- •О чищення предметного скла від жиру проводиться
- •Методи виготовлення живих препаратів
- •Робота №3 дослідження фарбованих препаратів. Виявлення структур мікробних клітин за допомогою простого фарбування
- •Методика виготовлення фіксованих препаратів.
- •Способи фіксації
- •Фактори, що впливають на якість фарбування за Грамом
- •Робота №5 виявлення структур бактерій. Фарбування оболонок кислотостійких мікроорганізмів
- •Виявлення ендоспор
- •Виявлення капсул
- •К ультура мікроорганізмів т верде поживне середовище Рідке поживне середовище
- •Робота №7. Поживні середовища для культивування мікроорганізмів
- •Робота №8 характеристика МетодІв стерилізації .
- •Робота №10 методи висіву мікроорганізмів на живильні середовища.
- •Поверхневий метод висіву
- •Методики поверхневих висівів
- •Робота № 11 Біохімічні дослідження чистої культури збудника
Робота №7. Поживні середовища для культивування мікроорганізмів
До поживних середовищ входять необхідні для мікробів хімічні елементи (макроелементи – С, Н, О, Р, S, N, Na, Mg, K, Fe – та мікроелементи), які містяться у водорозчинних органічних та неорганічних сполуках. Тип поживних речовин в середовищі підбирають в залежності від типу живлення мікроба (автотроф або гетеротроф, облігатний або факультативний паразит) та його специфічних харчових потреб, тобто – належності до певної фізіологічної групи мікроорганізмів (протеолітичні, целюлолітичні, ліполітичні, нітрифікатори, денітрифікатори, фотосинтетики тощо).
Найчастіше мікроорганізмам потрібні для росту такі неорганічні іони як К+, Mg 2+, Mn 2+, Fe 2+ , Fe 3+, PO4 3- , SO4 2-, іноді – Zn 2+, Cu 2+, Co 2+, Cl - тощо. Останні звичайно знаходяться в складі водопровідної води або входять до природних компонентів готових середовищ (пептон, м’ясний та дріжджовий екстракти). Іони багатьох металів потрібні мікроорганізмам:
активатори або кофактори багатьох ферментів мікроорганізмів;
іон заліза – компонент важливих білкових комплексів (гемова простетична група цитохромів);
іони натрію та калію приймають участь у транспорті речовин крізь клітинну мембрану.
Окремі мікроорганізми нездатні синтезувати ті чи інші сполуки внаслідок необоротних генних змін (ауксотрофні мутанти). Найчастіше це – нездатність до синтезу окремих амінокислот, пуринових або піримідинових азотистих основ.
Всі амінокислоти (крім глутаміну) стійки до автоклавування., і тому розчини з глутаміном стерилізують фільтруванням. Всі амінокислоти швидко розчиняються в теплій воді (виключення – цистин), і його розчиняють в незначній кількості соляної кислоти (НС1). В природних білках, гідролізованих кислотою перед приготуванням ередовища, відсутні триптофан, глутамін та аспарагін (руйнуються в кислому середовищі).
Азотисті основи додають до поживних середовищ у вигляді індивідуальних сполук. Гуанін та ксантін розчиняють в мінімальній кількості соляної кислоти (НС1), інші – в гарячій воді.
Гетеротрофним мікроорганізмам окремих груп для росту необхідні жирні кислоти, холестерин, поліаміни (путресцин, спермін). Необхідними речовинами дл багатьох мікробів є і вітаміни, які є активаторами мікробних ферментах. До поживних середовищ вітаміни додають у вигляді окремих сполук або з такими складовими як м’ясний та дріжджовий екстракти, дріжджові гідролізати або автолізати.
Поживні середовища можна розділяти за різними ознаками. Найчастіше використовують поділ за складом; за консистенцією; за призначенням для виділення певної кількості видів мікробів (табл.13).
Табл.13 Характеристика живильних середовищ різних типів.
№ п/п |
Ознака |
Тип |
Характеристика середовища |
Приклади |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
1 |
Склад |
Природне |
Складається з продуктів рослинного або тваринного походження і має невизначений хімічний склад. |
Молоко, овочі, солод, грунт, гній, мясо-пептонний бульйон та агар, печінковий бульон. |
Напів-синтетичне |
Складається з продуктів рослинного або тваринного походження та хімічних речовин в певній кількості. Хімічний склад визначено тільки частково. |
М’ясо-пептонні бульйони та м’ясо-пептонні агари з додаванням різних речовин |
||
Штучне |
Складаються тільки з певної кількості хімічно чистих речовин, що розводяться в дистильованій воді. |
Середовища для вирощування риккетсій та хламідій. |
||
2 |
Консистенція |
Рідке |
Компоненти середовищ розчиняються у водопроводній або дистильованій воді.
|
М’ясо-пептонний та печінковий бульйони, рідкі синтетичні середовища |
Напіврідке |
До рідкого середовища додаються загусники: 0,1-0,2% агар-агару* або 5-7% желатини*. |
Середовища для перевірки біохімічних властивостей мікробів, желатина. |
||
Тверде |
До рідкого середовища додаються загусники: 1,5-2,5% агар-агару* або 10-15% желатини*. |
Різни середовища, в назві яких є слово “агар”. |
||
3 |
Призначення |
Загальне |
Середовище, на якому здатні рости мікроби багатьох видів з одної або декількох морфологічних груп . |
М’ясо-пептонний агар, агар Чапека та ін. |
Спеціальне |
Наявність певних речовин в середовищі призводить до появи специфічних культуральних ознак у мікроорганізмів. |
Кров’яний сольовий м’ясо-пептонний агар, |
||
Диферент.-діагностичне |
До складу середовища обов’язково входять барвники, які здатні вживати певні види мікробів. В результаті даного процесу утворюються кольорові колонії або середовище навкруги колонії змінює забарвлення. |
Селективний стафілококовий агар, середовище Петраньяні, агар Ендо, середовище Левіна та ін. |
||
Елективне |
Наявність певних речовин в середовищі дозволяє рости на ньому представникам тільки одного роду. |
Селективний стафілококовий агар та ін. |
*Примітка. Агар-агар – поліцукор, який виділяють з морських водоростей. Розплавляється при температурі вище, ніж 45о С. Після охолодження середовища полімерна структура відновлюється і середовище загусає. Споживати агар-агар, тобто – розривати зв’язки в полімерних ланцюгах здатні тільки окремі види океанських мікроорганізмів.
Желатина – продукт, який отримують при виварці кісток. Складається з амінокислот та поліпептидів рідної довжини. Ці речовини здатні вживати багато видів мікробів. Тому в процесі росту багатьох з них желатина розріджується.
Всі живильні середовища повинні відповідати таким вимогам:
мати достатню кількість водита необхідних елементів живлення;
бути вільним від будь-яких мікроорганізмів (стерільним);
бути прозорим (для спостереження за ростом мікроорганізмів);
мати відповідний рівень рН.
При проведенні перших етапів діагностики інфекційної хвороби (висів із патологічного матеріалу) дослідник найчастіше працює із диференційно-діагностичними або спеціальними середовищами. На них можна отримати специфічні культуральні ознаки, які дозволяють відрізнити колонію збудника від представників супутньої мікрофлори (зміни в середовищі навкруги колоні або кольорові колонії). Для виділення чистої культури та перевірки чутливості до антибіотиків користуються середовищами загального призначення, а біохімічні дослідження проводять на середовищах різних типів.
ВИГОТОВЛЕНІ СЕРЕДОВИЩА: ___________________________________
Назва |
Склад |
Метод стерилізації |
Тип середовища |
рН |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
