Ідея самобутності українців

(Я.Пастернак, кінець Х1Х ст.). Згідно якої українці не мають нічого спільного зі словянами , оскільки зародились на базі трипільської культури і еволюціонізували у скіфське плем”я неврів, а потім у антів-полян. Це так звана теорія БЕЗПЕРЕРВНОСТІ етногенези українства, що нині має тенденцію до відродження ( В.Петров. Походження українського народу, археолог Шрамко Ю., Ю.Шилов).

Теорія незалежного розвитку окремих слов”янських народів я.Дашкевича.

Вона мала свого попередника в особі М.Чубатого, що у 1964 році у книзі “Княжа Русь-Україна та виникнення трьох східнослов”янських націй” доводив, що Київська Русь була державою єдиною давньоруської народності, а державою українців-антів, що становили панівну націю трьох східнослов”янських народів. Я.Дашкевич для обгрунтування окремішності українців вводить два поняття: етнос - нація та математичні символи для позначення окремих східнослов”янських націй. “Альфа”-українська, “бета”-новгород-псковська,” гамма”-російська і “дельта”- білоруська.

За етнічною основою ці народи східнослов”янські, а за домішками іноетнічних субстратів: альфа- мала іранський компонент та норманський, “бета”-балтський субстрат і норманський, “гамма”-угрофінський субстрат і “дельта”-балтський субстрат.

Етногенетичні процеси серед слов’янства розпочинаються у УЦ-1Х ст. з часу хозарського наступу та приходу норманів. Результатом цього стало народження “альфа” нації, яка з утворенням Київської Русі стає панівною нацією. Бо етнос стає нацією, коли творить державу. Перетворення етносу “альфа” в націю “альфа” відбулося дуже швидко-протягом одного століття і при виділенні в цій державі ще двох націй “бета” і “гамми”.(білоруси і росіяни).

Сім праукраїнських племен: поляни, древляни, сіверяни, волиняни, тиверці, білі хорвати, уличі. На базі цих етно - політичних об”єднань утворилися етно-територіальні землі, що й стали субетносами українського етносу.

Субетнос - головна структуроутворююча ознака етносу, призначена для підтримки його цілісності через внутріетнічне неантагоністичне суперництво між окремими елементами системи. Структурна складність етносу є органічною деталлю його механізму. Етнос як такий починається з творення з субетнічної системи і визначається тоді, коли вона стає складною та різноманітною. Більше того, спрощення етнічної системи до мінімальної кількості субетносів одного чи двох приводить до руйнації етносу. На його думку, творення українського етносу почалося з формування субетнічної системи, об”єднаної етнічною самосвідомостю . Головною ознакою сформованого етносу є етнічна самосвідомість та етнонім( самоназва етносу). Українська народність сформувалась ( як первісна фаза) на основі земляцьких, субетнічних утворень.( 7 праукраїнських племен). Сім праукраїнських племен: поляни,древляни, сіверяни, волиняни, тиверці, білі хорвати, уличі. Їх зародження припадає на УШ-1Х ст, завершившись у Х ст.Результатом дії зовнішніх чинників на етногенез є утворення держави, якому передує формування етнополітичної, загальнодержавної чи національної самосвідомості. Етнос стає нацією при визначеності національної свідомості та створення держави.

Так, період формування Київської держави можна вважати початком націогенези українців, хоча він і не був завершеним.

По-перше, через нетривалість Київської держави, яка до того ж об”єднувала різні, хоча і споріднені етноси.

По-друге, - самосвідомість етносів, що утворили державу, як і їх етноніми, тоді ще не набули чіткої орієнтації на українство.

Оскільки Київська держава була багатоетнічною державою, якщо вже і колискою, то не тільки 3 слов”янських народів, а й 15 неслов”янських( фінно-угорської групи).

Сучасні дослідники схильні вбачати, що таких” колисок” можна налічити не одну, а декілька. Однієї з них була “Індоєвропейська”- велика сім”я, в якій слов”янські народи перебували з германськими, романськими , балтійськими, індійськими, іранським, кельтськими, вірменським, грецьким і албанським народами. І з якої у Ц-1 тис. до н.е виокремилися “малі етнокультурні сім”ї”, включаючи кілька слов”янських народів, а вже у У ст. н.е.- східнослов”янські.