Планшет № 2 ( м.1:100 000) Карта ґрунтового покриву земельного масиву № 1
8 – чорнозем лучний середньосуглинковий;
10 – чорнозем південний солонцюватий легкоглинистий;
11 – темно-каштановий солонцюватий середньоглинистий.
Рис. 1 Карта Миколаївської області
ВСТУП
Людське суспільство впливає на навколишнє середовище головним чином у процесі виробничої діяльності. Основною сферою і формою взаємодії виробництва і навколишнього середовища є природокористування.
На даному етапі розвитку продуктивних сил поняття “природокористування” означає сукупність наукових досліджень та практичного втілення взаємовідносин між природою і людиною. Об’єктом природокористування є комплекс взаємовідносин між природним середовищем як умовами життя суспільства, джерелом природних ресурсів і соціально-економічним розвитком суспільства. Головне завдання природокористування - оптимізація цих відносин з метою збереження та відтворення середовища життєдіяльності людини.
Збалансоване природокористування - це таке використання природних ресурсів, за якого витрачений природний ресурс повністю відновлюється, або замінюється рівноцінним , при цьому досягається нульовий або позитивний баланс.
Метою даної курсової роботи є розробка проекту збалансованого природокористування на території Миколаївської області.
Дана робота є досить актуальною в наш час, оскільки взаємозв’язок людини з природою, взаємовплив їх є як ніколи тісним та важливим. Завжди потрібно пам’ятати про потреби не лише сьогодення, а й майбутнього і раціонально підходити до природокористування.
Об’єктом даного курсової роботи є екологічні процеси, що протікають у Миколаївській області та які ми досліджуємо. Предметом є кількісні та якісні показники, які характеризують ці процеси.
В ході роботи ми повинні оцінити природні та соціально-економічні умови області, навести характеристику поверхневих і підземних вод, основні джерела їх забруднення, визначальні принципи збалансованого використання водних ресурсів. Також буде розроблена структурно-функціональна схема збалансованого землекористування на території фермерського господарства “Радість”.
Розділ 1. Природні та соціально-економічні умови миколаївської області
Фізико-географічні умови Миколаївської області.
Центром області є м. Миколаїв. До складу області входять: 19 районів, 5 міст обласного підпорядкування (Миколаїв, Вознесенськ, Очаків, Первомайськ., Южноукраїнськ), 4 міста районного підпорядкування (Баштанка, Нова Одеса, Новий Буг, Снігурівка), 17 сіл та 894 смт.
Миколаївська обл. розташована на півдні України (рис.1), в межах басейну річки Південний Буг, і займає площу понад 24,6 тис. км (4,1% території України). На заході вона межує з Одеською, на півночі – з Кіровоградською, на сході – з Херсонською та Дніпропетровською областями, а на півдні омивається Чорним морем.
Рельєф області являє собою рівнину, нахилену у південному напрямі. Більша частина області лежить у межах Причорноморської низовини. На півночі простягаються Подільська височина (правобережжя Південного Бугу) та Придніпровська височина (лівобережжя Південного Бугу). Глибоко в суходіл врізаються Дніпровсько-Бузький, Березанський, Тилігульський та Анджигольський лимани. До території області належать острів Березань й Кінбурська коса.
Область розташована в межах двох фізико-географічних зон лісостепової (Кривоозерський і західна половина Первомайського району) і степової (решта території). Ландшафти представлені заплавними комплексами (заплавні ліси й луки), ділянками піщаного степу, вапняковими степами, прибережно-водними комплексами, наскельними дібровами, кам’янистими степами тощо.
Клімат області помірно континентальний з м’якою малосніжною зимою та спекотним посушливим літом, що супроводжується суховіями і пиловими бурями. Пересічна температура січня становить – 40С, липня – +270С. Зима малосніжна, порівняно тепла. Максимум опадів випадає влітку, переважно у вигляді злив. Море у купальний сезон (червень-серпень) прогрівається біля берега до +240С. [1]
Лісистість області складає 3,9%. По районах вона досить неоднорідна й коливається від 2% у Березанському районі до 6,3% у Вознесенському. Всі ліси віднесені до першої групи. У північній та північно-західній частинах області на звичайних чорноземах ростуть: типчак, ковила, калерія і велика кількість степового різнотрав’я як перекотиполе, адоніс, в значних кількості кореневище, а також злаки, особливо степовий стоколос та інші сухолюбні злаки. Найбільш характерні види тварин для цієї території є: заєць-русак (170 тис.), лиса (4 тис.), кабан (1,5 тис.), єнотовидна собака, косулі та куниці. З птахів зустрічаються перепел, жайворонок, сіра куріпка, кулик та журавель.[2]
Водні ресурси. Головна водна артерія Миколаївщини – Південний Буг, що посідає третє місце серед українських річок за своїми розмірами, довжиною 257 км у межах області. Друга по довжині ріка області – Інгул (179 км), упадає в Південний Буг у межах Миколаєва. Усього по території області протікає 85 річок, завдовжки 10 км кожна.
Озера області майже всі солоні, найбільше серед них – Бейкуський лиман. Миколаївська обл. на півдні займає кілька сотень кілометрів берегової лінії Чорного моря і його лиманів. Узбережжя Чорного моря розрізане Дніпровсько-Бузьким, Тилігульським і Бережанським лиманами.
Серед зональних типів ґрунтів переважають чорноземи звичайні середньо гумусні та мало гумусні (на півночі), чорноземи південні мало гумусні, каштанові і темно-каштанові слабо солонцюваті (на крайньому півдні), алювіальні лучні (у заплавах) та лучні осолоділі (у подах). Майже всю територію Миколаївської обл. розорано.
Корисні копалини представлені головним чином нерудним комплексом. Розробляється родовище нікелю, є родовища уранових руд. Видобуток граніту проводився у 18 великих родовищах, зустрічаються гнейси, кварцити й польовий шпат. Миколаївщина має великі запаси будівельних матеріалів. Промислове значення мають також поклади вапняків 16,4 млн. т, каоліну 113,6 млн. куб. м і т.п.[6-8]