Тема 7. Ринок як економічна форма організації суспільного виробництва

1. Суть, функції і умови формування ринку.

2. Основні елементи ринку.

3. Конкуренція та її значення.

4. Монополізм, вплив монополій на економічні процеси.

5. Особливості ринкових відносин в Україні.

1. Найважливішим атрибутом ринкової системи господарювання є ринок. У сучасному суспільстві він виконує роль механізму, що зводить покупців і продавців. Ринок – це обмін, який здійснюється за законами товарного виробництва й обігу. При цьому обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що знаходить своє відбиття в ціні.

Інакше кажучи, збалансування актів купівлі-продажу має досягатися за допомогою цін. Це положення має надзвичайно важливе значення, тому що лише за допомогою ринку досягається рівновага попиту і пропозиції.

Ринок сприяє вирішенню трьох основних економічних завдань: що, як і для кого виробляти.

1. Що виробляти, які товари і послуги – визначають не парламент і уряд, а покупці та виробники. Покупці платять гроші за певні товари, які представлені на ринку, а виробники виробляють ці товари, які мають збут і приносять прибуток. Зрозуміло і те, що покупець заплатить за певний товар ціну, яка його влаштує, а продавець віддасть свій товар за суму, що принесе йому вигоду. Отже головна роль у вирішенні питання, що виробляти належить ціні.

2. Для кого виробляти товари – визначає попит. Якщо населення отримує високі доходи, то воно може купувати різноманітні товари. У тому разі, коли більшість населення країни має обмежені доходи, вона купуватиме лише предмети першої необхідності. У першому випадку попит стимулюватиме виробництво, а в другому – зумовлюватиме його згортання.

Важливим споживачем, а отже, стимулятором виробництва є підприємства, фірми. Якщо вони отримують значні прибутки, то купують чинники виробництва (сировину, техніку, робочу силу), що сприяє розвитку виробничого споживання. І, навпаки, при значній збитковості підприємств попит на чинники виробництва зменшуватиметься.

3. Як виробляти товари - визначає конкуренція між виробниками. застосовуючи примітивну техніку, технологію, організацію виробництва, суб’єкти господарської діяльності матимуть індивідуальні витрати вищі за суспільно необхідні, а отже продаватимуть свої товари за цінами, які нижчі, ніж витрати на ці товари. В результаті вони стануть банкрутами. Отже конкуренція спонукає всіх товаровиробників зменшувати витрати виробництва, що можливо завдяки впровадженню нової техніки, технології, організації виробництва.

Більш повно сутність ринку можна розкрити через функції, які він виконує. Головні з них такі: регулююча, стимулююча, розподільча та інтегруюча.

Регулююча функція ринку забезпечує постійність зв’язків між різними галузями виробництва, попитом і споживанням, встановленням пропорцій в економіці.

Стимулююча функція ринку полягає в тому, що вона сприяє заохоченню тих, хто найбільш раціонально використовує чинники виробництва для одержання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації стимулювання праці та управління. Якщо суб’єкти господарювання не прагнуть до постійного підвищення ефективності виробництва вони будуть неконкурентоспроможними і стануть банкрутами. А це означає, що ринок виконує і розподільчу функцію.

У конкурентному середовищі ринкова ціна диференціює доходи товаровиробників, виявляє переможців і переможених. Для перших створюються умови щодо подальшого розвитку і процвітання, а для других постає питання про банкрутство.

Ринок робить економіку єдиним цілим, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв’язків, у тому числі зовнішньоекономічних. У цьому виявляється інтегруюча функція ринку.

Для того, щоб була побудована ринкова економіка, функціонував реальний ринок, який виконував би притаманні йому функції, мають бути відтворені передумови, випробувані світовою практикою. До них належать:

• наявність суб’єктів ринкових відносин, які, будучи економічно та юридично незалежними, можуть вступати у рівноправні партнерські відносини з приводу купівлі-продажу;

• еквівалентний обмін товарів. А ринок за своєю природою економічної допомоги, пільг не визнає;

• конкуренція, яка надає усім суб’єктам господарювання можливість вільної підприємницької діяльності: свободу вибору покупців, постачальників, примушує підприємців застосовувати найпередовішу техніку і технологію, сприяючи цим зменшенню витрат виробництва, підвищенню ефективності економіки;

• вільне ціноутворення, що як елемент конкуренції та головний механізм контрольно-регулюючої функції ринку сприяє поєднанню інтересів суб’єктів економічного життя, стимулюючи їх раціонально використовувати елементи виробництва;

• реальна інформація про ринок у його суб’єктів;

Якщо подібних умов не створено, то те, що називають ринком, є псевдо ринком де гроші не виконують своїх функцій.

Законами, декретами, указами будь-якої владної структури ввести ринок нікому і ніколи не вдавалося. Він є об’єктивною категорією. Про те держава може створити сприятливі умови для його утворення. Єдність економічних і юридичних передумов є середовищем, в якому відтворюються ринкові відносини.

2. Основними елементами ринку є попит, пропозиція, ринкова ціна і конкуренція. Попит – це та кількість продукту, яку споживачі хочуть і можуть придбати на ринку за певну ціну. Пропозиція – це кількість продукту, яку виробники можуть доставити на ринок у певний час і за відповідну ціну.

Попит і пропозиція формуються під впливом багатьох факторів, але насамперед під впливом ціни даного товару. Залежність попиту від ціни є оберненою: зі збільшенням ціни попит зменшується і навпаки. Залежність пропозиції від ціни пряма: із збільшенням ціни пропозиція збільшується

Крім ціни даного товару , попит визначається цінами інших товарів, доходами покупців, їхніми смаками і уподобаннями та очікуваннями ринкових змін. Факторами пропозиції, крім ціни товару, є ціни ресурсних товарів, застосовувані технології, податки і дотації.

Під впливом попиту і пропозиції на певний товар встановлюється ринкова ціна. Вона збалансовує попит і пропозицію, забезпечує їх узгодженість. Ціна ринкової рівноваги є закономірним результатом системи, заснованої на конкуренції. Встановленню ринкової ціни на рівні, що перевищує межу рівноваги, протидіє конкуренція виробників, яка викликає зниження ціни. Зниженню ціни протидіє конкуренція споживачів, яка призводить до підвищення ціни.

Ціна ринкової рівноваги (ринкова ціна) не лише збалансовує попит і пропозицію, а й надає інформацію виробникам про необхідність розширення або скорочення виробництва, а споживачам – про можливість збільшення або зменшення споживання, отже збалансовує виробництво і споживання.

3.Важливим елементом ринкової економіки є конкуренція. Це економічна боротьба між виробниками за кращі умови задоволення своїх інтересів.

Основне завдання і головна функція конкуренції – завоювати ринок, в боротьбі за споживача перемогти своїх конкурентів, забезпечити одержання сталого прибутку. Конкуренція має як негативні так і позитивні риси.

Негативні риси конкуренції. Дрібні виробники витісняються великим капіталом, перші розорюються, інші збагачуються, посилюється соціальне, майнове розшарування населення зростає безробіття.

Позитивні риси конкуренції. Вона є рушійною силою ринкової економіки. В умовах конкуренції перемагає той, хто створює високоякісну продукцію при найменших витратах виробництва завдяки використанню науково-технічних досягнень, передовій організації праці. Конкуренція приносить користь суспільству: стимулює економію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, спонукає постійно поновлювати асортимент продукції, пильно стежити за науково-технічним прогресом.

Конкуренція позбавлена суб’єктивних вад. Підсумки її оцінюють споживачі, віддаючи перевагу тим чи іншим товарам. Без конкуренції не може діяти закон вартості. Вона є процесом-причиною, що веде до утворення вартості. Вона створює умови для виживання. Отже роль конкуренції як рушійної сили розвитку економіки виявляються передусім у тому, що вона містить в собі могутні стимули для науково-технічного прогресу.

Розрізняють два види конкуренції: внутрішньогалузеву і міжгалузеву.

Внутрішньогалузева конкуренція – це конкуренція між окремими підприємцями всередині кожної галузі, щодо одержання прибутку. Залежно від технічного рівня організації виробництва на різних підприємствах галузі створюється особлива індивідуальна вартість товарів. Проте на ринку в результаті внутрішньогалузевої конкуренції складається суспільна вартість товару.

Внутрішньогалузева конкуренція не усуває різниці у величині норм прибутку в різних галузях. Цю проблему вирішує міжгалузева конкуренція, яка є специфічною формою конкуренції підприємців у боротьбі за більш прибуткове застосування капіталу. вона здійснюється у вигляді міграції капіталів з одних галузей в інші. В результаті переливу капіталів створюється середня норма прибутку.

В умовах ринкової економіки існують ще такі види конкуренції як чиста, монополістична й олігополістична. При цьому першу вважають досконалою. Два інші види є недосконалими.

Чиста конкуренція. Ринок чистої конкуренції складається з великої кількості конкурентів. Особливість чистої конкуренції полягає в тому, що окремий продавець не може призначити ціну вищу за ринкову, оскільки покупці можуть придбати потрібну кількість продукції у інших продавців за ринковою ціною. Отже виробник, не має можливості впливати на ціну і обмежений у використанні цінових методів конкуренції. Єдине, що може зробити виробник в цих умовах це знижувати індивідуальну вартість товару.

Монополістична конкуренція. Недосконалість цієї конкуренції полягає в тому, що виробник має можливість впливати на встановлення ціни.

Ще одна особливість монополістичної конкуренції – широке використання нецінової конкуренції. Якість, сервіс, мода, реклама, торговельні марки і торговельні знаки тощо типові засоби, використання фірмами цієї структури. Позитивною стороною є те, що прагнення фірм привернути увагу споживачів до своєї продукції, викликати підвищений попит змушує їх виробляти найрізноманітніший асортимент якісних товарів і послуг.

Олігополістична конкуренція. Це найрозвинутіша ринкова структура, що відповідає сучасному рівню розвитку продуктивних сил. Виробництво і збут основного обсягу продукції галузі контролюється кількома великими фірмами. Галузі олігополістичного ринку – сталеливарна, автомобільна, важке машинобудування, хімічна промисловість тощо.

Як і монополістична конкуренція сполучає конкуренцію і координацію. До об’єктивних причин формування олігополістичного ринку належать високі бар’єри на шляху вступу до ринку. Щоб проникнути на ринок автомобілів, потрібні колосальні капітали, багато років роботи всього економічного потенціалу країни, величезні витрати на рекламу тощо. Найважливішою особливістю олігополістичного ринку є взаємозалежність представлених на ньому фірм. олігополія, як і всяка інша монополія, маніпулює у своїх інтересах ціною та обсягом. Це її негативний бік. Але водночас вона є локомотивом науково-технічного прогресу, бо тільки велике виробництво здатне фінансувати наукові програми й ефективно використовувати новітні технології.

4. Існуванню конкуренції загрожує монополія. Монополія – це така ситуація, за якої виробників настільки мало, що кожний з них може впливати на загальний обсяг пропозиції та ціну продукції, що реалізується. Загроза монополії полягає в тому, що там, де панують монополісти, зникає вільна конкуренція, а монополісти дістають можливість маніпулювати цінами для власної вигоди і на шкоду суспільству в цілому.

У господарській практиці України монополістами є ті учасники господарського обороту, частка яких на ринку перевищує 70%. Захист конкуренції здійснює держава. Для захисту конкуренції розроблено антимонопольне законодавство і створено антимонопольний комітет України. Досвід показав, що демонополізація економіки України дала відчутні результати для розвитку конкуренції там де на підприємствах дбають про розвиток виробництва, а не про задоволення власних поточних потреб.

Антимонопольне законодавство містить нормативні акти, що визначають організаційні та правові засади розвитку конкуренції, заходи попередження, обмеження і припинення монополістичної діяльності та нечесної конкуренції.

Антимонопольне законодавство поширюється на всі види товарного виробництва і комерційної діяльності, включаючи виробництво і товарооборот, платні послуги, проектування продукції та технології, а також наукові розробки, що призначені для використання у виробництві та товарообороті, у платних послугах.

В антимонопольному законодавстві встановлюються форми завчасного попередження, відповідальності та компенсації на випадок здійснення заборонених дій.

Контроль за розвитком конкуренції та обмеженням монополістичної діяльності учасників ринкової економіки здійснюють спеціально створені антимонопольні органи.

5. Формування ринкової економіки в Україні розпочалося з відтворенням ринкових інституцій, які існували лише в зародковому стані. Це відбувається через роздержавлення власності, її трансформацію у різні форми –колективну, приватну. Це сприяє відтворенню конкурентного середовища.

Невіддільною інституцією ринку є вільні ціни, за допомогою яких в умовах конкурентного середовища здійснюється еквівалентний обмін, а отже, реалізуються інтереси продавця і покупця, відтворюється рівновага в економіці.

Конкуренція, вільне ціноутворення як необхідні інституції ринку можуть функціонувати лише за умов наявності ринкової інфраструктури (бірж, інформаційно-комерційних, оптових та постачальницьких організацій), культури ведення ринкової економіки. Для того щоб суб’єкти національного ринку не тільки мали ринкову інфраструктуру, право власності на засоби виробництва і продукцію, а й могли реалізувати це право, крім економічних потрібні ще й правові передумови. Ось чому в країні йде процес відпрацювання і прийняття юридичних законів, які сприяють формуванню ринкового середовища. Проте він іде повільно, часто в прийняті закони вносяться суттєві зміни, відсутня узгодженість законодавчих актів. Усе це гальмує ринкові перетворення.