- •6.100101 "Енергетика та електротехнічні системи в агропромисловому комплексі" окр «Бакалавр» Енергетичний факультет
- •Лекція 1. Соціологія – наука про суспільство
- •1. Виникнення та становлення соціології як самостійної науки
- •2. Предмет, об’єкт, функції та структура соціології
- •У структурі соціології виділяють три частини наукового знання.
- •3. Соціологічні закони та категорії. Метод соціології
- •4. Взаємозв'язок соціології з іншими науками
- •Питання до самоконтролю
- •Лекція 2. Історія розвитку соціології в країнах західної європи, сша, в україні
- •2. Розвиток соціології як науки в країнах Західної Європи та сша
- •2. Другим основоположником соціології називають англійського інженера Герберта Спенсера (1820-1903).
- •3. Формування соціологічної думки в Україні
- •Питання до самоконтролю
- •Лекція 3. Поняття та різновиди соціологічних досліджень
- •1. Сутність та вимоги до соціологічного дослідження
- •2. Типологія соціологічних досліджень
- •3. Програма та робочий план соціологічного дослідження
- •Питання для самоконтролю:
- •Лекція 4. Методи проведення соціологічного дослідження
- •1.Метод опитування
- •Запитання за змістом:
- •За виконуваними функціями:
- •За структурою:
- •2. Поняття анкетування
- •3. Поняття інтерв’ювання
- •3. Інші різновиди соціологічних досліджень
- •4. Вибіркове соціологічне дослідження
- •Питання для самоконтролю:
- •Лекція 5. Теорія соціальної структури суспільства
- •1. Поняття соціальної структури, її роль та місце в житті суспільства
- •2. Соціальні інтереси, соціальні переміщення та соціальна мобільність
- •Питання до самоконтролю
- •Лекція 6. Соціальні статуси і соціальні ролі. Соціальна стратифікація
- •1. Поняття статусу. Особистий та власне соціальний статуси
- •2. Соціальні ролі та їх різновиди
- •3. Теорія соціальної стратифікації. Соціальна стратифікація українського суспільства.
- •Питання для самоконтролю:
- •Лекція 7. Соціологія особистості
- •1. Поняття особистості у соціології
- •2. Особистість як об’єкт і суб’єкт суспільних відносин
- •3. Основні соціологічні теорії особистості
- •4. Соціологічна структура особистості
- •Питання для самоконтролю:
- •Лекція 8. Соціалізація особистості в суспільстві
- •1. Соціалізація – процес інтеграції індивіда в суспільство.
- •1. Соціалізація – процес інтеграції індивіда в суспільство
- •2. Моделі соціалізації
- •3. Основні етапи і стадії процесу соціалізації
- •Питання для самоконтролю:
- •Лекція 9. Соціологія девіантної поведінки
- •1. Соціологія девіантної поведінки як наука: об'єкт, предмет, сутність і зміст.
- •1. Соціологія девіантної поведінки як наука: об'єкт, предмет, сутність і зміст
- •2. Характеристика основних теорій і концепцій девіації
- •Основні теорії та концепції девіації
- •3. Соціальна діагностика девіантної поведінки
- •4. Шляхи подолання девіантної поведінки
- •Питання для самоконтролю:
- •Лекція 10. Соціологія молоді
- •1. Сутність, предмет, суб’єкт, функції соціології молоді
- •2. Молодіжні проблеми та розвиток соціології молоді в Україні
- •1) Соціальне самовизначення молоді
- •2) Політичне самовизначення молоді.
- •3) Професійне самовизначення молоді.
- •4) Економічне самовизначення молоді.
- •3. Основні проблеми сучасної української сільської молоді
- •Питання для самоконтролю:
- •Лекція 11 соціологія шлюбу і сім’ї
- •1. Поняття шлюбу та сім’ї
- •2. Соціальні функції сім'ї
- •3. Тенденції, проблеми та перспективи розвитку сучасної сім'ї
- •Питання для самоконтролю:
- •Лекція 12. Етносоціологія
- •1. Етносоціологія та предмет її дослідження
- •2. Методологічні підходи до вивчення етнічних спільнот
- •Примордіалістський підхід до визначення етносу і нації.
- •Конструктивістський підхід до визначення етносу і нації.
- •3. Національно-етнічні процеси та відносини
- •4. Соціально-етнічні процеси в Україні: стан і проблеми
- •Питання для самоконтролю:
- •Лекція 13. Соціологія конфлікту
- •1. Поняття конфлікту та його соціальні передумови
- •2. Типи, види та функції конфлікту
- •6. Залежно від порушених потреб виділяють когнітивні конфлікти та конфлікти інтересів.
- •3. Механізм соціального конфлікту та його стадії
- •4. Причини й наслідки соціальних конфліктів та методи управління ними
- •Питання для самоконтролю:
- •Лекція 12. Гендерна соціологія
- •1. Сутність, основні категорії гендерної соціології
- •2. Ґендерні ролі та стереотипи
- •3. Гендерні конфлікти і їх подолання
- •4. Основні напрямки гендерних досліджень
- •Питання для самоконтролю:
- •Лекція 15. Соціологія міста і села
- •1. Соціологія міста: історія розвитку, предмет, основні категорії
- •2. Урбанізація
- •3. Типологія і спосіб життя сільських поселень
- •1. Внутрігосподарські системи розселення.
- •4. Українське село в координатах соціологічного погляду
- •Лекція 16. Електоральна соціологія
- •1. Поняття електоральної соціології
- •Питання для самоконтролю:
- •2. Основні проблеми та тенденції мотивації електоральної поведінки
- •3. Рейтингові дослідження електоральної поведінки
- •Питання для самоконтролю:
- •Лекція 17. Соціологія праці і управління
- •1. Соціологія праці: об'єкт, предмет і функції
- •2. Трудова мотивація
- •3. Соціологія управління як наука: предмет, об'єкт, сутність та зміст
- •4. Технологія та механізми процесу соціального управління
- •Питання для самоконтролю:
- •Рекомендована література: Базова
- •Допоміжна
- •Інформаційні ресурси
Лекція 2. Історія розвитку соціології в країнах західної європи, сша, в україні
Мета лекції. Виділити основні етапи розвитку соціології як науки, охарактеризувати напрямки соціології та ідеї видатних соціологів. Охарактеризувати головні теоретичні парадигми, школи і напрямки сучасної соціології. Визначити особливості розвитку теоретичної та емпіричної соціології в Україні.
ПЛАН
1. Загальна характеристика класичної соціології. Протосоціологія.
2. Розвиток соціології як науки в країнах Західної Європи та сша.
3. Формування соціологічної думки в Україні.
1. Загальна характеристика класичної соціології. Протосоціологія
Протосоціологічний період охоплює проміжок часу від античної доби до початку XIX ст. У межах протосоціологічного періоду виділяють кілька етапів формування поглядів на суспільство, закони його розвитку: античний, середньовічний, епох Відродження і Просвітництва.
1.Античний період розвитку протосоціологічних знань охоплює І тис. до н. е. — IV ст. н. е. Найхарактерніші його особливості у політико-соціальних вченнях давніх Єгипту, Дворіччя, Індії, Китаю, Риму, Греції, що відображали основні риси ранніх типів суспільств, які змінили первісний лад. Тогочасна політична і соціальна думка розвивалася на основі релігійно-міфологічної свідомості, обожнювання влади, будучи прикладною за своєю суттю. Головними для неї були питання політичного управління, функціонування влади та правосуддя. На цьому етапі нагромаджується знання про суспільне життя, формуються теорії права, моралі, держави, суспільства.
Одним з найвідоміших античних суспільствознавців є Платон (427— 347 до н. е.). Платон був одним з перших, хто спробував пояснити причини соціальної нерівності, тобто створив власну теорію соціальної стратифікації. На його думку, соціальна структура суспільства створювалась внаслідок дії надлюдського розуму. Він вважав, що теорія управління державою має бути заснована на вивченні людини, а здорове суспільство не може складатися з людей, яких переслідують страх і невпевненість.
Значний внесок у розвиток соціологічної думки, вчення про державу і суспільство вніс інший відомий давньогрецький філософ Арістотель (384—322 до н. е.). Його основними творами у протосоціологічному контексті можна вважати «Політику», «Етику», «Риторику». За Арістотелем, першим елементом будь-якої історичної одиниці є родова община. Держава є об'єднанням родових громад. Інший основний елемент будь-якої історичної держави — рабство. Жодна держава, за Арістотелем, немислима без панів і рабів. Усупереч Платонові він виступає прихильником індивідуальної приватної власності. Як і Платон, вважає, що людина за природою — істота державна.
2. Розпочавшись у V ст., епоха Середньовіччя тривала три періоди: раннє середньовіччя (V—XI ст.), період розвинутого феодалізму (XI — середина XV ст.), пізнє середньовіччя (кінець XV — середина XVII ст.). Головним джерелом знань про світ, природу, людину, суспільні відносини стає релігія, суттєво потіснивши і навіть поставивши собі на службу науку.
Одним з найпомітніших тогочасних мислителів, які взяли на себе місію, був ідеолог католицизму, впливовий релігійний діяч, домініканський монах Фома Аквінський (1225—1274). Широко застосовуючи положення Арістотеля, він виводить ієрархію форм світу: від Бога — чистого розуму — до духовного світу і матеріального, де вищі форми дають життя нижчим. За таким же ієрархічним принципом будується й суспільство: піддані підкоряються царям і світській владі на основі законів, як природних і писаних, так людських і божественних. Людська воля має підкорятися волі Бога, порушення феодальних законів є тяжким гріхом. Виділяючи чотири види законів, Фома Аквінський вибудовує досконалу, на його погляд, систему світового порядку: народ — володар — законолюдський — закон природний — закон божественний — закон вічний.
3. У розвитку філософської, соціологічної думки епохи Відродження окреслюється три етапи:
1. Гуманістичний (середина XIV — середина XV ст.), якому властиве протиставлення середньовічного теоцентризму інтересу до людини, її зв'язків зі світом.
2. Неоплатонівський (середина XV ст. — перша третина XVI ст.), на якому домінує розгляд проблем буття.
3. Натуралістичний (середина XVI ст. — початок XVII ст.), з його прагненням пристосувати закони природи до пізнання соціальної реальності.
У цей період на історичній арені постають нові класи — буржуазія і пролетаріат, хоч політичне панування ще утримували у своїх руках феодали, підтримувані церквою, яка монополізувала духовне життя. Одним з перших спробував кристалізувати ідеї буржуазії італійський політичний діяч, історик Нікколо Макіавеллі (1469—1527). Найвідомішим з його творів є «Государ». Заслугою Макіавеллі є подолання теологічних ідей і дослідження держави як суспільного явища. Він розробив чотири принципи, які мали неабиякий вплив на розвиток теорії сучасного соціального менеджменту. Стверджував, що правитель, який бажає досягти успіху, повинен звіряти свої дії з законами необхідності (долі), а також зі способами поведінки підлеглих.
Також представниками цього періоду були англійський державний діяч, філософ Томас Гоббс (1588—1679), його співвітчизник, філософ, психолог, педагог Джон Локк (1632—1704), голландський філософ Бенедикт Спіноза (1632—1697) та ін.
4. Епоха Просвітництва. У XVIII ст. продовжують побутувати соціально-утопічні погляди на розвиток суспільства, втілюючись у теоріях утопічного соціалізму Жана Мельє (1664— 1729), Мореллі, Леже-Марі Дешан, які своєрідно трактували природне право, заперечували суспільний договір і вважали необхідною народну революцію для зміни існуючого державного устрою.
Під впливом ідейної боротьби у Франції у XVIII ст. як ідейний рух формується Просвітництво, представлене у творах видатних французів, письменників, філософів Вольтера (1694—1778), Шарля-Луї Монтеск'є (1689—1755), Дені Дідро (1713—1784), філософа Поля-Анрі Гольбаха (1723—1789), філософа, психолога Клода-Адріана Гельвеція (1715—1771). Ці вчені критикували деїзм (вчення, згідно з яким Бог є першопричиною світу, але не втручається у процеси і явища, що відбуваються в ньому) і пропонували управлінські інститути, що відображали б інтереси суспільства.
Засновник класичної німецької філософії Іммануїл Кант (1724—1804) створює окремий напрям теорії держави і права, поділяючи методи пізнання на емпіричний та апріорний. Державу Кант визначає як поєднання багатьох людей, підкорених правовим законам, а ознакою держави вважає верховенство закону. І ідеальна держава повинна будуватися на засадах суспільного договору і народного суверенітету, забезпечувати чисті принципи права і гарантувати стійкий правопорядок.
Ідеї, що значно вплинули на формування сучасної проблематики громадянського суспільства, висунув Георг-Вільгельм-Фрідріх Гегель (1770—1831). Він вважав громадянське суспільство сферою приватного життя громадян. Політичне вчення Гегеля, що базувалось на ідеї держави як організації свободи, стало основою ліберальних і радикальних концепцій, джерелом формування соціально-економічного вчення марксизму.
