Висновки:

Отже, спільність традиційної основи ріднить українців з великою групою колись споріднених народів, в тому числі і слов”янами (західними): поляками, південними (словаками, сербами, хорватами, болгарами, особливо зі східними (білорусами і росіянами). Всі вони мають спільну етнокультурну основу.

В той час головна ознака етносу- несхожість, яка лежить в основі націогенези –формування головних ознак нації, під якої розуміється етносоціальна спільність, включаючи національно-державну свідомість.

Зародки націогенези українців з”явилися ще у часи Київської Русі, але етногенетичний процес був перерваний, відновившись у ХУ1-ХУЦ ст.

Етнос - єдність походження, культурою, мовою, самосвідомості, господарського життя, території. В той час, як нація характеризується наявністю спільного ринку держави , політичною спільністю (державною), національною самосвідомістю.

Українська нація сформувалася не у Х1Х ст., як твердилося у радянські часи, а в ХУ1-ХУ11 ст., коли в українських землях почався розвиток буржуазних відносин, а каталізатором процесу виступила загроза фізичного винищення з боку Степу, польська колонізація і національне та релігійне гноблення.