Регіональна мережа Екстранет
Екстранет (Extranet) - мережеві зв'язки, які використовують технології Інтернету, щоб зв'язати Інтранет-бізнес з Інтранет-замовниками, постачальниками або іншими діловими партнерами.
Компанії можуть встановлювати прямі зв'язки приватної мережі, або створювати приватні безпечні зв'язки Інтернету, що викликало появу віртуальних приватних мереж. Також компанія може використовувати незабезпечений Інтернет як зв'язок Екстранету між Інтранетом та користувачами, але при цьому застосовувати шифрувальні дані і власні системи мереж, щоб забезпечити адекватний захист. Таким чином, Екстранет дає можливість замовникам, постачальникам, консультантам, субпідрядникам, діловим людям звертатися в обрані веб-сайти Інтранету й інші бази даних компаній (рис. 5.3).
Рисунок 5.3 – Взаємодія споживачів, бізнесменів та інших партнерів за допомогою Екстранет
Ділове значення Екстранету випливає із кількох факторів. Спочатку технологія веб-браузера мережі Екстранет шукала замовника і давала доступ постачальникам ресурсів Інтранету набагато простіше і швидше, ніж попередні ділові методи. Також Екстранет дає можливість організаціям запропонувати нові види інтерактивних допустимих мережею послуг їх діловим партнерам. Таким чином, Екстранет - це другий шлях, яким бізнес може формувати і посилювати стратегічні зв'язки з зарубіжними контрагентами. Екстранет може допускати і покращувати співпрацю замовників і ділових партнерів, полегшувати інтерактивну розробку програм, які, в свою чергу, дозволяють пришвидшувати операції в бізнесі.
Переваги використання Екстранет-рішень:
зменшення часу на повторне введення даних завдяки автоматичному перенесенню їх із одного різновиду документів в інший;
зниження витрат паперу на поштові послуги та інші супутні витрати завдяки безперешкодному передаванню документів в електронному вигляді;
зменшення часу на оплату рахунків завдяки автоматизованій підготовці рахунків в електронному вигляді, швидкому опрацюванню рахунків отримувачем (платником) і здійснення оплати в електронній формі;
скорочення витрат на утримання персоналу, що займався процесами паперового документування завдяки тому, що автоматизоване створення, зберігання, пошук і перегляд документів в електронному вигляді дає змогу економити час, до того ж, порівняння документів, зокрема текстовий аналіз, може бути автоматизований;
зменшення витрат на здійснення комунікацій телефоном і факсом завдяки зменшенню потреби у зовнішніх переговорах по телефону та в обмінові повідомленнями по факсимільному зв'язку.
Сервісно-орієнтовані іс
Сервісно-орієнтована архітектура (англ. Service-Оriented Аrchitecture, SOA) – архітектурний шаблон програмного забезпечення, що запроваджує архітектурну модель, спрямовану на підвищення ефективності, швидкості та продуктивності роботи підприємства шляхом позиціювання служб (сервісів) як первісних засобів рішення проблем у підтримку стратегічних напрямків діяльності підприємства.
Сервісно-орієнтовані архітектури з'явилися внаслідок розгляду програмних компонентів як готових сервісів, визначення для них інтерфейсів взаємодії в рамках нових архітектур ПЗ, зв'язаних із сервісами, у середовищі розподілених систем (CORBA, DCOM і EJB) і веб-сервісів у середовищі Інтернету. Такі архітектури зараз активно розвиваються разом із відповідними засобами їх підтримки та опису (XML, SOAP, WSDL і ін.) та механізмами взаємодії звичайних сервісів розподілених застосувань і веб-сервісів Інтернету.
Сервіс визначається як відкритий компонент, що може бути елементом швидкої та дешевої композиції у прикладні застосування. Сервіси пропонуються так званими провайдерами (постачальниками) – організаціями, які реалізують сервіси, надають їхні описи та іншу технічну або комерційну підтримку, якої потребують потенційні користувачі. Описи сервісів містять у собі інформацію про їхні можливості, інтерфейси, поведінку та якісні характеристики. Завдяки такому опису користувач може знайти сервіси, вибрати потрібні йому і інтегрувати їх у свою композиційну структуру як готовий ресурс.
Сервіс (service) – це ресурс, що реалізує деяку функцію (у тому числі бізнес-функцію), є повторно використовуваним компонентом і містить у собі технологічно незалежний інтерфейс з іншими ресурсами. Наприклад, сервіси транзакцій, іменування, безпеки в моделі CORBA.
Архітектура SOA має форму піраміди, що складається з кількох шарів:
1. Підґрунтям піраміди є базові сервіси і базові операції, а саме, публікація, виявлення, вибір і зв'язування, які націлені на створення і використання описів сервісів.
2. Шар композиції – це консолідація багатьох функціональних сервісів у єдиний складений сервіс, а саме, контроль виконання сервісів і керування потоками даних між ними; публікація подій вищого рівня шляхом фільтрації, підсумовування, кореляції подій компонентів; забезпечення цілісності сервісу та накладання обмежень на його компоненти; досягнення якості композиції сервісів, включаючи показники виконання, секретності, контролю доступу тощо.
3. Шар менеджменту сервісу, а саме, керування платформою сервісу, розгортання, ведення статистики виконання, підвищення ефективності, забезпечення прозорості ходу виконання транзакцій, відстеження стану ходу виконання тощо.
Переважна форма реалізації сервісів – це веб-сервіси (Web Services), які зберігаються та ідентифікуються за URL-адресами і взаємодіють між собою за допомогою мережі Інтернет шляхом віддалених викликів (Remote Procedure Call). Стрімке поширення Інтернету призвело до того, що традиційне єдине інтегроване підприємство минулих поколінь все частіше заміняється мережею бізнесів, які спільно виконують певні функції при тому, що і власність, і менеджмент розподілені між партнерами. Інтернет об'єднує в собі багато різних платформ, а інформація міститься в різноманітних джерелах даних. Тому актуальною є проблема зв'язку таких різнорідних даних, а також створення способу, який дозволяє отримувати їх у вигляді, зручному для подальшої обробки. Концепція веб-сервісів повинна вирішити задачу об'єднання, інтеграції різнорідних систем на основі відкритих стандартів.
Веб-сервіси є концепцією створення таких програм, функції яких можна використовувати за допомогою стандартних протоколів Інтернет. В даний час цю концепцію застосовують і розвивають багато провідних компаній в IT області. Концепція веб-сервісів реалізується за допомогою ряду технологій, які стандартизовані World Wide Web Consortium (W3C).
Взаємозв'язок цих технологій умовно можна представити таким чином (рис. 5.4).
Рисунок 5.4 – Концепція веб-сервісів
Веб-сервіси є одним з варіантів реалізації компонентної архітектури.
XML є фундаментом для створення більшості технологій, пов'язаних з веб-сервісами.
Для віддаленої взаємодії з веб-сервісами використовується Simple Object Access Protocol (SOAP). SOAP забезпечує взаємодію розподілених систем, незалежно від об'єктної моделі, операційної системи або мови програмування. Дані передаються у вигляді особливих XML документів особливого формату.
Згідно з визначенням W3C, веб-сервіси - це програми, які доступні за протоколами, що є стандартними для Інтернет. Немає вимоги, щоб веб-сервіси використовували якийсь певний транспортний протокол. Специфікація SOAP визначає, яким чином зв'язуються повідомлення SOAP і транспортний протокол.
Найчастіше реалізується передача SOAP повідомлень по протоколу HTTP. Також широко поширене використання в якості транспортного протоколу SMTP, FTP, TCP.
Згідно з визначенням W3C, "WSDL - формат XML для опису мережевих сервісів як набору кінцевих операцій, що працюють за допомогою повідомлень, що містять документно-орієнтовану або процедурно-орієнтовану інформацію". Документ WSDL повністю описує інтерфейс веб-сервісу із зовнішнім світом. Він надає інформацію про послуги, які можна отримати, скориставшись методами сервісу, і способи звернення до цих методів.
Технологія Universal Description, Discovery and Integration (UDDI) передбачає ведення реєстру веб-сервісів. Підключившись до цього реєстру, споживач зможе знайти веб-сервіси, які найкращим чином відповідають його потребам. Технологія UDDI дає можливість пошуку і публікації потрібного сервісу, як людиною, так і програмою-клієнтом. Пошук і публікація в реєстрі надається програмою-клієнтові як набір веб-сервісів реєстру UDDI.
Веб-сервіси позиціонуються як програмне забезпечення проміжного шару. Використовувати веб-сервіси можуть як клієнтські додатки, які безпосередньо працюють з користувачем, так і інші додатки (у тому числі і інші веб-сервіси).
Веб-сервіси розміщуються на серверах додатків.