- •Тема 1. Персонал організації як об'єкт менеджменту
- •Управління організацією в контексті організаційного менеджменту.
- •Еволюція концепцій менеджменту персоналу.
- •Сучасні напрями розвитку менеджменту персоналу.
- •1. Управління організацією в контексті організаційного менеджменту
- •2. Еволюція концепцій менеджменту персоналу
- •3. Сучасні напрями розвитку менеджменту персоналу
- •Тема 2. Методологія менеджменту персоналу
- •3. Значення менеджменту персоналу для ефективного управління підприємством
- •2. Полідисциплінарні зв'язки менеджменту персоналу
- •Тема 3. Ресурсне забезпечення менеджменту персоналу
- •2. Інформаційна підтримка маркетингу персоналу
- •3. Джерела покриття потреби в персоналі
- •Тема 4. Соціально-психологічні аспекти менеджменту персоналу
- •Сутність соціальних аспектів менеджменту персоналу
- •2. Склад психологічних аспектів дисципліни
- •1. Сутність соціальних аспектів менеджменту персоналу
- •2. Склад психологічних аспектів дисципліни
- •Тема 5. Кадрова служба та кадрове діловодство
- •2. Кадрове забезпечення системи управління персоналом
- •3. Документаційне забезпечення менеджменту персоналу
- •Тема 7. Розвиток персоналу
- •2. Організація системи професійного навчання персоналу
- •3. Методи і форми професійного навчання
- •8. Рух персоналу
- •2. Сутність службово-професійного переміщення
- •3. Моделі кар'єри
- •Тема 9. Регулювання трудової діяльності персоналу
- •2. Колективні договори: зміст, дії та сфера їх укладання. Контрактна форма наймання працівників
- •3. Регламентація робочого місця
- •Тема 10. Управління робочим часом працівників
- •2. Планування робочого часу керівників та спеціалістів
- •3. Методи планування робочого часу
- •Тема 11. Створення сприятливих умов праці
- •2. Визначення сутності конфлікту
- •3. Причини ділових та міжособових конфліктів.
- •Тема 13. Мотивація та стимулювання персоналу
- •1. Керівництво персоналом та мотивація праці.
- •2. Мотивація в організаційному контексті.
- •1. Керівництво персоналом та мотивація праці.
- •2. Мотивація в організаційному контексті
- •Тема 14. Соціальне партнерство в організації
- •2. Міжнародний досвід розвитку соціального партнерства
- •3. Соціальна структура та професійно-кваліфікаційний склад персоналу
- •Тема 15. Ефективність менеджменту персоналу
- •2. Методи оцінки праці
- •3. Методи оцінки організації управлінської праці
Тема 11. Створення сприятливих умов праці
Трудова адаптація персоналу.
Визначення сутності конфлікту.
3. Причини ділових та міжособових конфліктів.
Мета – формування знань сучасної теорії та практики створення сприятливих умов праці, зокрема, в частині трудової адаптації та професійної конфліктології.
Література: Основна [1-5]; додаткова [7, 9, 11, 12]
Трудова адаптація персоналу
Причини зміни умов трудової діяльності різноманітні: освоєння нового місця роботи, перехід в інший підрозділ, на нову посаду, впровадження нових форм організації праці, оплати, нової технології. Тому кожна з цих змін вимагає відповідної поведінки людини.
Адаптація — це взаємне пристосування працівника і умов організації, що базується на поступовому освоєнні нових професійних, соціальних та організаційних умов праці.
Процес трудової адаптації працівника та організації буде більш успішним, коли норми і цінності колективу стануть нормами і цінностями окремого працівника і чим швидше він прийме і визначить свою соціальну роль у колективі.
Виділяють два напрямки адаптації:
— первинний, тобто пристосування молодих співробітників, які не мають досвіду професійної роботи (випускники середніх та вищих навчальних закладів);
— вторинний, тобто пристосування працівників при переході на нові
— робочі місця, посади, об'єкти.
В умовах ринку зростає роль вторинної адаптації. Виробничу адаптацію, як складне явище, доцільно розглядати з різних позицій, виділяючи психофізіологічну, професійну, соціально-психологічну та організаційну її сторони. Кожна із них має свій об'єкт, свої цільові завдання, показники ефективності.
Психофізіологічна адаптація — пристосування людини до нових фізичних і психологічних навантажень, фізіологічних умов праці.
Об'єктом психофізіологічної адаптації є умови праці, які визначаються як комплекс факторів виробничого середовища, що суттєво впливають на самопочуття, настрій, працездатність працівника, а при тривалій їх дії — на стан здоров'я, що виражаються динамікою захворювань, травматизму та втомою.
Професійна адаптація — повне і успішне оволодіння новою професією, тобто звикання, пристосування до змісту й характеру праці, її умов і організації.
Міра відповідності суб'єктивних і об'єктивних моментів професійної адаптації значною мірою визначається тим, як робоче місце відповідає соціально-професійній орієнтації працівника.
Соціально-психологічна адаптація — це пристосування людини до виробничої діяльності, до нового колективу, його традицій і неписаних норм, до стилю роботи керівників. Вона ніби включає працівника в колектив як рівноправного, якого прийняли всі його члени.
Виробничий колектив, як суб'єктивний фактор виробничого середовища, має складну структуру: формальну і неформальну. Працівникові властива потреба влитись в колектив. Соціологи виділяють декілька етапів соціально-психологічної адаптації, які відрізняються мірою пристосування особистості до колективу.
Початковий етап - зовнішня переорієнтація, коли працівник не визнає ціннісних орієнтацій даного колективу.
Другий етап - особистість і колектив взаємно визнають систему еталонів поведінки один одного, але не змінюють своїх позицій.
Третій етап — особистість приймає систему цінностей колективу, який теж під її впливом змінює свою систему цінностей.
Четвертий етап — це заключна форма адаптації. Коли особистість повністю внутрішньо приймає ціннісні орієнтації, норми колективу та цілком перебудовує свою психологію і поведінку. Останній етап, не зовсім бажаний, бо на цьому етапі особистість розчиняється в колективі, втрачає частину своєї цілісності.
Організаційна адаптація - засвоєння ролі та організаційного статусу робочого місця і підрозділу в загальній організаційній структурі, а також розуміння особливостей організаційного та економічного механізму управління підприємством.
У вирішенні кадрових проблем в організації важливе значення мають всі різновиди виробничої адаптації. Так, при формуванні колективу потрібно враховувати, що плинність кадрів або їх закріплення у більшості випадків залежить від результатів адаптації.
Успішність адаптації залежить від цілого ряду умов, головними із яких є:
— якісний рівень роботи з питань профорієнтації потенційних працівників;
— об'єктивність длової оцінки персоналу (як при відборі, так і в процесі трудової адаптації):
— престиж і привабливість професії, роботи за спеціальністю в цій організації;
— особливості організації праці, які б реалізували мотиваційні настанови працівника;
— гнучкість системи навчання персоналу на підприємстві;
— особливості соціально-психологічного клімату, що склався в колективі;
— особисті якості працівника, який проходить адаптацію, пов'язані з його віком, сімейним становищем, характером.
Ключовою умовою успішного проведення адаптації є розробка організаційного механізму управління цим процесом. Відсутність такого механізму для вітчизняних організацій є однією з основних причин декларативності управління адаптацією і плакатним проголошенням її необхідності.
