Тема 7. Кредитна система

1. Поняття кредитної системи та її структура.

2. Етапи становлення банківської системи.

3. Небанківські фінансово - кредитні установи.

-1-

Кредитна система - сукупність кредитних відносин та інститутів, що організовують ці відносини. Кредитні відносини – це відносини, що виникають з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та їх використання на умовах платності і повернення.

Структура кредитної системи України:

1. Банківська система, яка складається із Національного банку та комерційних банків.

2. Небанківські фінансово – кредитні установи: пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні компанії, трастові компанії, фінансові компанії, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, факторингові компанії.

Банк – юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності такі операції : залучення у вклади грошових коштів юридичних і фізичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик; відкриття та ведення банківських рахунків юридичних та фізичних осіб.

Банківська система - сукупність банків у їх взаємозв”язку, яка існує в тій чи іншій країні.

Типи побудови банківської системи :

1. Однорівнева – передбачає горизонтальні зв”язки між банками, універсалізацію їх операцій. Характерна для слаборозвинених країн.

2. Дворівнева - характерна для країн з ринковою економікою, складається із двох рівнів:

верхній рівень – центральні банки, які виконують банківські операції для комерційних банків та урядових структур.

нижній рівень – комерційні банки, клієнтами яких є підприємства, організації, населення.

Умови функціонування дворівневої банківської системи:

1. Рівноправність перед законом, свобода в господарюванні.

2. Конкуренція на грошовому ринку.

3. Доступність інформації про діяльність банків.

4. Контроль за банківською діяльністю.

Небанківські фінансово – кредитні установи – це фінансові посередники, діяльність яких не пов”язана з базовими операціями грошового ринку, не впливає на динаміку пропозиції грошей та є вузькоспеціалізованою.

-2-

Етапи становлення банківської системи України

1 етап. 1991-1992 рр. – становлення та розбудова банківської системи через створення законодавчої бази, перереєстрацію та реорганізацію банків.

2 етап. 1992-1993 рр. – поява банків “другої хвилі”. Спостерігається масове утворення дрібних малопотужних банків через їх акціонування та приватизацію. Впроваджуються нові банківські технології.

3 етап. 1994-1998 рр. – стагнація та криза банківської системи, обумовлена кризовими явищами в економіці, гіперінфляцією, розбалансованістю державного бюджету, відпливом капіталу за кордон. Особливість третього етапу - зміна складу акціонерів та власників банку.

4 етап. З 1999 року – етап стабілізації банківської системи. На цьому етапі сформувалися групи провідних банків, визначився напрям менеджменту, розподілено клієнтів та ринок пасивів.

Функції сучасної банківської системи :

1. Трансформаційна – полягає у трансформуванні ресурсів грошового ринку за строками, розмірами, ризиками, тощо через механізми рефінансування.

2. Емісійна – управління пропозицією грошей через оперативну зміну грошової маси.

3. Стабілізаційна – полягає у створенні механізму регламентації та нагляду за діяльністю банків.

Забезпечення сталості банківської системи досягається через:

- нарощування капіталу та зниження ризиковості банківських операцій;

- поліпшення якості активів;

- формування резервів за активними операціями в повному обсязі;

- впровадження новітніх технологій;

- впровадження нових видів послуг;

- застосування стратегічного планування.

- 3 -

Небанківські фінансово – кредитні установи поділяються на:

1. Договірні фінансово – кредитні установи – це фінансові посередники, які здійснюють недепозитне залучення коштів на підставі договору з кредитором чи інвестором (пенсійні фонди, страхові компанії, ломбарди, лізингові компанії, факторингові компанії).

Пенсійні фонди – спеціалізовані фінансові посередники, які на договірній основі акумулюють кошти юридичних і фізичних осіб у цільові фонди для здійснення пенсійних виплат громадянам після досягнення пенсійного віку.

Страхові компанії – фінансові посередники, що спеціалізуються на наданні страхових послуг. Страхові компанії формують свої кошти за рахунок страхових внесків. Кошти витрачаються на відшкодування втрат внаслідок настання страхових випадків.

Лізингові компанії – фінансово-кредитні установи, які займаються придбанням предметів тривалого користування та наданням їх в оренду з правом наступного викупу.

Ломбарди – це кредитні установи, що надають позики під заставу рухомого майна. Оцінка речей відбувається за домовленістю сторін. Кошти формуються із внесків засновників, прибутку, виручки від реалізації заставленого майна

Факторингові компанії – фінансові посередники, що спеціалізуються на купівлі – продажу права на вимогу боргу (дебіторської заборгованості).

2. Інвестиційні фінансово – кредитні установи – фінансові посередники, які здійснюють недепозитне залучення коштів через продаж акцій, облігацій, паїв тощо. (інвестиційні фонди та компанії, фінансові компанії, кредитні спілки)

Фінансові компанії – це установи, що спеціалізуються на фінансуванні певних галузей, або наданні певних видів кредитів. Ресурси фінансових компаній формуються за рахунок депозитів і грошових коштів підприємств і організацій.

Інвестиційні компанії та фонди – це фінансово-кредитні установи, що спеціалізуються на управлінні вільними грошовими коштами інвестиційного призначення. Вони акумулюють кошти інвесторів шляхом випуску власних цінних паперів, а потім розміщують їх в акції та облігації підприємств.

Кредитні спілки – фінансові посередники, що спеціалізуються на наданні кредитів своїм членам, як правило, фізичним особам та малим підприємствам.