3. Класифікація страхових правовідносин (самостійно).

• критерії класифікації СПв;

• класифікація страхування СПв згідно з міжнародними нормами

Можна виділити найістотніші класифікаційні ознаки, за допомогою яких класифікують страхування і які мають найбільше значення як у теоретичному, так і у практичному розумінні, а саме:

• історичні (етапи розвитку страхової справи; час виникнення окремих видів страхування);

• економічні (інвестиційна складова договору страхування; рід небезпеки; об'єкт страхування);

• юридичні (вимоги міжнародних угод і внутрішнього законодавства; форма організації страховика; форма проведення страхування).

Нас найбільше цікавить класифікація за юридичними ознаками. Вона передбачає кілька підходів. Насамперед це — виділення певних класів страхування згідно з міжнародними нормами. Так, згідно з директивами ЄС з 1 січня 1978 р. країни — члени

цієї організації використовують класифікацію, яка встановлює 7 класів довгострокового (життя і пенсій) і 18 класів загального страхування.

Довгострокове страхування (страхування життя і пенсій):

Клас І. Страхування життя і ренти (ануїтетів) (ИГе апсі апішііу).

Клас II. Страхування до шлюбу і народження дитини (Маггіа^Ле-ге апсі Ьігсп).

Клас III. Зв'язане довгострокове страхування життя (Ілпк 1оп§ Іеггп).

Клас IV. Безперервне страхування здоров'я (Регтапепі ЬеаШі).

Клас V. Тонтіни (Топііпез).

Клас VI. Страхування виплати капіталу (Саріїаі гедетрііоп). Клас VII. Страхування пенсій (Репзіоп іипсі тапа§етепІ). Загальне страхування:

Клас 1. Страхування від нещасних випадків (Ассійепі).

Клас 2. Страхування на випадок хвороби (Зіскпезз).

Клас 3. Страхування наземних транспортних засобів (Ьапсі УЄ-пісіез).

Клас 4. Страхування залізничного транспорту (Каі1\уау гоШп§ кіоск).

Клас 5. Страхування авіаційної техніки (Аігсгаіі).

Клас 6. Страхування суден (Бпірз).

Клас 7. Страхування вантажів (Ооосіз іп ігаїші).

Клас 8. Страхування від пожеж і стихійного лиха (Pire апсі паїи-гаї Гогсез).

Клас 9. Страхування власності інше, ніж передбачене класами 3 — 8 (Оіпег сіата^ле іо ргорейу).

Клас 10. Страхування відповідальності власників моторизованих транспортних засобів (Моїог уепісіез ИаЬііїгу).

Клас 11. Страхування відповідальності власників авіаційної техніки (Аігсгагі ІіаЬіШу).

Клас 12. Страхування відповідальності власників суден (ІлаЬіІііу іог зЬірз).

Клас 13. Страхування загальної відповідальності (Оепегаї ІіаЬі-

ійу).

Клас 14. Страхування кредитів (СгесШ).

Клас 15. Страхування поручительств (застави) (ЗигеїузМр).

Клас 16. Страхування фінансових втрат (Мізсеїіапеоиз Ппапсіаі Іозз).

Клас 17. Страхування судових витрат (Ье§а1 ахрепзез).

Клас 18. Страхування фінансової допомоги (Аззізіапсе).

Згідно з цією класифікацією в багатьох країнах страхова діяльність ліцензується. Починаючи з 1996 р. приблизно такий самий підхід до виокремлення класів (вони названі "видами") страхування при видачі страховикам ліцензій практикує державний наглядовий орган у галузі страхування — Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. Хоча слід зазначити, що окремої класифікації з поділом страхування на "життя" і "не-життя" у нас немає.

Перелік видів страхування, на які видаються ліцензії, визначено в ст. 6 Закону "Про страхування". Тобто йдеться про класифікацію страхування з офіційної точки зору, згідно з вимогами внутрішнього законодавства України. Ця класифікація передбачає такі види страхування:

1. Страхування життя.

2. Страхування від нещасних випадків.

3. Медичне страхування (безперервне страхування здоров'я).

4. Страхування здоров'я на випадок хвороби.

5. Страхування залізничного транспорту.

6. Страхування наземного транспорту (крім залізничного).

7. Страхування повітряного транспорту.

8. Страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту).

9. Страхування вантажів та багажу (вантажобагажу).

10. Страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ.

11. Страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5—9).

12. Страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника).

13. Страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника).

14. Страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника).

15. Страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12—14).

16. Страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту).

17. Страхування інвестицій.

18. Страхування фінансових ризиків.

19. Страхування судових витрат.

20. Страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій.

21. Страхування медичних витрат.

22. Інші види добровільного страхування.

З

Безперечна перевага такої класифікації полягає в тому, що вона значною мірою наближена до загальноєвропейських стандартів. Це сприяє взаєморозумінню між вітчизняними та іноземними страховими компаніями, що з огляду на інтернаціональний характер страхового бізнесу є дуже позитивним.

Іноді існує потреба у класифікації за формою організації (юридичним статусом) страховика. Така класифікація використовується переважно з метою забезпечення державного регулювання страхової діяльності (видача ліцензій, ведення державного реєстру страхових компаній тощо), контролю за страховиками, аналізу розвитку страхового ринку в інституційному і територіальному аспектах. У цьому плані можна виділити страхування комерційне (в Україні згідно з чинним законодавством його здійснюють страхові компанії, створені у формі акціонерних товариств відкритого і закритого типів, повних, командитних товариств, товариств з додатковою від­повідальністю), взаємне (його здійснюють товариства взаємного страхування), державне (його здійснюють спеціалізовані державні страхові організації).

Наступною важливою класифікаційною ознакою є галузева ознака, яка грунтується на різниці в об'єктах страхової охорони. Предметом страхової охорони є об'єкти цивільних прав у вигляді матеріальних і особистих нематеріальних благ ,,

Формування класифікації страхових правовідносин на підставі предмета страхової охорони виділяє страхування майнове (об'єкти — матеріальні цінності, майно), особисте

(об'єкти — життя, здоров'я, працездатність) та страхування відповідальності (об'єкт

майнова відповідальність перед третіми особами).

Однак поділ страхових правовідносин за галузями не дозволяє виділити конкретні страхові інтереси суб'єктів страхових відносин. Конкретизація інтересів вимагає виділення в кожній галузі самостійної підгалузі або виду страхування.

Подальша класифікація страхових правовідносин може здійснюватися за різними критеріями. Так, класифікація особистого страхування здійснюється за такими критеріями²:

За видом особистого страхування:

• страхування життя;

• страхування від нещасних випадків;

• медичне страхування.

За кількістю осіб, зазначених у договорі:

• індивідуальне (страхувальником є одна фізична особа);

• колективне (страхувальниками або застрахованими особами є група фізичних осіб).

За тривалістю страхового забезпечення:

• короткострокове (до 1 року);

• середньострокове (1—5 років);

• довгострокове (6—15 років).

За умовами ліцензування страхової діяльності на території України страхування відповідальності включає такі види страхування:

• цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

• цивільної відповідальності перевізника;

• цивільної відповідальності підприємств — джерел підвищеної небезпеки;

• професійної відповідальності;

• відповідальності за невиконання зобов'язань;

• інших видів відповідальності.

Крім того, залежно від принципу розподілу відповідальності між страховиками застосовуються особливі види страхування: співстра-хування та перестрахування.

Учасники страхових правовідносин