6. Створення великих надводних кораблів - броненосців, дредноутів.

З розвитком артилерії глибокі технічні зміни відбуваються і у військово-морському флоті. Для захисту від далекобійної, могутньої нарізної артилерії була винайдена броня. Перед світовою війною основними типами великих військових кораблів були броненосці, потім дредноути.

Для лінійних кораблів виникла необхідність посилення артилерії головного калібру 305-381 мм до 8-12 знарядь і протимінного калібру 120-150 мм до 14-18 знарядь за рахунок відмови від середнього калібру, посилення броні головного поясу до 305-350 мм і розширення площі бронювання з метою підвищення живучості корабля в бою, збільшення водотоннажності до 25-27 тис. і швидкості ходу до 23-25 вузлів. Все це привело до створення нових лінійних кораблів типу "дредноут". Перший дредноут був побудований в Англії в 1906 р. Він відрізнявся від броненосця головним чином потужністю озброєння і броні.

Військові кораблі перетворилися на цілі інженерні споруди: на них встановлювалися рухові механізми, величезні електроустановки, потужне озброєння, радіостанції, складні прилади керування кораблем і бойовими засобами. Будівництво, керування і експлуатація військових кораблів вимагали точних наукових знань.

Слід зазначити, що в розвитку класу лінійних кораблів спостерігалися дві тенденції, які найяскравіше виявилися і англійському і німецькому флотах. Вони пояснювалися різними оперативно-тактичними міркуваннями. Німці, чекаючи нападу сильнішого, англійського флоту поблизу своїх берегів, головну увагу звертали на посилення броні і збільшення числа знарядь, нехтуючи до певної міри навіть швидкістю ходу. Англійці ж надавали першорядне значення швидкості ходу і калібру знарядь, щоб можна було позбавити супротивника ініціативи у виборі часу і місця бою.

Напередодні війни народився новий тип важкого крейсера - лінійний крейсер, що мав велику за тим часом швидкість (майже 30 вузлів), сильну артилерію (до 12 356 мм знарядь головного калібру) і могутню броню (до 300 мм). Крейсера цього типу мали турбінні двигуни і приймали велику кількість рідкого палива. По своїх бойових якостях вони залишили далеко позаду старі броненосці і крейсера.

У всіх флотах велика увага приділялася розвитку легких крейсерів і ескадрених міноносців. Збільшення швидкості ходу й протимінної артилерії лінійних кораблів і крейсерів вимагало значного збільшення швидкості ходу (до 30 вузлів і вище) й посилення артилерійської і торпедної зброї легких крейсерів і есмінців. Старі типи цих кораблів вже не могли виконувати своїх завдань в ескадреному бою.

Слайд 15.

Лінкор (скор. від «линійний корабель») — клас броньованих артилерійських військових кораблів водотоннажністю від 20 до 70 тисяч тон, довжиною від 150 до 280 м, озброєних гарматами головного калібру від 280 до 460 мм, з екіпажем 1500-2800 чоловік. Лінкори застосовувалися для знищення кораблів противника у складі бойового зєднання і артилерійської підтримки сухопутних операцій. Був еволюційним розвитком броненосців другої половини девятнадцятого століття.