- •Тема 4. Міжнародний валютний фонд (мвф)
- •4.1. Історія створення, цілі, функції та принципи мвф
- •4.2. Організаційна структура мвф
- •4.3. Членство у мвф, джерела грошових коштів
- •4.4. Головні напрями та механізми діяльності мвф
- •4.5. Кредити мвф, їх види та характеристика.
- •4.5. Умови надання кредитів мвф
- •1. Розширений кредитний механізм (есф)
- •2. Механізм кредиту «стенд-бай» (ссф)
- •3. Механізм пришвидшеного кредитування (рсф).
- •4.6. Україна і мвф
1. Розширений кредитний механізм (есф)
2. Механізм кредиту «стенд-бай» (ссф)
3. Механізм пришвидшеного кредитування (рсф).
4.5. Умови надання кредитів мвф
Надання МВФ кредитів країнам-членам пов'язано з виконанням ними встановлених політико-економічних умов. Цей порядок, що має назву «обумовленості», будується на таких принципах, визначених Фондом:
Поверненість наданих Фондом фінансових ресурсів: пул коштів, який перебуває в розпорядженні МВФ, є рівнодоступним для всіх країн-членів; тому кожен член, позичаючи тимчасово ресурси на визначених умовах в іншого члена через пул, зобов'язаний їх повертати у міру вирішення проблеми дефіциту платіжного балансу.
Обґрунтування реальності повернення ресурсів передбачає, що повернення коштів повинно бути забезпечено впродовж нормального терміну погашення боргу.
Країна-отримувач ресурсів в МВФ виплачує суму зборів, потрібних для покриття оперативних витрат і компенсації ресурсів країні-донору. Ці процентні ставки є дещо нижчими порівняно з ринковими, що продиктовано цілями до співпраці (0,5-1%).
Варто зауважити, що, незалежно від кредитного механізму, що використовується, МВФ у своїй діяльності дотримується жорсткої фінансової політики, що передбачає дотримання країнами, що потребують позичкових коштів, зобов'язань координувати свою політику з рекомендаціями МВФ. У рекомендаціях МВФ закладено критерії, що є обов'язковими для виконання як для країн, що розвиваються, так і для країн із перехідною економікою. Це зокрема, такі критерії:
макроекономічна політика позичальника повинна бути спрямована на забезпечення активного сальдо платіжного балансу як головного фактора виплати основної частини боргу та процентів;
стабілізація внутрішнього попиту за рахунок обмеження державних витрат;
використання позичок на фінансування виробничої сфери, виплата основної частини боргу та процентів за рахунок прибутку, що отримується у виробничий сфері;
забезпечення бездефіцитності (рівноваги) державного бюджету через скорочення невиправданих державних видатків і стримування інфляції;
проведення ефективної податкової політики, що сприяє розвитку інвестування і підприємництва та забезпечує збирання податків для покриття державних видатків;
стабілізація грошового обігу, що передбачає проведення девальвації, а в окремих випадках — грошових реформ;
забезпечення максимального використання ринкових механізмів і конкуренції як засобу підвищення конкурентоспроможності економіки: відміна контролю над цінами і заробітною платою, вільний доступ на внутрішній ринок і конкуренція з боку товарів, що імпортуються;
здійснення структурної перебудови економіки як основи довгострокового розвитку;
забезпечення стабільності політичної влади.
Свої рекомендації країнам-членам МВФ базує на монетаристській концепції, яка враховує взаємозалежність між величиною грошової маси у країні, обсягу сукупного попиту, з одного боку, і станом платіжного балансу — з другого.
