Зміст шкільного курсу інформатики

Зміст курсу інформатики включає сукупність двох взаємопов’язаних компонентів: теоретичного і практичного. Теоретична частина курсу спрямована на формування в учнів основ інформаційної культури, навичок аналізу і формалізації предметних задач, ознайомлення з такими поняттями як інформатизація, повідомлення, властивості інформації, інформаційні процеси, алгоритм, виконавець алгоритму, структура алгоритму, величина, типи величин. Практичний аспект пов’язаний з виробленням навичок роботи з готовим програмним забезпеченням, написанням програм однією з конкретних мов програмування, використання глобальної мережі Інтернет для обміну інформацією та повідомленнями, її пошуку. Необхідність вироблення практичних навичок і умінь роботи на комп’ютері передбачає значне підвищення питомої ваги практичних занять (порівняно з іншими предметами) у загальній структурі курсу, надаючи курсу інформатики специфічні риси, які відрізняють його від інших предметів.

На добір змісту шкільного курсу інформатики впливають дві групи основних чинників:

1. Науковість і практичність. Зміст навчального курсу інформатики повинен іти від науки інформатики (тобто не суперечити сучасному стану науки і бути методологічно витриманим); вивчення предмета повинно давати такий рівень фундаментальних знань учнів, який дійсно міг би забезпечувати підготовку учнів до майбутньої професійної діяльності в різних сферах (практична мета).

2. Доступність і загальноосвітність. Матеріал, який включається до курсу інформатики, має бути доступним для засвоєння учнем. Курс інформатики повинен, крім того, відображати найбільш загальнозначущі, загально культурні, загальноосвітні відомості з відповідної галузі наукових знань.

Обумовлюючи зміст навчального предмета цілями навчання, саме через поняття і міру їх сформованості в учня можна визначити досить точно, чи досягнуті поставлені цілі. Взаємовплив цілей і змісту навчан­ня двосторонній: формулюючи цілі необхідно якомога детальніше описати необхідні результати навчання, виділивши системи понять, що формуються, і умінь, визначивши і приписавши кожному компоненту вагову характеристику, що відображає його важливість на даному ета­пі навчання, а також розробити систему тестів для ефективного контро­лю управління навчально-пізнавальною діяльністю на всіх етапах на­вчання. Таким чином, системи понять, що формуються, є одним з осно­вних критеріїв досягнення цілей навчання.

Програми навчання в середніх школах досить жорстко обмежують безліч понять, що вивчаються в різних предметах. Тільки останнім часом почали говорити про варіативність програм, про можливість ви­бору комплекту дисциплін, а вчителем — методики навчання і змісту цих дисциплін. Орієнтиром вибору змісту, критерієм його обов'язково­го ядра, повинні стати стандарти освіти з різних предметів і для різних вікових груп, Для реалізації такого вибору необхідна передусім наяв­ність якісних навчальних посібників, їх різноманіття, якого сьогодні практично не існує. Виключення становить Інформатика, яка, по-перше, остаточно сформувалася як шкільний предмет лише кілька років тому, а її основи є інваріантною частиною наукових і навчальних видань, і, по-друге, з цього предмета є кілька чинних підручників.

Слабка матеріально-технічна база переважної більшості шкіл, які не мали до початку введення курсу інформатики необхідної обчислюваль­ної техніки, призвела до розриву між теоретичним і практичним компо­нентами змісту навчального предмета, до зміни системи цілей навчання. Це знайшло відображення і у відсутності єдності в трактуванні змісту інформатики як загальноосвітнього предмета. Існують розходження змісту матеріалу, який вивчається учнями в різних школах і у різних учителів, із змістом і загальною концепцією курсу, відображеними у програмі. Часто спостерігався ухил у бік навчання програмуванню якоюсь мовою.

У найбільш складному становищі виявилися школи, що не мали ніякої обчислювальної техніки. Незважаючи на те, що сам курс інфор­матики на першому етапі його впровадження і планувався як безмашинний, реальна практика викладання засвідчила, що ефективність за­нять з теоретичною частиною, яка не підтримується практикою, істот­но знижується.

Відсутність можливості систематичного використання на уроках засобів сучасної обчислювальної техніки не дозволяє реалізувати весь загальноосвітній потенціал, закладений у теоретичній частині курсу, при цьому значно ослаблюється і його практична спрямованість.

У школах, що мають обчислювальну техніку, вчителі зіткнулися з іншими проблемами. Серед них потрібно виділити дві:

• різнотипність обчислювальної техніки, яка є в цих школах, як за технічними можливостями, так і за програмним забезпеченням і мовами програмування, які використовуються;

• майже повна відсутність педагогічних програмних засобів (ППЗ), спеціально призначених для програмної підтримки чинного курсу інформатики, що призвело до зміни основних ідей курсу з креном у бік навчання програмуванню тією чи іншою мовою програму­вання.

Це спричинило появу різних методичних систем навчання, особ­ливо щодо методів навчання і організаційних форм проведення занять. При цьому основним методом введення школярів у зміст предмета був пояснювально-ілюстративний. Однією з причин цього було і залучення до викладання інженерів-програмістів, які не володіють арсеналом ме­тодичних прийомів організації занять за умов класно-урочної системи навчання.

Зазначені негативні моменти призводять до порушення внутрішніх зв'язків між компонентами методичної системи навчання.

Одночасно потрібно відзначити і позитивний досвід. Практика навчання інформатики виявила специфіку предмета, що знайшла відо­браження у формах організації занять, які здобули поширення (сти­хійно): крім уроків з поясненнями і розв'язуванням задач, уроки-лекції, семінари, спеціальні практичні заняття. Змінилося співвідношення на користь форм, що передбачають більшу питому вагу самостійної роботи учнів. По суті, це відображає потреби щодо навчання нового предмета в більш ретельному методичному опрацюванні питання про форми організації занять, які враховують його специфіку.

Аналіз характеру діяльності людей, зайнятих в інформаційній «індустрії», свідчить, що провідною тут є групова форма діяльності. Враховуючи необхідність передавання майбутнім випускникам не тіль­ки деякої суми знань і умінь, а й навичок роботи в колективі, потрібно ширше застосовувати такі форми роботи учнів, як семінари, навчальні дискусії, колективно-розподільчі форми роботи з навчальним матеріа­лом. Використання цих форм у навчанні інших предметів, методично обґрунтоване поєднання групових та індивідуальних форм організації навчальної роботи школярів при провідній ролі групових форм дає можливість забезпечити краще засвоєння програмного матеріалу, роз­виток самостійності й активності учнів.

Специфіка курсу, пов'язана з широким застосуванням комп'ютерів у процесі навчання, дозволяє ефективно використовувати на практиці навчання систематичну поточну перевірку та оцінювання знань учнів (на основі єдиних завдань, які зберігаються та розповсюджуються на стандартному носієві — дискеті), з автоматичним опрацюванням під­сумків перевірки і одержанням результатів їх статистичного аналізу.

Одним з напрямів удосконалення методики навчання інформатики є створення цілісного навчально-методичного комплексу з цього предме­та. Складність навчально-методичного комплексу з курсу інформатики як системи, що включає в себе не тільки підручники і методичні посіб­ники, а й систему книжок для читання, методичні посібники щодо застосування ППЗ, нарешті, самі програмно педагогічні засоби, потребує для його створення залучення широкого кола фахівців як у галузі педагогіки, так і в галузі програмування.

Перспективним є підхід до створення інструментальних програм, які дозволяють сформувати в учнів навички застосування комп’ютерів як засобу підвищення ефективності їх навчальної діяльності, що, в свою чергу, дозволить розвинути їх пізнавальну активність і самостійність, критичне та творче мислення.