2.3. Студент повинен вміти:

• дотримуватися основних правил особистої профілактики ХВГ при роботи біля ліжка хворого;

• провести профілактичні заходи, що запобігають зараженню інших осіб;

• зібрати анамнез, властивий для ГС і інших хронічних ВГ;

• провести клінічне обстеження хворого на хронічний ВГ;

• призначити необхідне лабораторне та інструментальне обстеження, дати інтерпретацію отриманих результатів для обґрунтування заключного клінічного діагнозу згідно клінічної класифікації;

• сформулювати попередній діагноз відповідно до існуючих класифікацій, обґрунтувати його відповідно до даних епіданамнезу, анамнезу захворювання, об’єктивного огляду;

• провести диференціальну діагностику з іншими подібними інфекційними та неінфекційними хворобами;

• скласти план обстеження та лікування залежно від виду патології та клінічної форми, особливостей перебігу та ускладнень, що виникли, преморбідного фону;

• призначити лікування хворим з різними формами хронічних ВГ з урахуванням тяжкості перебігу, стадії хвороби, її фази й можливих ускладнень;

• призначити лікування невідкладних станів, які виникають у хворих на хронічні ВГ;

• надати допомогу при виникненні невідкладних станів, властивих для ХВГ

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція

Дисципліна	Знати	Вміти
Попередні дисципліни
Мікробіологія	Властивості збудників, методи специфічної діагностики ВГВ, ВГС, ВГD, ВГG, SEN, TTV.	Інтерпретувати результати специфічних методів діагностики ВГВ, ВГС, ВГD, ВГG, SEN, TTV
Фізіологія	Параметри фізіологічної норми органів і систем людини; показники лабораторного обстеження в нормі (загальний аналіз крові, сечі, біохімія крові, параметри КОС, електролітів тощо)	Оцінити дані лабораторного обстеження
Патофізіологія	Механізм порушення функцій органів і систем при патологічних станах різного ґенезу	Інтерпретувати патологічні зміни за результатами клінічного та лабораторного обстеження
Імунологія та алергологія	Основні поняття предмета, роль системи імунітету в інфекційному процесі, вплив на термін елімінації збудника з організму людини	Оцінити дані імунологічних досліджень
Епідеміологія	Епідемічний процес (джерело, механізм зараження, шляхи передавання) при ВГВ, ВГС, ВГD, ВГG, SEN, TTV; поширеність патології в Україні і світі	Зібрати епідеміологічний анамнез, провести протиепідемічні та профілактичні заходи в осередку інфекції
Пропедевтика внутрішніх хвороб	Основні етапи та методи клінічного обстеження хворого	Зібрати анамнез, провести клінічне обстеження хворого, виявити патологічні симптоми і синдроми. Проаналізувати отримані дані
Клінічна фармакологія	Фармакокінетику та фармакодинаміку, побічні ефекти засобів патогенетичної та симптоматичної терапії	Призначити лікування залежно від ступеня тяжкості перебігу, індивідуальних особливостей хворого. Виписати рецепти

Питання для самоконтролю

• визначення понять „гострий та хронічний ВГ”, „специфічні маркери ВГС”; „ лабораторні показники цитолізу”; „ лабораторні показники холестазу”, „ лабораторні показники мезенхімально – запального синдрому”, „ лабораторні показники тяжкості ВГС”, „ лабораторні ознаки розвитку печінкової недостатності у хворих на ХВГ”, «предиктори успіху противірусної терапії хворих на ХВГ»

• сучасні погляди на етіологію, патогенез хронічних ВГ та їх найпоширеніших ускладнень, несприятливих наслідків;

• клінічні класифікації хронічних ВГ та їх ускладнень;

• особливості лабораторної діагностики та лікування , частоту і характер ускладнень та несприятливих наслідків перебігу при різних ХВГ залежно від їх етіології;

• принципи специфічної та неспецифічної лабораторної діагностики ГС і хронічних ВГ, їх ускладнень;

• принципи найбільш необхідної інструментальної діагностики ХВГ.

Перелік навчальних практичних завдань, які необхідно виконати на практичному занятті:

• дотримуватися основних правил особистої профілактики ХВГ при роботи біля ліжка хворого;

• провести профілактичні заходи, що запобігають зараженню інших осіб;

• зібрати анамнез, властивий для ГС і інших хронічних ВГ;

• провести клінічне обстеження хворого на хронічний ВГ;

• призначити необхідне лабораторне та інструментальне обстеження, дати інтерпретацію отриманих результатів для обґрунтування заключного клінічного діагнозу згідно клінічної класифікації;

• сформулювати попередній діагноз відповідно до існуючих класифікацій, обґрунтувати його відповідно до даних епіданамнезу, анамнезу захворювання, об’єктивного огляду;

• провести диференціальну діагностику з іншими подібними інфекційними та неінфекційними хворобами;

• скласти план обстеження та лікування залежно від виду патології та клінічної форми, особливостей перебігу та ускладнень, що виникли, преморбідного фону;

• призначити лікування хворим з різними формами хронічних ВГ з урахуванням тяжкості перебігу, стадії хвороби, її фази й можливих ускладнень;

• призначити лікування невідкладних станів, які виникають у хворих на хронічні ВГ;

• надати допомогу при виникненні невідкладних станів, властивих для ХВГ

Матеріали післяаудиторної самостійної роботи. Тематика УДРС та НДРС:

• Особливості перебігу ХВГ в сучасних умовах

• Сучасні методи специфічної діагностики ХГС

• Проблеми етіотропного лікування ХГС сьогодні

• Сучасні погляди на патогенез ХГС

• Шляхи профілактики ХГС

Рекомендована література.

Основна:

• Ж.І. Возіанова Інфекційні і паразитарні хвороби. Київ “Здоров‘я”, 2001, т.1.

• Ж.І. Возіанова Інфекційні і паразитарні хвороби. Київ “Здоров‘я”, 2002, т.3.

• Диференційна діагностика жовтяниць //Методичні рекомендації / Укладачі: Возіанова Ж.І., Шкурба А.В., Корчинський М.Ч., Печінка А.М. - Київ.: МОЗ України, УЦНМІПЛР, НМУ ім. Богомольця, 2002 – 28 с.

Допоміжна:

• Балаян М.С., Михайлов М.І. Енциклопедичний словник - вірусні гепатити. Російсько – українське видання /за редакцією Б.А. Герасуна. – Львів: ЛДМУ, 2000—584 с.

• Вірусні гепатити /Харченко Н.В., Порохницький В.Г., Топольницький В.С. // К.: Фенікс, 2002.—296 С.

• Инфекционные болезни: Учебник для медицинских вузов /Под ред. Ю.В. Лобзина. – СПб.: СпецЛит, 2001. – 543 с.

• Майер К.-П. Гепатит и последствия гепатита: Практич. рук.: Пер. с нем. – 2 – е изд., перераб. и доп. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2004. – 720 с.

• Парентеральні вірусні гепатити: Навчальний посібник / за ред. Дзюблик І.В. - К. : ”Олпрінт”, 2005—168 С.

Тема: ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ

Актуальність теми:

ВІЛ-інфекція - недавно відкрита вірусна хвороба людини, що передається переважно статевим і парентеральним шляхами й характеризується багаторічною персистенцією збудника. Уражаючи тимусзалежну систему імунітету, викликає клінічно виражену форму - синдром набутого імунодефіциту (СНІД, АІDS), який проявляється лімфаденопатією, вираженою інтоксикацією організму, нашаруванням інфекційних і онкологічних захворювань та закінчується смертю. Навряд чи в світі знайдеться тепер патологія, що привертала б до себе стільки уваги, як ВІЛ-інфекція та СНІД. Особ­ливої гостроти проблемі надає не лише те, що хворіють переваж­но молоді люди, які ведуть найактивніше життя — трудове, гро­мадське, сексуальне, але й те, що поки кожний, хто заразився на ВІЛ-інфекцію, приречений: він загине не пізніше ніж через 10—12 років після зараження, а значна частина інфікованих — і раніше. Дані, що періодично наводяться в офіційній статистиці про кіль­кість виявлених інфікованих та хворих на СНІД, являють собою лише верхівку айсберга. Зараз можна говорити про пандемію СНІДу на земній кулі. В деяких країнах Африки склалась катастрофічна ситуація: щороку вірус уражує майже 2 % населення. Відносно частіше, ніж в інших регіонах, інфікуються діти. У ряді районів Кенії та Уганди частіше ВІЛ-інфікованих досягає 70 %. Вже трапляються невеликі села, жителі яких майже вимерли від СНІДу. Весь світ облетів знімок, на якому фотоапарат зафіксував траурну процесію з декількох родичів, які приїхали в село, щоб провести на цвинтар останнього жителя - жертву СНІДу. За тієї ж причини різко скоротилось виробництво на деяких підприємствах. У розповсюдженні ВІЛ-інфекції в Африці безперечно велику роль зіграли урбанізація і проституція. В деяких країнах інфікованими виявилось до 80 % повій. За орієнтовними оцінками ВООЗ 50 мільйонів людей у світі живуть з ВІЛ/СНІДом, 25 млн. уже померли. Незважаючи на активну працю вчених усіх країн, поки вдалося домогтися лише того, що застосування противірусних препаратів подовжує життя хворому на 1—2 роки, але смерть усе ж неминуча. Марні поки й спроби створити вакцину проти ВІЛ, що пов’язано зі швидкою мінливістю вірусу. Лікування хворих на ВІЛ/СНІД потребує великих матеріальних витрат (лікування одного хворого коштує державі від 5 до 20 тис. доларів США на рік), що важким тягарем лягає на бюджет будь-якої країни. Особливу проблему СНІД становить у наш час ще й тому, що різ­ко збільшується чисельність ін'єкційних наркоманів у всьому світі (йдеться навіть про епідемію наркоманії), а наркомани — нині більш значуща, ніж гомосексуалісти, група ризику зараження ВІЛ.

Студент повинен знати:

• етіологію ВІЛ-інфекції;

• епідеміологію ВІЛ-інфекції;

• патогенез ВІЛ-інфекції;

• сучасну класифікацію ВІЛ/СНІДу;

• клінічні особливості кожної стадії ВІЛ-інфекції;

• алгоритм обстеження при підозрі на ВІЛ-інфекцію;

• методи специфічної діагностики, скринінгову специфічну діагностику ВІЛ-інфекції;

• основні напрями лікування ВІЛ–інфекції (антиретровірусна терапія, лікування вторинних захворювань);

• критерії ефективності терапії за даними полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР);

• проведення диференційного діагнозу;

• складання плану лікування хворого;

• епідемічний нагляд за вогнищем ВІЛ-інфекції;

• протиепідемічні заходи при ВІЛ-інфекції;

• основні положення щодо консультування, діагностики і лікування ВІЛ-інфекції згідно із нормативними документами МОЗ України: протоколом МОЗ від 2006 р. “Порядок добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію”, наказом МОЗ №658 від 04.10.2006 р.;

• принципи профілактики ВІЛ-інфекції;

• оформлення медичної документації.

Студент повинен вміти:

• зібрати анамнез захворювання та епідеміологічний анамнез у хворого;

• поставити попередній діагноз “ВІЛ-інфекція”;

• провести передтестове консультування хворого;

• згідно із діючими правовими положеннями, регламентованими МОЗ (обов’язкова згода хворого, право пацієнта відмовитись від обстеження та ін.) призначити специфічне обстеження на ВІЛ-інфекцію за клінічними і/або епідеміологічними показаннями;

• провести післятестове консультування незалежно від результату специфічного обстеження на ВІЛ-інфекцію;

• визначити стадію ВІЛ-інфекції/СНІДу;

• провести клініко-лабораторну діагностику ВІЛ-інфекції/СНІДу;

• обґрунтувати і оформити розгорнутий клінічний діагноз згідно з сучасною класифікацією;

• скласти схему диференційного діагнозу на стадії первинних клінічних проявів (гострого ретровірусного синдрому) з інфекційним мононуклеозом, кором, краснухою грипом;

• при лабораторному підтвердженні діагнозу направити хворого у територіальний спеціалізований центр для подальшого обстеження, нагляду і лікування;

• призначити диференційоване лікування залежно від стадії перебігу ВІЛ-інфекції, виписати рецепти основних препаратів;

• призначити патогенетичне лікування супровідних захворювань;

• визначити правила виписки реконвалесцентів;

• провести екстрену профілактику інфікування вірусом імунодефіциту при виникненні професійної аварії;

• визначити тактику інфекціоніста КІЗу на різних етапах спостереження.

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліна	Знати	Вміти
Мікробіологія	Будову і властивості ретровірусів. Методики молекулярно-біологічної, серологічного, вірусологічного методів дослідження	Застосувати та інтерпретувати дані спцифічних методів дослідження
Фізіологія	Параметри фізіологічної норми органів і систем людини; показники лабораторного обстеження в нормі (загальний аналіз крові, сечі тощо)	Оцінити дані лабораторного обстеження
Патофізіологія	Механізм порушення функції органів і систем при патологічних станах різного генезу.	Інтерпретувати патологічні зміни за результатами лабораторного обстеження при порушенні функції органів і систем різного генезу.
Імунологія	Основні поняття предмету, роль системи імунітету в інфекційному процесі. Особливості функціонування лімфоцитів у нормі та патології	Аналізувати нормальні та патологічні імунограми. Оцінити показники Т-клітинного імунодефіцитного стану
Пропедевтика внутрішніх хвороб	Основні етапи та методи клінічного обстеження хворого.	Збирати скарги, анамнез, володіти методами об'єктивного обстеження хворого та додатковими методами дослідження. Аналізувати отримані дані.
Клінічна фармакологія	Фармакокінетику і фармакодинаміку, побічні дії противірусних, протибактерійних, протигрибкових, протипаразитарних препаратів.	Призначити лікування в залежності від віку, індивідуальних особливостей хворого, стадії хвороби, вибрати оптимальний режим прийому та дозу препарату, виписати рецепти необхідних препаратів.
Дерматологія	Первинні та вторинні висипні елементи	Проводити диференційний діагноз між екзантемами при ВІЛ-інфекції та іншими дерматозами
Соціальна гігієна та ООЗ	Методики підвищення санітарної культури населення	Здійснювати санітарно-освітню роботу
Онкологія	Клінічну картину онкологічної патологію у хворих на ВІЛ-інфекцію. Обстеження хворих з онкологічною патологією.	Проводити диференційний діагноз між персистуючою лімфаденопатією та лейкозами. Виявляти онкологічну патологію у хворих на СНІД.

Питання для самоконтролю:

• етіологія ВІЛ-інфекції;

• епідеміологія ВІЛ-інфекції;

• патогенез ВІЛ-інфекції;

• клінічні прояви ВІЛ-інфекції;

• алгоритм обстеження при попередньому діагнозі ВІЛ-інфекція;

• специфічна діагностика ВІЛ-інфекції;

• передтестове консультування;

• післятестове консультування;

• тактика лікаря загальної практики при лабораторному підтвердженні діагнозу „ВІЛ-інфекція”;

• диференційна діагностика ВІЛ-інфекції;

• основні принципи лікування ВІЛ-інфекції;

• критерії ефективності терапії за даними полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР);

• профілактика та епідеміологічний нагляд при ВІЛ-інфекції.

Перелік навчальних практичних завдань, які необхідно виконати на практичному занятті:

• зібрати скарги, анамнез захворювання;

• зібрати епіданамнез;

• сформулювати і обґрунтувати попередній діагноз;

• провести передтестове консультування;

• провести післятестове консультування;

• складання плану обстеження хворого;

• оцінити результати лабораторних досліджень;

• провести диференційну діагностику ВІЛ-інфекції;

• призначити адекватне лікування;

• скласти план профілактичних та протиепідемічних заходів в осередку;.

• оформити термінове повідомлення

Матеріали післяаудиторної самостійної роботи. Тематика УДРС та НДРС:

• Вклад світових вчених у вивчення ВІЛ-інфекції.

• Сучасні погляди на етіологію та патогенез ВІЛ-інфекції

• Особливості перебігу ВІЛ-інфекції у вагітних та тактика лікаря, щодо дітей народжених від ВІЛ-інфкованих матерів.

• Сучасні методи діагностики ВІЛ-інфекції, переваги та недоліки.

• Проблеми етіотропного лікування ВІЛ-інфекції.

• Перспективи відшукання специфічної профілактики ВІЛ-інфекції.

Рекомендована література

Основна

• Андрейчин М.А. ВІЛ-інфекція (лекції). – Тернопіль, 1998. – 38 с.

• Возианова Ж.И. Инфекционные и паразитарные болезни. В 3х томах. К.: Здоров’я. – Т. 2, 2001. – С. 504-530.

• Івахів О.Л., Грицко Р.Ю., Кіселик І.О. Кабінет інфекційних захворювань: Навчальний посібник. – Тернопіль, 2006. – С. 189-197.

• Інфекційні хвороби: Підручник. /За ред. М.Б.Тітова. – К.: Вища шк., 1995. – 567 с.

• Руководство по инфекционным болезням /Под. ред. Лобзина Ю.В.-Санкт-Петербург: Фолиант, 2003.- С. 362-377.

• Справочник по дифференциальной диагностике инфекционных болезней. /Под. ред. А.Ф. Фролова, Б.Л. Угрюмова, Е.К. Тринус. – К.: Здоровья, 1983. – 216 с.

• Шувалова Е.П. Инфекционные болезни.– Ростов н/Д.: Феникс, 2001.-959 с.