кажучи, андрогінність має менше значення для психологічної адаптації чоловіків.

В цілому дослідження показують, що в західному суспільстві наяв­ність маскулінних рис є важливим чинником психічного благополуччя, і маскулінні риси цінуються значно вище, ніж фемінні. Так, у дослідженні Вільямса і Беста, які просили студентів із 14 країн описати своє реальне та ідеальне «Я», всі - і юнаки, і дівчата - включили в своє ідеальне «Я» більше маскулінних (інструментальних) характеристик, ніж мали на­справді (\¥і11іапі8, Везі, 1990). Визначення маскулінних і фемінних рис більшою мірою можна використовувати щодо характеристики західної культури. В інших культурах окреслені нами в цьому розділі уявлення можуть бути неадекватними. Так само ми не можемо сказати, якою мірою ЦІ уявлення властиві і як вони функціонують у сучасному українському суспільстві, оскільки переконливих емпіричних досліджень такого плану недостатньо.

Статево-рольові стереотипи впливають на психологічні дослідження. Аналіз показав, що психологи під впливом статево-рольових стереотипів ігнорували або применшували агресивність жінок та турботливість чоло­віків.

Агресивність як дійсно чоловіча риса. Агресивність як ознака чоло-^віків не є фактом, доведеним науковими дослідженнями. Встановлено, що ^° 6 років відмінності між агресивністю дітей різної статі немає, однак

94 Копець л. В. Психологія особистості

Тема2

95

згодом у хлопчиків формується більш агресивна поведінка, оскільки вона; значною мірою вимагається від них у соціальному оточенні. Досліднику пояснюють меншу агресивність жінок тим, що в них розвиваються такі риси, які дозволяють їм легше впоратися з відкритою агресією: емпатія, тривожність, почуття провини. У той же час жінки досить агресивні, коли розцінюють свої дії як справедливі або ж вважають себе вільними від| відповідальності.

У фізичному вимірі чоловіки агресивніші за жінок. Про це говорять статистичні дані: наприклад, у СІЛА 1996 року 90 % убивств здійснили чоловіки (ВгеЬт аі аі., 1999). Подібне співвідношення має місце і в інших країнах. Більша схильність чоловіків до фізичної агресії пояснюється дослідниками вищим рівнем тестостерону в чоловіків. У дослідженні вивчали транссексуалів, які проходили гормональне лікування з метою зміни статі. Жінки, які змінювали стать і отримували значні дози чоло­вічих гормонів, у тому числі тестостерону, ставали більш агресивними. А в чоловіків, які приймали жіночі гормони, рівень агресивності зни­жувався (дані за М. Айзенком, 2004). Такі висновки мають місце лише щодо фізичного аспекту агресії, однак картина змінюється, коли розгля­дати агресію в широкому контексті, включаючи і вербальну. Було пока­зано, що дівчатка-підлітки більш схильні до непрямих виявів агресії (дані за М. Айзенком, 2004).

Бетенкур та Міллер порівняли дані близько 64 експериментів і дійшли висновку, що чоловіки поводяться агресивно в нейтральних та неодно­значних ситуаціях, а в ситуації фрустрації, загрози та образи відмінності між статями вирівнювались (Веіїепсоигі, Міііег, 1996). Майкл Айзенк висловлює припущення, що різниця у фізичній агресивності пояснюється тим, що дорослі більш поблажливі щодо її проявів у хлопчиків. В одному експерименті дорослим запропонували поспостерігати за грою двох дітей у сніжки (Сошісігу, Ко88, 1985). Діти були в зимовому одязі, тому здалеку було незрозуміло, якої вони статі. Половина дорослих вважала цих дітей дівчатками, а половина - хлопцями. Виявилось, що ту саму поведінку до­рослі оцінювали як агресивнішу, коли вважали, що перед ними дівчатка. Про поведінку хлопчиків вони судили більш поблажливо.

Бмпатія як дійсно жіноча риса. Емпатія більше властива жінкам і більше відповідає їхній природі. Чоловіки навчаються емпатії впродовж життя, а от жінкам, навпаки, доводиться емпатію знижувати, тому що над­то високий рівень емпатії заважає адаптації.

Така спрямованість стереотипів загалом характерна для західної куль­тури. Баррі з колегами провів дослідження процесів соціалізації в ПО неіндустріальних суспільствах (Ваггу, Васоп, СЬіШ, 1957). Дослідники вимірювали п'ять параметрів стереотипного образу чоловіка та жінки: турботливість, відповідальність, покірність, прагнення до успіху і впев-

еність у собі. 75 % досліджених суспільств вимагали від дівчаток проявів рботи, але в жодному суспільстві цього не вимагали від хлопчиків. Відповідальність вважали важливою ознакою для жінки в 55 % неіндуст-яіальних суспільств, а 10 % - для чоловіків. Покірність важливою рисою ясінки вважали 32 % досліджуваних суспільств, а заперечували це в 3 %. Щодо хлопчиків, то найбільший тиск було визначено щодо прагнення успіху (79 % суспільств вимагали цієї характеристики від хлопчиків, від жінок лише в 3 %) та впевненості в собі (77 % суспільств вимагали цієї риси від хлопчиків, від жінок у жодному з них).

Схожі результати були отримані Бестом та Вільямсом (Везі, ДУШіашз, 1997), які опитали студентів із 25 різних країн з метою дізнатись, які прикметники, на їхню думку, більше підходять до образу чоловіка, а які -до образу жінки. Майже у всіх досліджених країнах чоловік вважається активним, домінуючим, сильним, агресивним, а жінка - пасивною, слаб­кою, чутливою, турботливою. Це дослідження показало, що уявлення про інструментальну роль чоловіків та експресивну роль жінок поширене в різних культурах. Цікаво, що лише в окремих культурах турботливість у чоловіків та впевненість у жінок засуджується. Якщо суспільство дотри­мується думки, що турботливість - важлива риса для дівчаток, то з цього не випливає, що хлопчики не мають бути турботливими. Важливими є результати іншого дослідження Беста і Вільямса, в якому вони проана­лізували погляди на те, як повинні поводитись чоловіки та жінки, в 14 країнах. Найменші відмінності в поширених переконаннях щодо при­стойної поведінки чоловіків та жінок мали місце в економічно розвинутих країнах, в урбаністичних культурах та в протестантських суспільствах. Однак у суспільній практиці помітно, що всі види нових професій, нові види ігор, спорту спочатку засвоюються чоловіками, а тільки згодом жінками. Серед композиторів і виконавців, режисерів та акторів спосте­рігається різна кількість представників двох статей (жінок значно менше).