§29. Рослинні угруповання

Рослинні угруповання — це не випадкове скупчення рослин, а закономірне, складене і змінене в процесі довгого історичного розвитку об'єднання видів, які ростуть при однорід­них умовах. Для кожної рослини потрібні певні умови існуван­ня (температура, світло, вологість), тому одні рослини зустрічаються в лісі, інші — на полі, болоті тощо. У природі одні рослини групуються з іншими; ці групування і назвали рослинними угрупованнями (фітоценозами).

Великі рослинні угруповання, наприклад ліси, луки, поля, болота, розпадаються на дрібніші: луки — заплавні, суходільні; ліси — хвойні, листяні, мішані.

До характерних ознак рослинного угруповання належать: ярусність у розподілі надземних і підземних органів рослин. Так, у лісі можна виділити дерева, чагарники, трави, мохи. У всіх у них різні вимоги до умов існування, тому в хвойних лісах, де мало світла, добре розвивається моховий покрив; дубові ліси світлі, тому там багато квіткових рослин. Ярусність добре простежується в лісі, коли одні рослини своїми кронами розміщуються над іншими; завдяки цьому на невели­кій площі росте велика кількість рослин.

Різну швидкість розвитку рослин в угрупованнях характеризує не просторовий фактор, як ярусність, а тимчасо­вий. Так, одні рослини цвітуть навесні, другі — влітку, треті — весь період; розвиваючись у різний час, рослини не заважають одна одній у рості.

Зміна одних видів іншими відбувається тоді, коли через погані умови існування одні види гинуть, а інші з'являю­ться. Наприклад, у заболоченій місцевості спочатку перева­жають мохи, потім поступово вони поступаються місцем волого­любним рослинам, які готують ґрунт для сухопутних трав'яних рослин і чагарників. Зміна умов життя є причиною зміни одних рослин іншими. Так, луки заростають лісом; на місці лісу може з'явитися болото і т. д. Зміна рослинних угруповань зумовлює­ться коливаннями клімату, зміною ґрунтів, впливом господар­ської діяльності людини.

Велике значення в житті людей має таке рослинне угрупован­ня, як ліс. Ліси поліпшують клімат, затримуючи вологу; запо­бігають змиву ґрунту і утворенню ярів; захищають фунти від вітрів; очищають повітря від шкідливих домішок, даючи людям місце для відпочинку і сприяючи вихованню естетич­них почуттів. Ліс використовується в народному господар­стві.

При всій різноманітності лісів їх можна розділити на певні групи рослинних угруповань, подібні за своїми природними властивостями. Тип лісу, як правило, встановлюють за перева­жаючою породою дерев.

Діброви. Дерева в дібровах розміщені ярусами: у першому (верхньому) ярусі — дуб; у другому — клен, липа, в'яз, ясен; у третьому—дика яблуня; в четвертому — листопадні чагар­ники і підлісок. Могутні дуби, супутні дерева й чагарники (липа, в'яз, ясен) утворюють у дібровах густу масу листя, через яке з трудом пробивається світло. Найбільш поширений дуб літній.

Рано навесні в лісі можна побачити цілу гаму кольорів — голубий, синій, жовтий, білий. Це цвітуть ранньоквітучі росли­ни: анемона дібровна, жовта анемона, ряст, жовтець весняний. Потім починають розвиватися дерева, останнім розвивається дуб. У кінці травня починають цвісти чагарники, зацвітають трав'яні рослини: чина, зірочник, конвалія, зеленчук і горлянка. Влітку діброви однотонні, восени знову перетворюються внаслідок зміни кольору листків дуба, ясена, клена, липи. На цьому фоні особливо чітко виділяються червоні ягоди калини, вічка бересклету бородавчастого.

Дуб досягає висоти 50 м. Перші 10—12 років він росте дуже повільно — по 10—15 см за рік. Живе дуб до 500—1000 років. Деревина його — дуже цінний будівельний і виробний матеріал. Кору використовують для дублення шкур. Відвар з кори застосовують у медицині. Жолуді — добрий корм для свиней, з жолудів готують сурогат кофе. .

Коротко зупинимось на характеристиці окремих представників рослинності дібров.

Копитняк. Рослина має шкірясті, вічнозелені, округлої форми і листки, які нагадують слід копита. Взимку під снігом листя залишається зеленим. Квітки темні й непоказні, сидять коло землі. Розмножується копитняк за допомогою кореневища.

Фіалка дивна. Рано навесні з'являються духмяні красиві квітки цієї рослини. Особливістю фіалки дивної є її квітки — вони безплідні, хоч і відбувається самозапилення (за цю особливість Карл Лінней назвав її дивною).

Зеленчук. У рослини темно-зелені, м'які, часто із сріблястими плямами листки. Квітучі пагони вертикальні, а вегетативні — повзучі.

Горлянка. Невисока рослина з розеткою яскраво-зелених, ледь блискучих прикореневих листків і довгим повзучим корене­вищем. Сині квітки зібрані в колосок. Цвіте наприкінці весни; поширюється за допомогою кореневища. Цілий рік у неї зелене листя.

Снитка. Рослина з великими тонкими листками. Росте частіше на галявинах. У деяких районах місцеве населення молоді живці снитки кладе в борщ замість капусти.

Вороняче око. Рослина отруйна. Свою назву одержала зав­дяки великій чорній ягоді, яка знаходиться між чотирма хресто­подібно розташованими великими листками.

Ялинники. Похмурий ялиновий ліс, він цілий рік зелений. У цьому лісі мало чагарників і трав'яних рослин. Більшість рос­лин має вічнозелене листя (брусниця, грушанка, плауни), чим створюють постійний зелений покрив.

Ялина — тіневитривала порода, не любить піщаного й забо­лоченого ґрунту. Створюючи суцільний покрив, зрівнює темпе­ратуру: під покривом ялини клімат більш рівний. У неї розви­ваються бокові корені без стрижневого кореня, тому від силь­ного вітру ялина падає. Цвіте в кінці травня; чоловічі квітки зібрані в невеликі жовті шишечки, а жіночі знаходяться в чер­воних насінних шишках.

Деревину ялини використовують у целюлозно-паперовій промисловості, суднобудуванні. З ялини добувають смолу, дьоготь, скипидар, каніфоль, дубильні речовини тощо. З її дере­вини виготовляють музичні інструменти. Насіння — поживний корм для білок і птахів. Ялина — красиве декоративне дерево в парках, особливо при посадці групами.

Трав'яна рослинність у ялиновому лісі пробуджується пізно. У кінці травня розцвітають цілі килими квасениці. Тоді ж цві­туть одинарник, веснівка і брусниця. Влітку зацвітає грушанка і зимолюбка. Квітки можна бачити все літо, у багатьох з них біле забарвлення — для приваблення комах, однак більшість рослин розмножується вегетативно. У ялинових лісах багато грибів.

Грушанка — невелика рослина з вічнозеленими листками гру­шовидної форми; квітки білі, зібрані в ледь нахилені китиці.

Квасениця — невелика рослина з трійчастими м'якими лист­ками. Листки їстівні (звідси іноді назва — «заяча капуста»). На ніч листки складаються і пробуджуються із сходом сонця; це — пристосування для захисту від випаровування і пагубної дії роси. Квітки білі з рожевуватим відтінком.

Зимолюбка — напівчагарник з вічнозеленими блискучими розрізаними листками; цвіте в липні. Червонуваті квітки зібрані в китицю, що нагадує грушанку.

Веснівка дволиста — маленька рослина з одним або двома листочками й суцвіттям з білих квіток, які нагадують конвалію. Цвіте весь червень, у кінці літа з'являються плоди у вигляді оранжево-червоних ягід.

Велику роль у житті рослин відіграють мохи.

Сосняки. Сосна—дуже непримхлива рослина. Росте вона на пісках, торфових болотах, каменях; світлолюбна, не переносить затінення. У сосни немає постійних супутників, як у дуба і ялини у сосняках можна зустріти різноманітні рослини. Залежно від розвитку трав'яного покриву сосняки називають чорничниками або брусничниками; у них дуже розвиваються мохи, папороті.

У сосни дуже цінна будівельна деревина. Із смоли одержують скипидар, каніфоль. Хвою і бруньки сосни використовують у медицині. Насіння є кормом для білки, шишкаря.

Розглянемо рослини соснового лісу.

Яловець — вічнозелений хвойний чагарник з їстівними ягодами. Деревина його дуже тверда й використовується для токар них робіт.

Верес — невисокий вічнозелений чагарник з вузькими, схожими на голки листками й величезною кількістю квіток бузкового кольору. Цвіте в кінці липня — на початку серпня.

Мучниця — невеликий вічнозелений чагарник з блискучими шкірястими листками, дуже схожий на брусницю, але має повзуче стебло й довгі гілки.

Під соснами зустрічаються дві цікаві рослини — очиток і молодило.

Очиток — невелика рослина з товстими соковитими листочками і жовтими або темно-рожевими квітками, зібраним в китицю. Соковиті листки молодила зібрані в кулеподібну розетку, схожу на цибулину. Цвіте дуже рідко.

На піщаних ґрунтах коло сосон росте піщана костриця з тонким стеблом і вузькими, згорнутими листками. Це тонконогий сизий невисокий злак. На пісках завжди можна зустріти нечуй-вітер волосистий з розеткою маленьких, дуже опушених листочків. Ростуть у сосняках котячі лапки — невеликі сріблясто-білі рослини із сухими рожевуватими або білуватими квітками. На вершинах піщаних бугрів зустрічається сон-трава з розсіченим листками і дуже великою однією лілуватою квіткою, оточено знизу сріблясто-білим опахалом.

Березняки. Важко уявити наші ліси без берези з її білим стовбуром і пухнастою, крислатою кроною. Найчастіше зустрічається береза бородавчаста (її гілочки вкриті жовтуватими бородавками, листки дрібні і ледь опушені). Порода ця світлолюбна, невибаглива до ґрунту, росте швидко і до 40 років досягає висоти майже 30 м.

Береза йде на вироби, на виготовлення фанери. З берести роблять козубки, плетені сумки, посуд. З берези одержую дьоготь, сажу. Березовий сік приємний і цілющий. У медицині використовують бруньки цього дерева. Березові дрова дають багато тепла. Бруньки й пагони — добрий корм для птахів. Постійно в березняках зустрічаються горобина, шипшина. По вирубках розростається малинник із своїми цілющими ягодами. У березняках чітко простежується зміна пір року. Навесні з'являються жовті квітки баранців, або первоцвіту, суцвіття якого зібрані в баранячий ріг і утворюють цілі поля. У середині травня з'являється купальниця, її золотисто-жовті кулі мелькають серед зелені до середини червня. Лісова герань цвіте в червні й липні. Плоди схожі на дзьоб журавля, тому її називають журавельником. У середині серпня листки в неї стають пурпуровими. Дрібні жовті кошики золотушника зібрані в китиці; цвіте з кінця червня до вересня. У траві можна побачити лісові дзвоники з темно-голубими великими квітками. Цвітуть у червні — липні. На ніч квітка схиляється, уберігаючи пилок від вологи.

Багато в березняках злаків. Куничник лісовий — високий злак з великою, крислатою волоттю. Багато осок. На вологих місцях зустрічається таволга в'язолиста з волоттю духм'яних квіток.

Завдання. 1. Перелічіть характерні ознаки рослинного угруповання. 2. Дайте коротку характеристику одного з рослинних угруповань. 3. Складіть біологічну характеристику однієї з рослин вашої місцевості (за вказівкою викладача).