Класифікація діуретинів

1. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики: дихлотіазид (гіпотіазид, гідрохлортіазид), гігротон (оксодолін), циклометіазид.

2. Петльові діуретики: фуросемід (лазикс), клопамід (бринальдикс), етакринова кислота (урегіт).

3. Антагоністи альдостерону: спіронолактон (верошпірон).

4. Інгібітори карбоангідрази: діакарб (фонурит).

5. Діуретики, що знижують проникність ниркових канальців для іонів натрію: тріамтерен.

6. Осмотичні діуретики: маніт, сечовина для ін'єкцій, гіперто­нічні розчини глюкози, натрію хлориду.

Тіазидні діуретики пригнічують реабсорбцію натрію, калію, хлору і води в проксимальному та дистальному відділах канальців нефрона.

Дихлотіазид (гіпотіазид) — сечогінний препарат середньої сили дії.

Діуретичний ефект розвивається через 1-2 год і продовжується до 12 год. Застосовують для комбінованої терапії гіпертонічної хвороби, набряків різного походження. Побічна дія — гіпогліке­мія, гіпохлоремічний алкалоз, що проявляються нудотою, блю­ванням, слабістю, діареєю. Цим явищам можна запобігти шляхом призначення збагаченої калієм дієти (картопля, квасоля, родзин­ки, пшоно, курага) та препаратами калію.

Петльові діуретики пригнічують реабсорбцію натрію, хлору, води в петлі Генле.

Фуросемід — сечогінний засіб швидкої та сильної дії. Дія після внутрішньовенного введення починається через 2—3 хв, тривалість — до 2—3 год; при внутрішньому застосуванні — через 20—30 хв три­валістю до 6—8 год. Застосовують в екстрених випадках — при гіпертензивних кризах, набряках легенів, мозку, для форсованого (прискореного) діурезу при отруєннях тощо. Побічна дія — гіпокаліємія, гіпохлоремічний алкалоз (див. дихлотіазид), загострення подагри, гіперглікемія, ортостатичний ефект, розвиток глухоти (ототоксична дія).

Антагоністи альдостерону перешкоджають взаємодії альдосте­рону зі специфічними рецепторами і є конкурентними анта­гоністами гормону кори надниркових залоз альдостерону відносно його впливу на нефрон.

Спіронолактон (верошпірон) — сечогінний засіб повільної і слабкої дії. Початок дії розвивається на 3—4-й день. Застосовують при набряках різного походження, для комплексного лікування гіпертензії. Побічна дія — сонливість, слабість, атаксія, гінекомастія. Спіронолактон не впливає на виведення з організму калію, то­му він належить до так званих калійзберігаючих діуретиків.

До калійзберігаючих діуретиків належить також тріамтерен.

Особливості роботи з препаратами:

— після приймання клофеліну, бензогексонію, октадину, натрію нітропрусиду хворий повинен лежати протягом 1,5—2 год для запо­бігання ортостатичному колапсу. Під час лікування клофеліном за­боронено вживати етиловий спирт. Внутрішньовенно клофелін вводять обережно: вміст ампули розчиняють в 10—20 мл ізотонічного розчину, вводять протягом 3—5 хв.

У результаті швидкого введення можливе підвищення тиску;

— клофелін і метилдопу відміняють, поступово зменшуючи дозу;

• резерпін приймають після їди;

• внутрішньом'язові ін 'єкції магнію сульфату болючі, на місці введення можуть утворитися болючі інфільтрати;

• внутрішньовенно магнію сульфат вводять повільно, обережно. Для цього застосовують 3% розчин, який вводять протягом години крапельно. Швидке введення призводить до зупинки дихання;

• інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (каптоп-рил, еналаприл) протипоказані вагітним через ризик появи вад розви­тку плода (природжених вад);

• діуретики несумісні з сульфаніламідними препаратами;

• сечогінні препарати приймають у першій половині дня;

• тіазидні діуретики протипоказані при важкій нирковій не­достатності; вони зумовлюють загострення подагри, збільшують вміст цукру в крові (увага до діабетиків);

• дихлотіазид призначають за схемою індивідуально після їди;

• фуросемід несумісний в одному шприці з іншими препаратами. Фуросемід у таблетках приймають перед їдою. Фуросемід не можна призначати разом з препаратами, що виявляють ототоксичну та нефротоксичну дії.

Таблиця 24. Антигіпертензивні засоби

Назва препарату		Форма випуску		Спосіб застосування
Дибазол (Dibasolum)		Ампули 0,5%, 1% розчину по 1; 2; 5 мл Таблетки по 0,02 г		Внутрішньом'язово, внутрішньовенно 3-4 мл 1% чи 6-8 мл 0,5% розчину Внутрішньо по 0,02 г 2—3 рази на день
Дихлотіазид (Dichlothiasidum)		Таблетки по 0,1; 0,025 г		Внутрішньо після їди вранці по 0,1 г
Каптоприл (Captoprilum)		Таблетки по 0,025; 0,05 г		Внутрішньо по 0,05 г 2—3 рази на день
Клофелін (Clophelinum)		Таблетки по 0,000075; 0,00015 г Ампули 0,01% роз­чину по 1 мл		Внутрішньо — доза індивідуальна Внутрішньом'язово, внутрішньовенно
Магнію сульфат (Magnesii sulfas)		Ампули 20%, 25% розчину по 5; 10; 20 мл		Внутрішньом'язово, внутрішньовенно
Папаверину гідрохлорид (Papaverini hydrochloridum)	Ампули 2% розчину по 2 мл Таблетки по 0,04 г		Підшкірно, внутрішньом'язово, внутрішньовенно Внутрішньо по 0,04-0,08 г 3 рази на день
Но-шпа (No-spanum)	Ампули 2% по 2 мл Таблетки по 0,04 г		Внутрішньом'язово, внутрішньовенно Внутрішньо по 0,04 г 2-3 рази на день
Фуросемід (Furosemidum)	Таблетки по 0,04 г Ампули 1% розчину по 2 мл		Внутрішньо по 1 таб­летці. Вранці перед їдою Внутрішньом'язово, внутрішньовенно 1 раз на 2 дні