2. Страхувальник, застрахований, вигодонабувач

Важливим суб'єктом страхових правовідносин є страхувальник.

Він набуває статусу суб'єкта страхових правовідносин з моменту укладення договору страхування або на підставі закону (обов'язкове страхування).

Відповідно до ст. З Закону "Про страхування" страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. В міжнародній страховій практиці для визначення страхувальника також використовується термін "адцеррайтер". Страхувальник вступає в конкретні, відносини зі страховиком. При цьому він керується страховими інтересами страховика і суспільства в цілому.

Третьою особою у страхових правовідносинах можуть бути застраховані особи та вигодонабувачі. Вказані особи не є страховиком або страхувальником за конкретним договором страхування.

Так, страхувальники можугь укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застрахована особа — це фізична особа, життя, здоров'я і працездатність якої є об'єктом страхового захисту. Застрахованою є фізична особа, на користь якої укладено договір страхування. На практиці застрахована особа може бути водночас страхувальником, якщо сплачує грошові (страхові) внески самостійно. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.

Страхувальники мають право при укладенні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страхувальники мають право при укладенні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати громадян або юридичних осіб — вигодонабувачів, які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування. В цьому разі вишдонабувачами за договорами страхування будуть ті особи, яким страхувальник заподіє шкоду, тому така особа в договорах страхування відповідальності не конкретизується, оскільки наперед її вказати неможливо. Як сам вигодонабувач, так і розмір завданої йому шкоди визначаються лише після настання страхового випадку.

3. Страхові агенти

Страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Інститут страхових посередників спрямований на поліпшення та полегшення діяльності суб'єктів підприємниць­кої діяльності на ринку страхових послуг, а також на посилення захисту майнових інтересів юридичних та фізичних осіб під час отримання страхових послуг через страхових посередників. На нинішньому етапі розвитку правової системи України діяльність страхових посередників ще не отримала значного поширення, хоча відповідно до сучасного законодавства посередники виступають у ролі "об'єднуючої ланки" між страховою компанією та клієнтом, допомагаючи йому обрати найбільш вигідний вид страхування і захистити його інтереси у випадку виникнення ускладнень із виплатою страхового відшкодування.

У теорії цивілістики та практиці ведення страхового бізнесу розрізняють три основних види страхових посередників: 1) страхові агенти; 2) страхові брокери; 3) перестрахові брокери. ЦК, Закон "Про страхування" та Положення про порядок провадження діяль­ності страховими посередниками, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 р. № 1523, закріпили основні положення страхової посередницької діяльності та види посередницьких послуг.

Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультативні, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою.

укладенням та виконанням (супроводженням) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим уповноваженим органом, який здійснює нагляд за страховою діяльністю.

Більшість учасників цивільного обігу не можуть оцінити основних переваг діяльності через страхових посередників, існування яких зробило цей інститут досить популярним за кордоном, оскільки ототожнюють страхового брокера зі страховим агентом, а різниця між ними досить суттєва.

Агентська діяльність полягає в діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат.

Страхові агенти — громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням

страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють у його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Страхові агенти є продавцями страхових послуг і завжди діють від імені страховика. Агентами можуть бути як фізичні особи (які працюють на основі трудового договору із страховою компанією або на основі агентської угоди як суб'єкти підприємницької ді­яльності), так і юридичні особи. На нинішньому етапі розвитку страхового бізнесу страховими агентами все частіше виступають юридичні особи, що здійснюють необхідний страховий захист, але для яких страхове посередництво не є основним видом діяльності (наприклад, комерційні банки, туристичні агентства, транспортні організації, торговельні компанії, готелі та ін.). В Україні страховими агентами виступають "Укрзалізниця", аеропорт "Бориспіль", велика кількість туристичних агентств, авіакомпа­ній тощо.

При здійсненні страхової діяльності через страхових агентів, необхідно враховувати такі вимоги.

По-перше, договір про надання страхових агентських послуг — агентська угода — укладається в письмовій формі між страховиком і страховим агентом. В ній визначаються права та обов'язки сторін щодо порядку укладення, обслуговування та виконання договорів страхування, порядок внесення страхових платежів, умови здій-

снення взаєморозрахунків між ними, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов зазначеної угоди, інші умови за згодою сторін.

По-друге, якщо договір страхування укладається за посередництва страхового агента, суб'єкти цивільно-правових відносин мають дотримуватися таких вимог:

• страховий агент, що отримує страхові платежі від страхувальників, зобов'язаний перерахувати ці кошти на рахунок страховика протягом двох робочих днів після отримання відповідних страхових платежів, а також оформити договір страхування не пізніше одного робочого дня з моменту отримання страхового платежу;

• страховий агент зобов'язаний щодекадно подавати страховику відомості про укладені договори страхування та розміри отриманих платежів;

• у разі несвоєчасного перерахування страховим агентом страхових платежів або порушення ним терміну оформлення договорів страхування без поважних причин страховик зобов'язаний призупинити дію агентської угоди не менш ніж на три місяці.

Неналежний контроль страховика за діяльністю його страхових агентів кваліфікується як порушення страхового законодавства.

По-третє, крім укладення договорів страхування, надання страховим агентом страхових послуг проводиться також шляхом реалізації страхових полісів. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 283 "Про встановлення порядку виготовлений бланків цінних паперів і документів суворого об­ліку" бланки страхових полісів віднесено до номенклатури бланків суворого обліку. Бланки суворого обліку відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від ЗО листопада 1999 р. № 291, обліковуються на балансовому рахунку 08 "Бланки суворого обліку", на якому ведеться облік їх наявності та руху. Аналітичний облік бланків суворого обліку ведеться по кожному виду бланків і за місцями їх зберігання. Тому прийом-пере-дача бланків страхових полісів страховому агенту має оформлятися із застосуванням форм обліку бланків суворої звітності, затверджених наказом Міністерства статистики України від 11 березня 1996 р. № 67 "Про затвердження типових форм первинного обліку бланків суворої звітності".