Служби Інтернету

За своєю архітектурою Інтернет – це клієнт-серверна мережа, тобто в ній є сервери, що підтримують роботу певних служб, і клієнти, які користуються цими службами. Служба (сервіс) Інтернету – це набір послуг, які надаються клієнтам програмним забезпеченням серверів Інтернету з використанням певних мережевих протоколів.

До служб Інтернету відносяться:

• гіпертекстова система WWW (World Wide Web) - глобальна система поширення інформації, в якій для пошуку та перегляду файлів застосовуються гіпертекстові зв'язки;

• сайти - взаємозв'язані однією темою Web-сторінки, місце розташування інформації в Internet;

• форуми – місце спілкування декількох авторів у мережі, де записи об'єднані загальною темою;

• блоги – сайти, на яких знаходяться особисті замітки авторів;

• Вікі-проекти (в тому числі й Вікіпедія);

• Інтернет-магазини;

• Інтернет-аукціони;

• служби обміну повідомленнями в режимі оффлайн (поштові системи E-mail) і служби миттєвих повідомлень (Internet Relay Chat (IRC) і Instant Messaging Service (IMS)) в режимі онлайн;

• файлообмінні мережі;

• електронні платіжні системи;

• Інтернет-радіо;

• Інтернет-телебачення;

• IP-телефонія і відеоконференції;

• FTP-сервери (File Transfer Protocol - протокол передавання файлів) - передавання програм і файлів даних між комп'ютерами глобальної мережі;

• віддалений доступ до мережі (Telnet) - забезпечує доступ до комп'ютера користувача з будь-якого комп'ютера, підключеного до Інтернету.

Концепція xml

Розширювана мова розмітки (англ. Extensible Markup Language, XML) – запропонований консорціумом World Wide Web стандарт побудови мов розмітки ієрархічно структурованих даних для обміну між різними додатками, зокрема, через Інтернет. Є спрощеною підмножиною мови розмітки SGML. XML документ складається із текстових знаків і придатний до читання людиною.

Стандарт XML (англ. Recommendation, перше видання від 10 лютого 1998 р., останнє, четверте видання від 29 вересня 2006 р.) визначає набір базових лексичних та синтаксичних правил для побудови мови описання інформації шляхом застосування простих тегів. Цей формат достатньо гнучкий для того, аби бути придатним для застосування в різних галузях. Іншими словами, запропонований стандарт визначає метамову, на основі якої шляхом запровадження обмежень на структуру та зміст документів визначаються специфічні, предметно-орієнтовані мови розмітки даних. Ці обмеження описуються мовами схем (англ. Schema), таких як DTD, RELAX NG або XML Schema. Прикладами мов, основаних на XML є: RSS, MathML, GraphML, XHTML, Scalable Vector Graphics, і також XML Schema.

На відміну від HTML, призначений для подання інформації в рафінованому виді, більш придатному для споживання програмами, а не сприйняття людиною. Формат XML припускає структурну, а не оформлювальну розмітку інформації. Тому XML-файл легко обробляти, завантажувати в бази даних, а так само "накладати" на нього будь-який дизайн, необхідний для подання даних у зручної споживачеві формі. Саме це робить XML форматом, зручним для трансляций.

Треба відзначити, що ті самі дані в рамках формату XML можна представити різними, несумісними один з одним способами. Вибір конкретного способу залишається, у загальному випадку, на совісті розроблювачів конкретного сайту. У тих областях, де обмін інформацією - часте й стійке явище (напр. обмін новинами, прайс-листами), давно розроблені XML-формати подання даних, яким рекомендується користуватися в міру можливості.