1. Характеристика органів,

які здійснюють фінансовий контроль

Функції фінансового контролю поширюються на еко­номічну діяльність усіх ланок народного господарства. За організаційними формами фінансовий контроль в Ук­раїні поділяють на державний, муніципальний, незалеж­ний і контроль власника.

Державні органи, які здійснюють функції економіч­ного контролю, такі: Фонд державного майна України, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Міністерство праці України, Міністерство ста­тистики України, Національний банк України.

Спеціалізовані органи контролю – Державний комі­тет України по стандартизації, метрології та якості про­дукції (Держстандарт України), Державна інспекція України по захисту прав споживача, Державна інспек­ція України по контролю за цінами.

Муніципальний контроль – місцеві Ради народних депутатів та їх комісії.

Незалежний контроль – аудиторський, створюється на госпрозрахункових засадах.

Контроль власника – внутрішньосистемний, внутріш­ньогосподарський.

Національний банк України згідно з статутом і За­коном України про банки і банківську діяльність контро­лює наявність грошей в обігу, використання кредитів за цільовим призначенням, додержання касової дисципліни, правил розрахунків у народному господарстві та інших операцій підприємцями, покладених на банки в умовах ринкових відносин, а також витрачання коштів з держав­ного бюджету, здійснює емісію грошей та регулює грошо­ві відносини у державі. Крім того, він контролює діяль­ність комерційних банків, реєструє їх, одержує від них баланси, розрахунки економічних нормативів та іншу звітність, проводить ревізії, вносить пропозиції до по­ліпшення їхньої діяльності або про закриття їх, коли во­ни як акціонерні утворення порушують чинне законодав­ство. Національний банк України видає в межах своїх повноважень інструкції, положення та інші нормативні документи з касових, розрахункових, кредитних, валют­них операцій. До спеціалізованих органів економічного контролю належать державні комітети, інспекції та ін.

Державний комітет України по стандартизації, мет­рології та сертифікації (Держстандарт України) є цент­ральним органом виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України. У межах своєї компетенції він здій­снює заходи щодо стандартизації, забезпечення єдності та вірогідності вимірювань і сертифікації продукції, а та­кож координує роботу інших органів державного управ­ління з цих питань.

Головними завданнями Держстандарту України є:

– створення системи нормативно-технічної документації, що встановлює прогресивні вимоги до розробки, вироб­ництва і використання продукції (робіт, послуг) з метою підвищення технічного рівня і якості, гарантуванням без­пеки використання, сумісності та взаємозамінюваності, охорони навколишнього середовища, ресурсозбереження, ширшого застосування мало- і безвідходних технологій, а також підвищення ролі споживача у визначенні кон­кретних характеристик продукції (робіт, послуг);

– створення та забезпечення функціонування державної системи сертифікації продукції;

– здійснення державного нагляду за впровадженням і додержанням вимог стандартів, технічних умов і зразків (еталонів) на продукцію (роботи, послуги) і державного метрологічного нагляду, використання прав щодо запобі­гання випуску недоброякісної продукції;

– визначення основних напрямів і координація проведен­ня заходів міждержавного і міжнародного співробітниц­тва, пов’язаних із стандартизацією, метрологією та сер­тифікацією;

– організація нормативно-методичного забезпечення сус­пільного виробництва з питань стандартизації, метроло­гії та сертифікації;

– організація науково-технічної інформації в галузі стан­дартизації, метрології та сертифікації.

Державна інспекція України по захисту прав спожи­вачів та її органи у Республіці Крим, областях, містах і районах здійснюють державний контроль за додержан­ням підприємствами, організаціями та установами неза­лежно від форм власності й господарювання, а також громадянами Закону України про захист прав спожива­чів, інших нормативних актів з питань торгівлі та надан­ня послуг населенню; здійснює перевірку безпосередньо на підприємствах промисловості, сфери послуг, торгівлі та підприємствах громадського харчування, на базах, складах і в експедиціях незалежно від форм власності й господарювання.

Державна інспекція України по контролю за цінами контролює застосування цін і тарифів міністерствами, ві­домствами, державними, кооперативними, громадськими підприємствами всіх форм власності.

Антимонопольний комітет України запобігає моно­польному становищу на ринку підприємців, що обмежу­ють конкуренцію певного товару. В противному разі це призводить до порушення ринкових відносин у виробниц­тві і реалізації окремих видів товарів, до недоброякісної конкуренції у підприємницькій діяльності.

Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінногокаміння України- становить сукупністьдорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, які перебувають удержавній власності та відповідно до законодавства зараховані донього і призначені для забезпечення державних виробничих,наукових, соціально-культурних та інших потреб, що фінансуються здержавного бюджету.

Формування Державного фонду, а такожорганізаційно-методичне керівництво, контроль за станом обліку,охорони, збереженням і його використанням здійснює Мінфін.

До Державного фонду зараховуються дорогоцінні метали ідорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утвореннята напівдорогоцінне каміння, закуплені на території України та заїї межами за рахунок коштів державного бюджету, відходи і брухтдорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у будь-якому виглядіта стані, дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, дорогоціннекаміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння увиробах і брухті, скуплені у населення і юридичних осіб,конфісковані або реквізовані відповідними органами згідно ззаконодавством України чи здані як скарб, безхазяйні, а такожодержані за правом спадкоємства чи дарування, цінності Історичного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України, який єскладовою частиною Державного фонду.

Цінності, зараховані до Державного фонду, є державноювласністю.

Структура Державного фонду

Державний фонд складається з:

1. державного запасу дорогоцінних металів;

1. державного запасу дорогоцінного каміння;

2. оперативного резерву золота;

3. Історичного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінногокаміння.

Державні запаси дорогоцінних металів і дорогоцінного камінняформуються за рахунок джерел, зазначених у пункті 3 цьогоПоложення, і призначені для забезпечення поточних потребнаціональної економіки.

Оперативний резерв золота - це резерв для забезпеченняневідкладних потреб національної економіки. Обсяги зарахуваннядорогоцінних металів до оперативного резерву золота та їх відпускувизначаються Кабінетом Міністрів України за пропозиціями Мінфіну.

Історичний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння- це зібрання дорогоцінного каміння, дорогоцінного камінняорганогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ювелірних,побутових виробів, предметів релігійного культу, виготовлених іззастосуванням дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння(покриття з них), які мають історичну, музейну, наукову, художнюабо іншу культурну цінність, а також унікальних золотих таплатинових самородків, дорогоцінного каміння, дорогоцінногокаміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

Зарахування цінностей до Історичного фонду дорогоціннихметалів і дорогоцінного каміння здійснюється за рішенням КабінетуМіністрів України за поданням Мінфіну на підставі експертнихвисновків.

Цінності Історичного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння неподільні, вони є надбанням народу і можуть бути використані виключно з метою експозиції та науковогодослідження на підставі рішень Кабінету Міністрів України.

Формування і зберігання цінностей Державного фонду

Безпосереднє формування і зберігання цінностей Державного фонду здійснює Державне сховище дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Афіновані дорогоцінні метали у стандартному вигляді, атакож самородки дорогоцінних металів без відповідної переробки наумовах форвардного контракту закуповуються до Державного фонду усуб'єктів, які їх видобувають і виробляють.

Видобуте з надр або рекупероване дорогоцінне каміння,дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоціннекаміння на умовах форвардного контракту закуповується доДержавного фонду у суб'єктів, які його видобувають і виробляють, урозсортованому вигляді.

Цінності, визначені конфіскованими, безхазяйними і такими,що перейшли за правом спадкоємства чи дарування державі, і скарбив установленому законодавством порядку передаються до Державногофонду.

Місцем зберігання цінностей, зарахованих до Державногофонду, є Державне сховище дорогоцінних металів і дорогоцінногокаміння.

Дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння у виробах і брухті, скуплені у населення, юридичних осіб, конфісковані або реквізовані, безхазяйні та такі, що за правом спадкоємства чи дарування перейшли у власність держави, і скарби надходять до Державного сховища дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння без відповідної переробки.

Мінфін забезпечує належний облік та контроль заопераціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням,дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоціннимкамінням, які зараховані до Державного фонду.

Посадові особи Державного сховища дорогоцінних металів ідорогоцінного каміння несуть відповідальність за розголошеннявідомостей, що єдержавною і комерційною таємницею згідно іззаконодавством.

Порядок і умови зберігання цінностей у Державному сховищі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а також в інших спеціально визначених місцях для їх зберігання або експонування визначає Мінфін.